- •1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки.
- •1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології.
- •1.3. Зміст, особливості й завдання української політології.
- •1.1. Предмет, метод та історія виникнення політології як науки
- •1.2. Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології
- •1.3. Зміст, особливості й завдання української політології
- •Тема 2 Історія світової політичної думки
- •2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу.
- •2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму.
- •2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу.
- •2.1. Зародження політичних знань у державах Стародавнього Сходу
- •2.2. Характерні особливості політико-правової думки Стародавньої Греції та Риму
- •2.3. Політико-правові погляди Марка Тулія Цицерона (106-43 рр. До н.Е.)
- •2.3. Політико-правова думка Середньовіччя та Нового часу
- •Тема 3 Основні школи і напрямки розвитку сучасної політології
- •3.1. Англосаксонська школа в політології
- •3.2. Характерні риси французької школи в політології
- •3.3. Становлення та розвиток німецької школи в політичній науці
- •3.4. Основні напрями розвитку зарубіжної політичної науки наприкінці хх – на початку ххі століття
- •Тема 4 Розвиток суспільно-політичної думки в Україні
- •4.1. Виникнення та розвиток політичної думки Київської Русі.
- •4.2. Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- •4.3. Вчення українських просвітників про державу і суспільство
- •4.4. Основні напрями розвитку української політичної думки XIX – поч. Хх ст.
- •Тема 5 політична влада
- •5.1. Сутність і походження феномену влади.
- •5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади.
- •5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
- •5.1. Сутність і походження феномену влади
- •5.2. Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- •5.3. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •Тема 6 Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку
- •6.1. Витоки і сутність демократії.
- •6.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії.
- •6.3. Перехід до демократії. Умови переходу.
- •6.1. Витоки і сутність демократії
- •2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •3. Перехід до демократії. Умови переходу
- •Розділ 2 політичні інститути і процеси
- •Політична система суспільства
- •7.2. Структура і функції політичної системи
- •7.3. Типи політичних систем та критерії і фактори їх ефективності
- •Тема 8 Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- •8.1. Сутність, походження та функції держави
- •8.2. Форма державного правління
- •8.3. Форма державного устрою
- •8.4. Політичний режим
- •8.5. Концепція правової, соціальної держави
- •Тема 9 Система органів державної влади в Україні
- •9.1. Етапи формування системи органів державної влади в Україні. Конституційна реформа 2004 р.
- •9.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- •9.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- •9.4. Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- •9.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- •9.6. Судова система України
- •Тема 11. Політичні партії та партійні системи. Громадські організації та рухи
- •11.1. Походження і розвиток політичних партій
- •11.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- •11.3. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем
- •11.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- •11.5. Громадські організації та об’єднання, їх класифікація, місце та функції в політичній системі суспільства
- •Тема 13.
- •13.1. Концептуальні підходи до розуміння природи політичних конфліктів
- •13.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- •13.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- •13.4. Основні способи та шляхи розв’язання політичних конфліктів та криз
- •Тема 14. Виборчі системи і процеси
- •1. Вибори в історії людства
- •14.2. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії
- •14.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- •14.4. Особливості формування виборчої системи України
- •Розділ IV. Соціальні та ціннісні аспекти політики
- •Тема 15. Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
- •15.1. Політична свідомість як суспільне явище
- •15.2. Політична культура: природа, типи та функції
- •15.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- •15.4. Особливості становлення політичної культури в Україні
- •Тема 16. Політична ідеологія. Основні ідеологічні доктрини сучасності
- •16.2. Структура політичної ідеології
- •16.3. Основні політичні ідеології сучасності
- •Тема 18. Політичні еліти та політичне лідерство
- •18.1. Сутність, типологія і функції політичної еліти
- •18.2. Теорії еліт в політичній науці
- •18.3. Сутність і теорії політичного лідерства
- •18.4. Класифікація та функції політичного лідерства
- •Тема 19.
- •19.2. Процес формування та механізм зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- •19.3. Міжнародні організації: сутність і типологія
- •19.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення
- •19.5. Міжнародний тероризм
Тема 6 Демократія: витоки, сутність і перспективи розвитку
6.1. Витоки і сутність демократії.
6.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії.
6.3. Перехід до демократії. Умови переходу.
