3. Предмет та метод транспортного права.

транспортне право – слід розглядати як сукупність норм які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з організацією і діяльністю транспорту, відносини між підприємствами транспорту і користувачами (юридичними і фізичними особами), а також між самими транспортними підприємствами, як одного так і різних видів транспорту.

Предметом транспортного права є суспільні відносини між транспортними підприємствами і клієнтами, що виникають у зв’язку з користуванням шляхами сполучень і транспортними засобами, а також відносини між транспортними підприємствами.

З’ясовуючи це питання необхідно пам’ятати, що транспортне право не обмежується вивченням тільки тих норм, що регулюють перевезення вантажів і пасажирів чи буксировку плотів і суден, а разом з цим вивчає комплекс адміністративних, трудових, фінансових, земельних правовідносин і позадоговірних зобов’язань.

Важливо також усвідомити, що транспортне право не складає окремої галузі права.

Майнові відносини, що виникають у зв’язку з діяльністю транспорту – регулюються цивільним законодавством України, а договір перевозки виділений законодавцем в окремий інститут цивільного права. Господарсько-правові засади діяльності по перевезенню регулюються Господарським кодексом України.

Метод регулювання майнових відносин на транспорті суттєво не відрізняється від методу цивільного права.

Адміністративно-правові відносини, що виникають у сфері управління транспортом, також не мають методу, що відрізняється від методу адміністративного права.

В цілому транспортне право складається із сукупності норм різних галузей права – цивільного, господарського, адміністративного, трудового, земельного, міжнародного та інших.

Основною метою об’єднання в єдиний комплекс норм різних галузей права – є регулювання діяльності транспортної системи України і відносин, що виникають між підприємствами транспорту і користувачами.

Система транспортного права відображає особливості суспільних відносин, які воно регулює.

Відповідно до цього побудована і навчальна дисципліна, спочатку студенти повинні опанувати її загальну частину. В загальній частині розглядаються теоретичні його аспекти, організаційно-правові основи функціонування управління транспортом, поняття та структура транспортної системи, правові засади господарської діяльності підприємств транспорту, юридична відповідальність за правопорушення на транспорті.

В спеціальній частині транспортного права слід з’ясувати правові засади діяльності:

• автомобільного транспорту;

• залізничного транспорту;

• повітряного транспорту;

• морського транспорту;

• річкового транспорту;

• трубопровідного транспорту.

Задачи 1

Бортмеханік Б., перебуваючи в нетверезому стані, заліз в кабіну вертольоту та підняв його в повітря, однак не справився з керуванням, внаслідок чого вертоліт зазнав серйозних пошкоджень, завдані значні матеріальні збитки. Б. було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 276 та за п. 13 ч. 1 ст. 67 ККУ. Також до кримінальної відповідальності було притягнуто пілота П. та чергового по стоянці вертольотів Ч. за ч. 1 ст. 287 ККУ.

Питання:

1) Чи правильно кваліфіковано дії Б.?

2) Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

3) Чи підлягають П. та Ч. кримінальній відповідальності? \

1.Дії Б кваліфіковано правильно.

2.є обтяжуючі обставини п.4,13,ч.1 ст. 13 вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

3.П Ч не підлягають крим відповідальності.

2. Авіаметеостанція Департаменту гідрометслужби і моніторингу знаходиться в зоні з особливим режимом використання повітряного простору.

Питання:

1) Дайте визначення зони з особливим режимом використання повітряного простору.

2) Чи має право ця установа запуску метеорологічних радіозондів в цій зоні?