- •З дисципліни
- •Частина і. Загальна теорія організації
- •1.2. Еволюція теорії організації
- •1.3. Основоположні ідеї теорії організації
- •1.4. Сучасна теорія організації
- •1.5. Моделі теорії організації
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Генезис організації
- •2.3. Властивості організації
- •2.4. Принципи організації
- •2.5. Система законів організації
- •Питання для самоконтролю
- •3.1. Поняття організаційної системи.
- •3.2. Життєвий цикл організації
- •3.3. Соціальна організація
- •3.4. Внутрішнє середовище організаційної системи. Підсистеми організації
- •3.5. Зовнішнє середовище організаційної системи
- •3.6. Класифікація організацій
- •3.7. Еволюція соціальних організацій
- •Питання для самоконтролю
- •4.2. Принципи статичного та динамічного стану організації
- •4.3. Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій
- •4.4. Організація як система процесів
- •Питання для самоконтролю
- •5.2. Система управління організацією
- •5.3. Технології управління організацією: теоретичні засади
- •Питання для самоконтролю
- •6.2. Універсальні погляди на проект організації
- •6.3. Етапи організаційного проектування
- •6.4. Методи проектування організації
- •6.5. Чинники проектування організації
- •7.2. Формальна та неформальна організаційна структура
- •7.3. Елементи структури та зв’язки в організації
- •7.4. Концепції організаційних структур
- •7.5. Підходи до формування організаційної структури
- •7.6. Характеристики організаційної структури
- •Питання для самоконтролю
- •8.2. Функції організаційної культури
- •8.3. Класифікація організаційної культури
- •8.4. Система методів підтримки культури організації
- •8.5. Зміна організаційної культури
- •Питання для самоконтролю
- •9.2. Технології інформаційної діяльності в організації
- •9.3. Інформаційна система організації
- •9.4. Сучасні інформаційні технології організаційної культури
- •Питання для самоконтролю
- •Поняття ефективності діяльності організації.
- •Чинники ефективності організації.
- •10.1. Поняття ефективності діяльності організації.
- •10.2. Чинники ефективності організації
- •10.3. Критерії організаційної ефективності та види ефектів
- •10.4. Оцінювання ефективності діяльності організації
- •10.5. Оцінювання ефективності організаційних систем
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
7.2. Формальна та неформальна організаційна структура
Організаційна схема відображає заплановані, формальні зв’язки, необхідні для роботи організації, тобто її формальну структуру. Термін «формальний» означає, що організаційна структура спеціально розробляється менеджерами для досягнення стратегічної мети. Можна сказати, що формальна структура — це офіційний план виконання завдань, що приводять до досягнення мети організації. Формальна структура включає стійку систему формальних прав і обов’язків, посадові інструкції, положення про організацію, процедури виконання робіт. Іншими словами, формальна структура організації характеризує ті стандарти поведінки в організації, які поволі змінюються і є порівняно стійкими. Саме наявність формальної структури в організації робить поведінку людини в ній певною мірою відмінною від її поведінки в інших умовах.
Проте виконання робіт часто вимагає незапланованих, нестандартних дій і рішень та покладається на неформальні зв’язки членів організації. Ці незаплановані зв’язки і види діяльності, що прискорюють роботу організації, визначаються неформальною структурою організації.
Неформальна структура — це організаційні характеристики та відносини, що не є складовою формальної структури організації, але впливають на її успіхи в досягненні мети. Неформальна структура організації може виникати спонтанно або бути результатом певної політики її членів. Для неформальної структури не характерна ієрархія влади, оскільки зв’язки в ній — громадські. Така структура не спирається на формальні правила, вона управляється вільно за допомогою суспільних норм. Комунікаційна схема, характерна для неформальної організації, отримала назву «виноградний кетяг» (рис. 7.2). Така аналогія використовується тому, що канали неформальних зв’язків прокладають свій шлях вгору, вниз та через формальну структуру організації.
Неформальні групи, об’єднуючи людей різних підрозділів, часто з’являються усередині формальних організацій. Це природний процес, що виникає тоді, коли штатний розвиток комунікацій відстає від розвитку технологій, професіоналізму персоналу в організації. Відносини між членами такої групи формуються на основі особистих симпатій. Члени групи пов’язані спільністю поглядів, схильностей та інтересів.
Неформальні групи є в кожній організації. Вони незмінно «виростають» з дружніх відносин та відносин, що не визначаються організаційною схемою. Для організації важливо, щоб неформальні групи не домінували. Неформальні організації
Структура організації як чинник забезпечення її ефективності
одночасно можуть бути схожими і несхожими на формальні організації, тому можна виділити ознаки, властиві неформальним організаціям.
Соціальний контроль. Неформальні організації здійснюють соціальний контроль за своїми членами. Йдеться про встановлення та зміцнення норм — групових еталонів прийнятної та неприйнятної поведінки. Природно, тих, хто порушує ці норми, чекає відчуження. Менеджерові слід знати, що соціальний контроль, здійснюваний неформальною організацією, може зробити позитивний вплив на досягнення мети формальної організації.
Опір змінам. У неформальних організаціях завжди спостерігається тенденція до опору змінам. Частково це пояснюється тим, що зміни можуть нести загрозу подальшій діяльності неформальної організації.
Неформальні лідери. Неформальні організації також мають своїх лідерів, їх відмінність від формальних полягає в тому, що лідер формальної організації має підтримку у вигляді делегованих йому офіційних повноважень та діє у відведеній йому конкретній функціональній сфері. Опора неформального лідера — визнання його групою. Сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної організації. Неформальний лідер виконує дві першорядні функції: допомагає групі в досягненні її мети, підтримує та зміцнює її діяльність.
Вплив неформальних відносин можна контролювати, але для цього, менеджер повинен мати чітке уявлення про те, як і чому функціонує неформальна організація. Коли у менеджера виникає базова мотивація функціонування неформальної групи, тоді він може розробити відповідну стратегію поведінки. Наявність неформальних груп в організації — цілком нормальне явище. Такі групи найчастіше зміцнюють трудовий колектив, і тому формальний керівник організації повинен їх підтримувати.