Тема 11. Політика доходів та сутність заробітної плати

Зміст учбового матеріалу:

1. Вартість робочої сили та її структура

2. Доходи населення і джерела їх формування

3. Диференціація доходів населення

4. Поняття і показники рівня життя

5. Соціально-економічна сутність заробітної плати

6. Принципи і складові елементи організації заробітної плати

7. Державне регулювання заробітної плати

8. Договірне регулювання заробітної плати

1. Вартість робочої сили та її структура

Один із важливих елементів ринкової системи господарювання – наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці є товаром, який має вартість. Вартість робочої сичи (ВРС) являє собою сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили та її відтворенням. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підго­товки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили впливають результати праці власника робочої сили. Вартість робочої сили формується на ринку через порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили. Вона встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили. На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші – зменшують. До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать: розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства; збільшення витрат на житло, транспортних витрат; підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил. Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили.

Вартість робочої сили має тенденцію до зростання, оскільки темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї вартості нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження її внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

До складу вартості робочої сили входять:

• безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадовий оклад, преміальні виплати, надбавки та доплати);

• натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

• витрати роботодавців на соціальне страхування (установлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв’язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги); добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування; безпосередні виплати трудівникам у зв’язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо; вартість медичного й санітарного обслуговування; вихідна допомога (виплати у зв’язку із закінченням строку трудового договору));

• витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

• витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

• податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Ціна робочої сили залежить від кон’юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон’юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні. В умовах ринковою економіки попит на робочу силу завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття (наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо поліпшення умов продажу їхніх послуг). Коли безробіття стає хронічним, закон попиту і пропозиції фактично діє за наявності постійного перевищення пропозиції над попитом робочої сили, а також коливається залежно від циклу ділової кон’юнктури.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою, профспілками за рахунок створення законодавчої бази, трудових (тарифних) угод профспілок і роботодавців в яких зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати працівникам. Ці угоди підлягають постійному уточненню та оновленню у зв’язку зі змінами умов життя, праці, виробництва.