- •Лекція №12
- •Тема 14. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі
- •1. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
- •2. Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певних категоріях справ.
- •3. Зміни в позовному спорі.
- •4. Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.
- •5. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.
- •6. Забезпечення позову: підстави, значення, види.
- •На самостійне вивчення
- •7. Право на позов та право на пред’явлення позову.
- •Лекція №13
- •Тема 15. Провадження у справі до судового розгляду
- •1. Значення стадії провадження у справі до судового розгляду, як самостійної стадії цивільного процесу.
- •2. Попереднє судове засідання.
- •3. Діяльність суду в стадії підготовки справи до судового розгляду.
- •4. Діяльність осіб, що беруть участь у цивільному процесі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.
Лекція №12
Тема 14. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі
план
Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
Зміст позовної заяви. Особливості змісту заяви по певних категоріях справ.
Зміни в позовному спорі.
Об’єднання та роз’єднання позовів: підстави, проблеми.
Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача в суді.
Забезпечення позову: підстави, значення, види.
На самостійне вивчення
Право на позов та право на пред’явлення позову.
Порушення справ окремого провадження, та які випливають з адміністративних правовідносин.
1. Право на позов і порядок його реалізації в судах України.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист здійснюється у формі позовного провадження, яке характеризується такими ознаками:
між сторонами наявний матеріально-правовий спір;
спір стосується не лише обставин справи, а й самого правовідношення;
вимога до суду про судовий захист оформляється позовною заявою (ст. 118 ЦПК).
Право на позов – це єдність повноважень процесуально-правового та матеріально-правового характеру: права на пред’явлення позову та права на задоволення позову.
Право на пред’явлення позову – це надана і забезпечена заінтересованим особам можливість звернутися до суду першої інстанції з вимогою про розгляд і вирішення цивільно-правового спору з метою захисту майнових та особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.
Право на задоволення позову – це право позивача на одержання захисту і позитивне вирішення справи, що здійснюється суддею чи судом після розгляду справи в судовому засіданні у процесі постановлення рішення.
Позов – це вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.
Напрями визначення позову в теорії ЦПП:
Позов – це звернення до суду першої інстанції з вимогою про захист спірного цивільного суб’єктивного права або інтересу, що охороняється законом (К.Юдельсон, К.Комісаров, В.Семенов, Н.Масленнікова);
Позов у матеріально-правовому розумінні – це така, що ґрунтується на цивільному праві та звернена через суд матеріально-правова претензія позивача до відповідача. Позов у процесуальному розумінні – це звернена до суду вимога про захист суб’єктивного цивільного права або про визнання наявності чи відсутності певного цивільного правовідношення (С.Абрамов, П.Єлисейкін, М.Гурвич);
Позов – це єдине поняття, яке має два аспекти: матеріально-правовий - претензія позивач до відповідача, та процесуально-правовий – вимога до суду про захист права (А.Клейнман, А.Добровольский, С.Іванова, Є.Пушкар, В.Тертишников, М.Штефан).
Право на позов реалізується шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов’язані між собою.
Для реалізації права на позов необхідними є:
наявність чи відсутність певних обставин (умов):
абсолютні або загальні (для всіх справ позовного провадження), які бувають:
залежно від змісту – позитивні (наприклад, наявність рішення КТС) та негативні (наприклад, третейське застереження);
залежно від їх відношення до спірних сторін і предмету спору – суб’єктивні (наприклад, дієздатність) та об’єктивні (наприклад, наявність предмету спору);
відносні або спеціальні (для певного кола справ) (наприклад, справи про розірвання шлюбу – за наявності дітей);
додержання встановленого законом порядку пред’явлення позову.
Умови реалізації права на пред’явлення позову:
наявність цивільної процесуальної правоздатності;
відсутність рішення третейського суду;
наявність спору про право;
підвідомчість справи суду;
відсутність рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого по тотожній справі;
вибуття із справи фізичної сторони (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи без правонаступництва).
Процесуальний порядок пред’явлення позову включає:
додержання процесуальної форми позову;
подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність;
оплата позовної заяви судовим збором;
дієздатність особи, яка подає заяву;
наявність повноваження у представника, який подає позовну заяву, на ведення справи.
Елементи позову:
Предмет – частина позову, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить суд постановити рішення (суть або зміст позовних вимог) (п.3.ч.2.ст.119 ЦПК).
Підстави – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.5. ч.2 ст. 119 ЦПК):
активна – підтверджує, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов’язки (правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі);
пасивна – покликана обґрунтувати необхідність захисту прав чи інтересів позивача;
Зміст – звернена до суду вимога позивача про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту.