- •Казакова н.В., Кащук а.О. Дослідницько-діагностична практика
- •Мета, завдання і зміст дослідницько-діагностичної практики
- •Перелік практичних умінь і навичок
- •Орієнтовний план дослідницько-діагностичної практики
- •2. Організація дослідницько-діагностичної практики
- •Обов’язки учасників дослідницько-діагностичної практики
- •Контроль та оцінювання практичних умінь і навичок студентів
- •4. Звітна документація дослідницько-діагностичної практики
- •Зразок оформлення щоденника
- •Зразок оформлення індивідуального плану роботи на 9 семестр 200_ - 200_ н.Р.
- •Звіт студента з дослідницько-діагностичної практики (орієнтовна схема)
- •Програма вивчення досвіду роботи вчителя початкових класів
- •І. Характеристика діяльності вчителя в процесі уроку
- •II. Учитель - вихователь учнів
- •III. Прояв якостей особистості вчителя в процесі виховання
- •IV. Вплив учителя на учнів
- •Педагогічна діагностика ефективності уроку
- •Список використаної літератури
- •Казакова Наталія Вікторівна Кащук Анна Олександрівна Дослідницько-діагностична практика
І. Характеристика діяльності вчителя в процесі уроку
Методи вивчення: спостереження на уроках, бесіди з учителями й учнями.
1. Готовність до уроку:
а) знання матеріалу уроку;
б) уміння поєднувати нове з вивченим;
в) уявлення про готовність класу до уроку;
г) добір наочності, її характер;
д) знання організаційної частини уроку й уміння її використовувати;
е) уміння налагодити діловий контакт з учнями на початку уроку;
ж) знання особливостей віку дітей, особливостей класу.
2. Новизна та оригінальність прийомів ведення уроку:
а) нетерпимість до шаблону в організації та проведенні уроку;
б) незвичайність початку уроку (пояснення, розповідь);
в) постановка теми уроку, визначення її місця в програмі;
г) включення в матеріал уроку нових фактів (достовірність джерел, використання досягнень сучасної науки);
д) уміння демонструвати. Яскравість й чіткість. Супровід словом, поясненням;
е) використання технічних засобів (кіно, телебачення);
ж) ознайомлення з досвідом викладання цієї теми, розділу в методичній літературі.
3. Уміння пов'язувати матеріал уроку з життям, із практикою:
а) включення в урок матеріалу з життя;
б) новизна в поясненні відомих дітям життєвих явищ;
в) уміння пробудити потребу школярів самим спостерігати життєві явища, факти, усвідомлювати їх;
г) значущість життєвих фактів, обговорюваних на уроці;
д) застосування теоретичних знань й умінь школярів у роз’ясненні життєвих явищ;
е) виховання засобами уроку та на його матеріалі.
4. Активізація діяльності учнів у процесі уроку:
а) зміна методик викладання в різних класах, на різних уроках;
б) прийоми активізації сприйняття матеріалу на уроці;
в) прийоми спонукання учнів до пошуку знань (методи дослідження у навчанні);
г) створення атмосфери зацікавленості;
д) створення проблемних ситуацій у процесі уроку, їх система;
е) використання знань учнів, їхнього досвіду при поясненні нових для них явищ;
ж) зіставлення відомих дітям фактів, випадків, явищ і матеріалу минулого з їх життєвою практикою для більш глибокого засвоєння;
з) переконання учнів в тому, що їхніх знань недостатньо для пояснення досліджуваних явищ, подій, фактів;
й) рекомендація джерел знань;
к) методи й прийоми прищеплення учням навичок, умінь навчальної роботи (запам'ятовування, увага, міркування, подолання труднощів, виділення головного, складання плану);
л) наведення фактів, що зовні суперечать відомим явищам, які вивчаються на уроці;
м) використання одержаних знань при поясненні нового матеріалу;
н) пробудження потреби в пізнанні.
5. Пробудження самостійності учнів на уроці:
а) самостійність вчителя у побудові уроку;
б) вимога міцного й свідомого засвоєння матеріалу уроку (розуміння, використання знань у різних ситуаціях, уміння й навички);
в) заохочення тих, хто самостійно дозволяє розв’язати проблемні завдання в ході навчальної діяльності;
г) індивідуальні завдання як засіб розвитку самостійності;
д) диференційована робота на уроці, її обґрунтованість;
е) заохочення додаткових питань, уміння здобувати знання з інших джерел;
ж) показ прийомів роботи й вимогливість до їх використання;
з) показ зразків роботи й вимога дотримуватися їх;
к) виховання звичок самостійно й творчо розв’язувати проблемні ситуації в навчальній діяльності.
6. Творчість учителя в процесі уроку:
а) творчі знахідки, відшукані школярами в процесі уроку;
б) натхнення в процесі уроку (емоційність, захопленість);
г) творче вирішення труднощів, ситуацій;
д) спонукання школярів до творчого пошуку при розв’язанні завдань.
7. Виявлення і використання міжпредметних зв'язків:
а) знання й використання міжпредметних зв'язків як обов'язковий елемент педагогічної культури вчителя;
б) виявлення й використання міжпредметних зв'язків як умова розвитку загального кругозору учнів;
в) прийоми, що спонукають учнів до виявлення і використання міжпредметних зв'язків;
г) використання міжпредметних зв'язків у системі позакласної, гурткової, секційної роботи, факультативів.
8. Знання вчителем учнів. Індивідуальний підхід:
а) знання учнів класу (його склад, зв'язки, особливості стосунків, лідери, характер впливів);
б) індивідуальний підхід до школярів з урахуванням їх темпераменту, особливостей пам'яті, мислення, характеру, здібностей;
в) робота з різними типами учнів на уроці;
г) злагодженість і цілеспрямованість такої роботи;
д) розуміння вчителем особливостей віку.
9. Емоційність учителя:
а) реакція на відповідь школяра, її обґрунтованість;
б)емоційність у розповіді, бесіді, у викладі матеріалу;
в) виразність та інтонаційне багатство мовлення;
г) керування почуттями, емоціями в різних педагогічних ситуаціях;
д) “мажор” у настрої учителя;
е) педагогічний гнів учителя, осуд провини.
10. Культура уроку, його естетика:
а) оформлення уроку (використання допоміжних засобів у ході уроку);
б) стан класу: порядок, зовнішній вигляд класу, учнів, дотримання гігієнічних норм (світло, повітря, температура, столи та ін.);
в) культура мовлення вчителя, учнів (у розповіді, поясненні);
г) логічна характеристика розумової діяльності вчителя й учнів. Навчання прийомів мислення. Розкриття змісту понять. Переконливість, доказовість висновків, спонукання до пошуку істини;
е) художні якості наочності, яка використовується. Культура використання наочності;
ж) контакт учителя з класом як показник естетичної культури;
з) єдність форми й змісту уроку як умова його естетичного вдосконалення.
11. Враження учнів від уроку:
а) дієвість уроку (обговорення, бажання контакту, спілкування з учителем, звертання до додаткових джерел, бажання перевірити факти, прагнення до читання рекомендованої літератури);
б) емоційні почуття при розповіді чи поясненні вчителя, наведенні конкретних прикладів і фактів;
в) захоплення демонстраційною частиною (захоплення, бажання глибше ознайомитися з нею);
г) враження від особистості вчителя на уроці (подяка, захоплення, ентузіазм чи байдужість, незадоволеність).