43. Методи коригування позикової політики

Існують такі способи коригування позикової політики:

конверсія;

консолідація;

уніфікація;

обмін за регресивним співвідношенням;

відстрочка погашення;

реструктуризація;

анулювання.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона

здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад,

рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового

стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на

нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі

обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих

випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує

управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так

і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові

проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний

спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від

своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості.

При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів

не проводиться.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково

зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї

заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант.

Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею

своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

44.Охарактеризуйте стан держ. Боргу Укр.

Державний борг-це загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними %. Держ. борг поділяється на: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Держ.борг поділяють на:

- поточний - це та частина держ.боргу що підлягає виплаті в поточному бюджетному році.

- капітальний держбюджет - загал. сума заборгованості і % по ній. Управлінням держ.боргу займається мінфін.держ.казначейство.

Стадії управління держ.боргу:

-розробка умов випуску держ.позики; -випуск позики та її розміщення;

-погашення і контроль за погашенням позики;

-контроль за цільовим використанням позики.

За даними Мінфіну, на ЗО вересня 2007 року державний прямий і гарантований зовнішній борг складав 12,734 млрд. дол. (на 31 серпня 12,305 млрд. дол.), що складає 78,23% загальної суми державного прямого і гарантованого боргу; державний прямий і гарантований внутрішній борг— 3,544 млрд. дол. (3,418 млрд. дол). Як відомо, держ прямий і гарантований борг України за 2006 рік збільшився на 3,08% — до 15,95 млрд. дол.

Основні завдання які вирішуються при управлінні держ. боргом:

1 .оптимізація розміру боргу

2.недопущення переповнення ринку держ.зобовязань і значного коливання їх курсу

3.забезпечення своєчасного повернення кредиту

4.ефективне використання мобілізованих державою коштів

5.Контроль за цільовим використанням отриманих кредитів.