- •Праця як предмет наукового економічного дослідження.
- •Економіка праці в системі наук.
- •Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки.
- •Гуманізація праці.
- •Населення як демоекономічна категорія.
- •Економічно активне населення.
- •Трудові ресурси як соціально-економічна категорія, відтворення ресурсів для праці.
- •Трудовий потенціал суспільства та проблеми реалізації трудової активності населення.
- •Поняття та особливості ринку праці.
- •Попит та пропозиція праці, особливості пропозиції праці у кризовій економіці.
- •11. Інфраструктура ринку праці та його сегментація
- •12. Соціально-економічна сутність і види зайнятості
- •13. Безробіття, його показники та види
- •14. Вибір професії та пошук роботи – важливі етапи соціальної реалізації людини.
- •15. Напрями пошуку роботи.
- •16. Підготовка і представлення інформації про себе на ринку праці, складання професійного резюме.
- •Трудова кар’єра: поняття, значення, види, планування та реалізація.
- •Трудовий контракт: пераваги, структура, значення в соціально-трудових відносинах.
- •Якість робочої сили, складові та їх характеристика.
- •Поняття, принципи, структура управління персоналом.
- •Планування персоналу.
- •Розвиток персоналу.
- •23. Оцінювання персоналу
- •24. Розвиток концепції людського капіталу.
- •25. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •26. Інвестиції в людський капітал, аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту.
- •27. Методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капітал.
- •29. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин
- •30. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях, принципи і типи соціально-трудових відносин.
- •31. Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •32. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки, його форми та принципи.
- •33. Сутність продуктивності і продуктивності праці.
- •34. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •35. Поняття і сутність факторів продуктивності
- •36. Резерви підвищення продуктивності праці
- •37. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •38. Поділ і кооперування праці. Організація робочих місць.
- •39. Трудовий процес і його раціоналізація
- •40. Умови праці та фактори їх формування; охорона і безпека праці; дисципліна праці.
- •42. Режим праці та відпочинку.
- •43. Суть і значення нормування праці.
- •45. Норми затрат праці
- •46. Методи встановлення норм.
- •47. Хронометраж операцій
- •48. Індивідуальна фотографія робочого часу
- •49. Сутність, функції та структура заробітної
- •50. Принципи і складовіелементиорганізаціїзаробітної плати
- •51. Державнерегулюваннязаробітної плати
- •52. Договірнерегулюваннязаробітної плати
- •53. Тарифна система та її призначення.
- •54. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування
- •55. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати
- •56. Тарифні ставки працівників
- •57. Доплати та надбавки
- •58. Загальні поняття систем оплати праці
- •59.Відрядна та почасова форми оплати праці.
- •60. Оплата праці в бригадах.
- •61.Організація преміювання працівників
- •62. Участь працівників у прибутках.
- •63.Оплата праці державних службовців.
- •64.Поняття і сутність соціальної політики.
- •66. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах.
- •67. Методичні основи планування продуктивності праці
- •68. Розроблення плану продуктивності праці
- •69.Планування й аналіз чисельності працівників
- •70.Планування й аналіз заробітної плати
61.Організація преміювання працівників
Преміювання виконує функції забезпечення заінтересованості працівників у результатах праці. Важливими елементами організації преміювання є визначення показників, умов і розмірів преміювання, джерел виплати премій, періодичності преміювання, категорії персоналу, яким виплачують премії, порядку їх виплати.
На підприємствах передбачається застосування основних і додаткових показників, а також умов преміювання.
Основні показники мають відбивати важливі напрями виробничої діяльності підприємства і його підрозділів і впливати на ефективність і якість роботи, кінцеві результати виробництва. У разі їх перевиконання розмір премії збільшується, а невиконання — не виплачується взагалі.
З метою стимулювання певних досягнень колективів або окремих працівників установлюються додаткові показники, невиконання яких супроводжується зниженням розміру премії.
Розрізняють індивідуальне та колективне преміювання робітників.
Індивідуальнепреміювання застосовується у тому разі, коли з огляду на специфіку виробництва мають враховуватися індивідуальні результати праці, незалежно від результатів праці інших робітників. Колективнепреміювання застосовується як за колективної, так і індивідуальної організації праці, з тим щоб стимулювати робітників до досягнення найкращих загальних, кінцевих результатів роботи бригади, дільниці, цеху.
Показниками й умовами преміювання робітників, бригад, цехів і дільниць є:
виконання і перевиконання особистих (бригадних) планів, нормованих завдань, технічно обґрунтованих норм;
підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції;
підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності;
бездефектне виготовлення продукції, економія пального, енергії, сировини, матеріалів, зменшення браку та ін.
Суттєві відмінності має преміювання професіоналів, фахівців і технічних службовців. Преміювання професіоналів, фахівців основних виробничих підрозділів (цехів, дільниць) здійснюється за ті показники, що характеризують діяльність цих підрозділів незалежно від загальних підсумків роботи підприємства в цілому. Такими показниками можуть бути підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення її якості, поліпшення використання устаткування в конкретному виробничому підрозділі, тобто досягнення певних кінцевих результатів.
Преміювання професіоналів, фахівців допоміжних цехів і дільниць здійснюється за показниками, що характеризують діяльність відповідних підрозділів з урахуванням загальних підсумків роботи підприємства в цілому.
62. Участь працівників у прибутках.
Великого значення для стимулювання праці персоналу набуває його участь у прибутках, тобто розподіл певної частини прибутку підприємства, організації між працівниками. Такий розподіл може здійснюватися у формі грошових виплат або у формі розповсюдження між працівниками акцій підприємства.
Додаткові виплати з прибутків залежать від багатьох обставин, зокрема від рівня витрат на виробництво і цін, конкурентних позицій і фінансової ситуації підприємства тощо. Їх розміри визначаються окремою угодою, що укладається між відповідними сторонами у рамках проведення колективних переговорів на підприємстві, зазвичай під час укладення тарифних угод.
У першому випадку системи участі у прибутках трансформуються у такі системи:
оцінки заслуг;
стимулювання конкретних обсягів робіт, продажу та ін.;
участі в прибутках залежно від продуктивності;
преміальних виплат, бонусів;
колективного стимулювання.
Участь у власності сприяє заінтересованості працівників у підвищенні ефективності діяльності підприємств, зміцненні його фінансового стану, оновленні виробництва і реалізується здебільшого через надання працівникам акцій «свого» підприємства. Володіння працівниками акціями забезпечує їм одержання відповідних дивідендів, а також сприяє мобілізації особистих збережень громадян для інвестування у виробництво.
Ефективність участі у прибутку полягає в необхідності залучення працівників до управління, процесу прийняття рішень, пошуку і вирішення виробничих проблем, шляхів удосконалення виробництва. Працівники повинні самі брати участь у розробленні систем участі у прибутку.