6.1. Витоки і сутність демократії
Демократія у її сучасному розумінні виникла і набрала свого розвитку на Заході, проте вона ніколи не була суто західним явищем. “Демократія народжується і вмирає на всіх широтах, отже, немає сенсу визначати її точні географічні координати”, – писав свого часу південноафриканський вчений О.Сакс. Сьогодні демократія є однією з основоположних рис сучасної цивілізації – як, скажімо, прогрес науки або технології. Недаремно У.Черчилль сказав про демократію такі слова: “...ця система влади погана, але всі інші набагато гірші”. З одного боку, демократія дає людству широкі можливості, але вона ж породжує і цілу низку проблем. Та все ж поширення духу й цінностей демократії є однією з головних ознак сучасної цивілізації, одним із проявів глобалізації цивілізаційних надбань.
Термін «демократія» перекладається з грецької мови як народовладдя, або, використовуючи визначення американського президента А.Лінкольна, “правління народу, вибране народом і для народу”. Даним терміном в Стародавній Греції позначали державний лад, за якого вирішальна роль у прийнятті рішень і врядуванні належала народним зборам і голосуванню.
Ідея демократії вперше була висловлена Геродотом у V ст. до н.е.: це – держава, побудована на рівності (грецькою мовою така держава називалась “ізономія”). Вважають, що вперше слово “демократія” пролунало з уст афінського стратега Перікла: “Ми називаємо себе демократією, оскільки наше управління знаходиться в руках багатьох, а не кількох”.
Зміст поняття “демократія” завжди мав конкретно-історичне наповнення, і з цієї причини його визначення залишається проблемою для теоретиків і практичних політиків. Починаючи з Великої Французької революції мислителі під демократією розуміли форму устрою держави. І тільки починаючи з кінця XVIII ст. поняття “демократія” вживається і в іншому значенні.
Узагальнюючи набуті знання про демократію, можна виокремити різні ракурси її трактування і визначення:
1. Демократія – як різновид державного устрою, як народовладдя (античне розуміння).
2. Демократія – як форма діяльності і функціонування будь-якої організації, в основу якої покладена рівноправна участь її членів в управлінні та прийнятті рішень, виходячи з принципу більшості. В даному аспекті можна говорити про партійну, профспілкову, виробничу демократію.
3. Демократія – як політичний режим, спосіб організації владних відносин у суспільстві. Можна сказати, що демократичний політичний режим – це втілена єдність демократичної форми держави і повсякденної політичної практики демократії.
4. Демократія – як соціальні та політичні рухи за народовладдя, за реалізацію демократичних цілей та ідеалів.
На перший погляд здається, ніби зміст поняття “демократія” є зрозумілим і не викликає жодних сумнівів. Однак належить визнати, що тут ми маємо один з випадків, коли буквальний переклад слова, різні його тлумачення не тільки не передають повною мірою сутність явища, а іноді навіть перешкоджають його розумінню. Іншими словами це можна передати так: навіть поставивши за мету – досягти демократичного ідеалу, досить важко встановити його аналоги на практиці. Скажімо, якщо це влада народу, то кого треба достеменно точно вважати народом? Загальновизнаним є те, що демократія – кращий суспільний устрій, але чому ж тоді існують тоталітарні режими? Що є критерієм демократичності? Чим є демократія – одним із альтернативних шляхів розвитку людства чи головним напрямком розвитку людської цивілізації?
Розбіжність між теорією (демократичним ідеалом) і реальною демократичною практикою дає змогу говорити про нормативний і емпіричний підходи до трактування демократії. В рамках нормативного підходу, демократія – це суспільний ідеал, який ніколи і ніде не буде реалізований на практиці. Але, не зважаючи на це, саме завдяки своєму ціннісному змісту демократія зобов’язана такій популярності у світі. Емпіричний підхід абстрагується від ідеалів і оціночних суджень та вимагає досліджувати демократію такою, якою вона є в реальному житті. Р.Даль, наприклад, пропонує термін “демократія” використовувати лише в значенні ідеалу, а реальну демократичну практику він називає “поліархія”.
Враховуючи зв’язок нормативних і емпіричних визначень демократії, можна виділити її характерні риси:
1. Юридичне визнання і інституційне вираження верховної влади народу (народний суверенітет).
2. Періодична виборність органів влади, її представницький характер.
3. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою (рівність виборчих прав громадян, свобода утворення об’єднань громадян для вираження своїх інтересів і т.д.).
4. Прийняття рішень, виходячи з принципу більшості та підпорядкування меншості при їх виконанні. Гарантія прав опозиції.
5. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.
6. Розмежування компетенції центральних і місцевих органів влади.
7. Гарантія прав і свобод особистості.
Отже, демократія – це не стільки ідеальний устрій, який, не зважаючи ні на що, потрібно впроваджувати в суспільному житті, скільки система принципів і норм, які мають бути покладені в його основу. Саме на них мають спиратись владні відносини в суспільстві.