- •1.1. Сутнісно-еволюційний зміст категорії «стратегія»
- •1.2. Філософська та організаційно-управлінська суть концепції стратегії
- •1.3. Переваги та недоліки стратегічного мислення
- •Тема 2. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні
- •2.1. Генеза та еволюція поняття
- •2.2. Місія, генеральна мета підприємства
- •2.3. Класифікація цілей
- •2.4. «Дерево цілей» підприємства
- •Тема 3. Стратегічний контекст підприємства
- •3.1. Еволюція розуміння і передбачення майбутнього підприємств
- •3.2. Характеристика передумов застосування стратегічного управління на підприємствах України
- •Тема 4. Оцінювання зовнішнього середовища підприємства
- •4.1. Зовнішнє середовище підприємства
- •4.2. Проміжне середовище
- •Тема 5. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства
- •5.1. Внутрішнє середовище організації
- •5.2. Визначення потенціалу підприємства та методи його оцінки
- •5.3. Swot-аналіз та його суть
- •Тема 6. Стратегії бізнесу
- •6.1.«Стратегічний набір» як система стратегій
- •6.2. Класифікація загальних та загально конкурентних стратегій
- •Тема 7. Стратегія диверсифікації діяльності підприємства
- •7.1. Сутність та значення стратегії диверсифікації діяльності підприємства, способи її розробки
- •7.2. Класифікація стратегій диверсифікації
- •Тема 8. Стратегія зовнішнього розвитку підприємства
- •8.1. Фактори, що впливають на міжнародні стратегії
- •8.2. Типи міжнародних стратегій
- •8.3. Глобальна стратегія і конкурентна перевага
- •Тема 9. Корпоративна стратегія підприємства
- •9.1. Розробка виробничих стратегій
- •9.2. Розробка стратегії управління персоналом
- •9.3. Розробка фінансової стратегії
- •9.4. Розвиток корпоративної стратегії
- •Тема 10. Матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства
- •10.1. Вибір стратегічного рішення за допомогою моделі бкг (всс)
- •10.2. Аналіз стратегічних позицій за допомогою моделі ge/McKinsey
- •10.3. Обґрунтування вибору стратегій за допомогою моделі adl-lc
- •Тема 11. Альтернативність у стратегічному виборі
- •11.1. Стратегічні альтернативи розвитку підприємства
- •11.2. Загальні принципи формування стратегій
- •11.3. Основні конкурентні стратегії
- •11.4. Розгляд і вибір базових конкурентних стратегій
- •Тема 12. Суть стратегічного планування
- •12.1. Мета та принципи стратегічного планування
- •12.2. Бар'єри стратегічного планування та способи їх подолання
- •12.3. Моделі стратегічного планування
- •Термінологічний словник
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаткова література
12.3. Моделі стратегічного планування
Розглянемо найпоширеніші підходи до організації процесу стратегічного планування.
Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини».
Більшість зарубіжних підприємств використовують стратегічне планування як інструмент досягнення високих економічних показників у своїй діяльності; доходу, прибутку, рентабельності тощо. Економічний аналіз можливостей еволюційного розвитку підприємства дає змогу розрахувати так звану нижню межу «стратегічної прогалини», тобто показники діяльності, яких можна досягти на основі трендів, що склалися у попередні періоди. Однак, як правило, пасивна реєстрація та наслідування тенденціям не влаштовують підприємства, які намагаються забезпечити своє прибуткове існування в довгостроковій перспективі.
Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг.
Ця модель тісно пов'язана з використанням результатів SWOT-аналізу. Основна увага приділяється врахуванню інтересів акціонерів (зовнішніх і внутрішніх), які беруть участь у прийнятті рішень стосовно заходів, які забезпечують довгостроковий розвиток підприємства. Використання цього підходу обмежене через складність у визначенні та балансуванні інтересів великої кількості акціонерів, особливо тоді, коли відсутні сконцентровані пакети акцій. Ринкові переваги трактуються різними групами акціонерів по-різному, що зумовлює труднощі в складанні стратегічних і тактичних планів, контроль за їхнім виконанням, інтерпретацію отриманих результатів.
Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності підприємства
У ринковій економіці питання конкурентоспроможності є центральним, оскільки лише ті підприємства можуть існувати в економіці досить тривалий час, які дбають про рівень власної конкурентоспроможності. Чим вищий рівень конкуренції на ринку, в галузі, тим більше уваги підприємство має приділяти цьому питанню.
Модель, орієнтована на конкурентоспроможність, відіграє велику роль у розвитку міжнародних зв'язків, коли конкуренція виходить за межі однієї країни.
Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного іміджу.
Створення позитивного іміджу підприємства у ринковій економіці — це варіант інвестування в забезпечення довгострокового функціонування, оскільки підприємства з надійною репутацією мають лояльних споживачів, довгострокових партнерів, широкий доступ до інвестицій та кредитів тощо. Крім того, окремі галузі економіки будь-якої країни мають певну соціальну значущість, а окремі безприбуткові фірми та організації можуть існувати лише за рахунок свого «доброго імені». Модель, орієнтована на створення позитивного іміджу, можуть застосовувати багато підприємств, тому що в ній відбито поширену концепцію соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, соціально-орієнтовану філософію, існування компанії (рис. 9.6).
