5.Столиця: Рим

6.Адміністративний поділ: Італія поділяється на 20 областей — Валле д’Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето,Тоскана, Умбрія, Емілія Романія, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулія, Сардинія і Сицилія, (п'ять з яких — Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д’Аоста та Фріулі-Венеція Джулія — мають особливий статус), області поділені на 110 провінцій. Провінції в свою чергу поділяються на коммуни. Загальна кількість коммун — 8101. Області із особливим статусом (автономії) мають власні парламенти — областні ради та уряди — джунти — які мають спеціальні повноваження в питаннях місцевого самоврядування.

7.Форма правління: демократична Республіка

8.Глава держави: Президент

9.Найвищий законодавчий орган: Двопалатний парламент обираний на 5 років. 

10.Найвищий виконавчий орган: Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії.

11.Найбільші міста: Рим. Мілан, Неаполь, Турін, Палермо, Генуя.

12.Державнв мова: Італійська

13.Релігія: В Італії переважає католицька релігія на чолі з Папою: її центр — Ватиканська держава в Римі.

14.Етнічний склад населення:

На території Італії проживають італійці, німці (в області Трентіно-Альто-Адідже мешкає німецька община), французи (в області Валле-д`Аоста), словенці (в області Фріулі-Венеція-Джулія).

В багатьох італійців не можна знайти спільних фізичних особливостей. Це можна пояснити великим впливом людей різних національностей в минулому. Етруски в Тоскані, умбрійці та грекина півдні переважали кількістю римлян, які потім «латинізували» всю країну і зберегли єдність до V ст. Євреї прибули в Італії під час існування Римської Республіки та залишилися до теперішнього часу. Після зруйнування Західної Римської Імперії, Італія зазнавала чисельних вторгнень і колонізації, що неминуче впливало на етнічний склад. В той час германські племена перетинали Альпи і оселялися на півночі, в той час, як середземноморські народи, прибуваючи з моря, колонізували південь. Візантійці переважали на сході п'ять століть, збігаючись в часі з домінуванням ломбардів (германське плем'я) в Беневенто та інших частинах материку. В IX ст. сарацини, які залишилися тут до нормандського вторгнення на почату XI ст. вдерлися вСицилію. За нормандцями острів почали заселяти арагонійці в 1282 р. В 1720 р. Сицилія потрапила під правління Австрії.

Цей змішаний етнічний спадок частково пояснює чому сицілійці світлоокі та світловолосі в оточенні темнооких і темноволосих народів. За винятком сарацинського панування, Королівство Неаполь, що займало нижчу частину півострова, має схожу ситуацію, тоді як північна частина Італії, відокремлена від сходу Папською Державою, піддавалась набагато більшому впливові австрійців. Етнічне змішування в Італії продовжується до цього часу. Після 1970 р. до Італії почала з'їжджатися велика кількість іммігрантів із країн, що розвиваються. Переважно жіноча міграція з Філіппін і інших азійських країн порівнюється з чоловічім припливом з північної Африки. Імміграція інших африканців та латиноамериканців також дуже значна, так само як і імміграція з деяких країн східної Європи. Взагалі, більше одного мільйона іноземців проживає на італійській території.

15. Валюта: Євро

16. Опис країни: Місце у світі

Італійська історія сягає за 2500 років. Вона охоплює Стародавній Рим, виникнення папства і католицизму, епоху Відродження і появу торгового капіталізму. З XVI ст. Італія, порівнюючи з попереднім періодом, відігравала в світі другорядну роль. Сучасна італійська держава утворилася в 1870 р. шляхом звільнення і об'єднання до цього розрізнених територій. Зараз Італія входить до числа головних розвинених країн, займаючи серед них шосте місце.

Склад території та економіко-географічне положення

Італія розташована на півдні Європи в центральній частині Середземномор'я. Її територія охоплює південні схили Альп, Паданську низовину, Апеннінський півострів, острови Сицилію і Сардинію. 4/5 її кордонів є морськими. Найважливішою особливістю географічного положення Італії є її розташування на шляхах між Південно-Західною Європою і Середнім Сходом. Альпи навіть у давні часи не були непрохідним бар'єром і в наш час не перешкоджають сухопутним зв'язкам.

Клімат

Клімат Італії дуже різноманітний, оскільки півострів гористий і далеко видається в Середземне море. У Альпах середні температури низькі, а зими — тривалі і суворі. Сніг на вершинах лежить постійно, на схилах — декілька місяців. З липня по вересень зазвичай тепло, хоча у вересні можливі сильні дощі. Рясні снігопади починаються в листопаді. У Північній Італії клімат континентальний: зима холодна і туманна, а літо — гаряче. У Центральній Італії — морський клімат з щодо м'якою взимку і не дуже жарким влітку. На Адріатичному побережжі часом сильний вітер (бора) приносить маси холодного повітря. На півдні Італії типовий середземноморський клімат з теплим і недощовим літом і щедрою на опади зимою. Середня температура січня на Апеннінському півострові коливається від + 1 °С до + 12 °С, липня — від + 23 °С до + 28 °С, а під час проходження вітрів сіроко з Північної Африки підвищується до + 40-45 °С. Найбільш рівні метеорологічні умови круглий рік зберігаються на Рів'єрі.

Флора

Ліси і чагарники займають 25 % території країни. Для рослинності характерні дуб, каштан, ясен, клен, кипарис, пальми, ялина, ялиця, сосна. У горах — альпійські луги. У Італії багато заповідних зон і національних парків — Стельвіо, Гран-Парадізо, Абруццо, Калабрійський, Чірчео і ін.

Фауна

Фауна Італії вельми небагата — для неї характерні вовк, дикий кабан, сарна, дика кішка, зайці, орел, сокіл, стерв'ятник, яструб, куріпка, перепілка, сарич, багато плазунів і риб. Тварини мешкають головним чином в горах. У Центральних Апеннінах водиться бурий ведмідь.

Річки і озера

Річкова система нерозвинена. Найбільші річки Італії — По, Арно і Тібр. Головні озера — Гарда, Лаго-Маджоре, Комо.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів

Три складові частини Італії одночасно є трьома природними районами. Гірський рельєф Альп поєднується з вертикальною зональністю клімату, численними річками і озерами, багатством лісових і гідроресурсів. Паданська низовина — найбільший рівнинний простір країни — лежить на межі помірного і субтропічного поясів, вона має родючі землі й достатнє зволоження. Річка По є найбільшою в Італії. Апеннінський півострів і острови вкриті гірськими середньовисотними масивами і неширокими приморськими низовинами.  Вже здавна виявились переваги західного узбережжя півострова для людської діяльності. Тут більше опадів і річок (у тому числі Тібр і Арно), береги порізані затоками і бухтами, рівнини навколо Неаполя, Рима і Ліворно вкриті родючими вулканічними ґрунтами. Адріатичне узбережжя, включаючи південно-східні низовини, цих переваг не має. Італія бідна на корисні копалини. Найбільше значення мають поклади сірки, ртуті та мармуру. Ліси вкривають близько 1/5 площі. Здебільшого це альпійська зона. Величезними є рекреаційні ресурси. Серед невирішених екологічних проблем специфічними є опускання островів Венеції і пошкодження старожитностей внаслідок вібрації та забруднення, спричинюваних автотранспортом. Це сейсмічна зона, бувають землетруси, є діючі вулкани.