Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦП системат..docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
297.99 Кб
Скачать

2)Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами арк або органами місцевого самоврядування.

Ці органи здійснюють захист цивільних прав у межах повноважень визначених КУ.

Серед повноважень ПУ, як гаранта прав і свобод людини і громадянина, можна назвати те, що він має право скасовувати акти КМУ та акти Ради Міністрів АРК, які містять цивільно-правові норми внаслідок яких порушуються цивільні права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб та інших учасників цивільних правовідносин. Також Президент наділений правом «вето» щодо прийняття ВРУ законів.

КМУ вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснює управління обєктами державної власності. і тд.

Рішення прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

3)Захист цивільних прав нотаріусом (шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі)

У зобов’язаннях з передання майна для стягнення грошових сумм або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що підтверджують заборгованість.

4)Самозахист цивільних прав.

Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Ці саособи мають відповідати змісту права, яке порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або встановлюватись договором або актами цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, крім випадків, встановлених законом.

55. Поняття, принципи та система права інтелектуальної власності

Поняття «Інтелектуальної власності» в найширшому розумінні – це закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності чи інший прирівняний до них об'єкт.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

З об'єктивної точки зору право інтелектуальної власності – це система правових норм, які регулюють відносини щодо створення та використання результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них об’єктів.

така система правових норм утворює підгалузь цивільного права, яку можна поділити на 4 відносно самостійні інститути:

1)Інститут авторського права і суміжних прав

2)Інститут патентного права

3)Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції.

4)Інститут нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.

78. Система цивільно-правових договорів.

Цивільно-правовими договорами опосередковуються відносини у різних сферах діяльності громадян і юридичних осіб.

Класифікацію договорів можна проводити за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться.

  1. В залежності від юридичної спрямованості

  • основні (безпосередньо породжує права і обов’язки)

  • попередні (домовленість сторін про укладення основного договору в майбутньому на умовах, визначених в попередньому договорі. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного)

  1. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору

  • договори на користи учасників

  • договори на користь третіх осіб (це договір, в якому сторони встановили, що боржник зобов’язаний виконати договір не на користь кредитора, а на користь 3-ї особи, яка зазначена чи незазначена в договорі і має право вимоги до боржника.

3)В залежності від розподілу прав і обов’язків:

- односторонні (боржник – обов’язок, кредитор – право)

- двосторонні (взаємні),(боржник і кредитор мають і права і обов’язки)

4) В залежності від розподілу матеріальних благ

- оплатні

- безоплатні

5)В залежності від підстави укладення

- вільні до укладення

- обов’язкові до укладення (публічні договори)

6) В залежності від способу укладення

- взаємопогоджувальні

- приєднувальні (коли умови договору визначає тільки одна сторона а друга може його укласти тільки погодившись на ці умови)