- •16. Порядок припинення юридичних осіб.
- •31. Поняття, форма та зміст довіреності
- •54. Сервітут, емфітевзис. Суперфіцій.
- •77. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •9. Цивільна дієздатність та її види
- •40. Загальна характеристика спадкування за заповітом
- •63. Загальна характеристика патентного права
- •86. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язання
- •5. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •32. Способи захисту суб’єктивних цивільних прав.
- •1) Захист цивільних прав та інтересів судом.
- •2)Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами арк або органами місцевого самоврядування.
- •3)Захист цивільних прав нотаріусом (шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі)
- •4)Самозахист цивільних прав.
- •55. Поняття, принципи та система права інтелектуальної власності
- •78. Система цивільно-правових договорів.
- •4. Наука цивільного права, її методи, система. Зв'язок з іншими науками
- •30. Поняття представництва та його види
- •76. Система зобов’язань
- •53. Захист прав власності від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння.
- •3. Цивільне законодавство. Аналогія права та закону у цивільному праві.
- •28. Межі, способи здійснення субєктивних цивільних прав.
- •51. Право спільної власності. Поняття, види та їх суб’єктивний склад.
- •74. Особливості охорони нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.
- •1) Наукові відкриття,
- •2) Компонування інтегральних мікросхем,
- •3) Раціоналізаторські пропозиції,
- •4) Сорти рослин
- •5) Породи тварин.
- •6) Інформація
- •1. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.
- •2. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •3. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •1. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
- •1. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
- •2. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
- •2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
- •1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
- •3. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.
- •1. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
- •2. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
- •1. Право застави припиняється у разі:
- •2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
- •22 Цінні папери як об'єкти цивільного права. Поняття, види.
- •1. Визначення цінного паперу
- •2. Основні вимоги до цінних паперів
- •3. Класифікація цінних паперів
- •43 Здійснення спадкових прав
- •66Правова охорона корисноі моделі
- •1.1 Правове забезпечення охорони винаходу (корисної моделі)
- •1.2. Умови надання правової охорони
- •2. Умови патентоспроможності
- •2. Умови патентоспроможності
- •7. Види цивільних правовідносин
- •36. Поняття і значення спадкування. Основні поняття спадкового права
- •59. Загальна характеристика інституту авторського права і суміжних прав
- •82. Поняття та принципи виконання зобов`язань
- •15. Порядок виникнення юридичних осіб
- •29. Принципи виконання цивільного обовязку
- •52.Витребування майна з чужого незаконого володіння.
- •75. Поняття та склад забовязання. Субєкти забовязання.
- •12. Місце проживання фізичної особи. Умови, порядок, наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •26. Форма правочинів та наслідки їх недотримання
- •72. Право на охорону найменування місце походження товару (географічне позначення)
- •3. Цивільне законодавство. Аналогія права та закону у цивільному праві.
- •28. Межі, способи здійснення субєктивних цивільних прав.
- •51. Право спільної власності. Поняття, види та їх суб’єктивний склад.
- •74. Особливості охорони нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.
- •1) Наукові відкриття,
- •2) Компонування інтегральних мікросхем,
- •3) Раціоналізаторські пропозиції,
- •4) Сорти рослин
- •5) Породи тварин.
- •6) Інформація
86. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язання
Способи забезпечення виконання зобов’язання - це спеціальні правові засоби, які у достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання і стимулюють боржника до належного виконання.
Належне виконання зобов'язань передбачає, що сторони, які беруть участь у зобов'язальних правовідносинах, виконують покладені на них обов'язки у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок — з тими вимогами, які звичайно пред'являються до виконання, а відтак — і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.
Належне виконання зобов'язань стимулює зміцнення майнового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань і, зрештою, стабілізує в цілому комерційний оборот.
Підстави встановлення засобів забезпечення:
- закон,
- договір (домовленість сторін).
Більшість способів забезпечення являють собою нове додаткове зобов’язання, яке виникає при невиконанні основного – неустойка, порука.
Деякі способи є самостійними – гарантія.
Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
Форма засобу залежить від форми основного зобов’язання: письмова, але може бути + нотар. посвідчення + державна реєстрація.
Види:
неустойка, застава, притримання, порука, гарантія (банківська), завдаток та інші способи: страхування, оперативні санкції, окремі способи банк. розрахунків, акредитивна форма розрахунків, поручителі (3-тя сторона).
5. Поняття та особливості цивільних правовідносин
Цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.
Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.
Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права.
Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:
а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;
б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;
в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.
Такими є загальні та галузеві ознаки цивільно-правових відносин.
Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права) між майнова відокремленими, юридичне рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
У запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, належність учасникам відносин суб'єктивних прав та обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають вигляду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни та припинення суб'єктивних цивільних прав та обов'язків).