Механізм формування позитивного іміджу складний і охоплює розробку та реалізацію заходів щодо створення продукції або надання послуг відповідно до вимог споживачів і суспільства й широке застосування механізмів рublic relation.
Моделі стратегічного планування, що враховують розміри підприємств.
Розміри підприємств залежать від масштабів попиту, галузевих особливостей, технологій, що використовуються, тощо. Велика фірма, яка має розвинений апарат управління, достатню кількість фінансових та інтелектуальних ресурсів, використовує планування в повному обсязі, з проходженням необхідних етапів, підетапів, процедур та операцій створення системи планів, проектів і програм. Необхідність всебічного обгрунтування планів зумовлена високою ціною помилки, яка може призвести до збитків і навіть до банкрутства. Великі підприємства витрачають значні кошти та час на доплановий аналіз і процес планування, оформлення та узгодження великої кількості документів.
Для невеликих фірм малого бізнесу використовується спрощений варіант стратегічного планування, оскільки обсяги інформації, що використовується при формуванні планів, досить невеликі, більшість рішень, що приймаються, стосуються незначної кількості осіб і дуже часто не оформлюються у вигляді складної системи планових документів (планів, проектів та програм). Фірми малого бізнесу можуть мати перелік стратегій, закріплений у вигляді протоколу зборів (наприклад, членів кооперативу), або невеликого за обсягом плану. Якість плану залежить від підготовки керівника та власника в питаннях стратегічного управління. Незважаючи на спрощеність підходу для підприємств малого бізнесу, існування підсистеми планування (нерідко із залученням консультантів) дає позитивні результати. Систематичне ефективне стратегічне планування (на відміну від практики інтуїтивного прийняття рішень) потребує формування та ефективного використання специфічної організаційної системи, де передбачається існування (призначення) відповідальних осіб (підрозділів), які здійснюють окремі роботи з розробки та виконання різних стратегічних планів.
Питання для обговорення і контролю:
Чи має переваги плановий підхід до визначення стратегії?
У чому полягають переваги системи стратегічного планування?
Які чинники треба враховувати при виборі системи стратегічного планування?
Які основні передумови переходу до стратегічного планування?
Які принципи стратегічного планування ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
Які етапи процесу стратегічного планування на підприємствах України ви знаєте?
Чим пояснюється наявність бар’єрів стратегічного планування на підприємствах України?
Які способи подолання бар’єрів щодо впровадження стратегічного планування ви вважаєте доцільними для українських підприємств?
Які моделі використовуються до організації процесу стратегічного планування?
У чому полягає філософія стратегічного планування?
Тести для самостійного контролю:
Систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм, - це:
А) стратегічне управління;
Б) стратегічний аналіз;
В) стратегічне планування.
2. Методи побудови стратегії – планування, підприємницький підхід, «навчання на досвіді» - були охарактеризовані:
А) Дж. Стейнером;
Б) Г. Мінцбергом;
В) Р. Сайєртом
Г) І. Ансоффом.
3. Підходи до розробки стратегії (залежно від участі керівника та виконавця) були охарактеризовані:
А) Дж. Стейнером;
Б) Г. Мінцбергом;
В) А. Томпсоном;
Г) І. Ансоффом.
4. Системність та комплексність – одні з основних принципів стратегічного планування – означають:
А) реакцію на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи;
Б) орієнтацію на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об’єкта та взаємозв’язок між ними;
В) впровадження стратегічних змін у певному порядку з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;
Г) зупинка складного процесу стратегічної діяльності, що поверне підприємство у початкову позицію.
5. Основними принципами стратегічного планування є:
А) ціле встановлення та ціле реалізація;
Б) альтернативність та селективність;
В) системність, комплексність;
Г) безперервність;
Д) реалістичність;
Е) гнучкість і динамічність;
Є) довго строковість заходів.
6. Бар’єрами стратегічного планування є:
А) негативний досвід планування;
Б) нерозвинутість методів використання стратегічного планування;
В) невизначеність майбутнього;
Г) розробка альтернативних планів;
Д) середовище функціонування організацій;
Е) опір змінам.
7. До методів установлення стратегій належать:
А) формулювання «за натхненням»;
Б) здорового глузду;
В) делегування;
Г) компроміс;
Д) розрахунки та планування.
8. Головними перевагами стратегічного планування є:
А) зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами;
Б) орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей4
В) свідома підготовка майбутнього до майбутнього;
Г) розподіл відповідальності не лише за напрямами діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.
9. Одноразові плани розробляються:
А) для таких типів діяльності, які повторюються через певні відрізки часу;
Б) для здійснення певного заходу;
В) для визначення основних вимог, етапів, процедур прийняття та виконання рішень.
10. Організаційні плани є:
А) постійно діючими;
Б) одноразовими;
В) розпорядженнями керівників, оформленими певним чином.
Література: 3 с.416-445, 5 с.322-356.