3.4.2. Система реєстру

Відповідно до п. 1 Розділу 1 Положення від 17 жовтня 2006 р. № 1000 система реєстру власників іменних цінних паперів – це сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Функції реєстроутримувача реалізуються за допомогою системи реєстру, що складається з:

- реєстру власників іменних цінних паперів;

- емісійного рахунка, особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб;

- облікових регістрів з ведення реєстру;

- документів, які є підставою для формування та внесення змін до системи реєстру.

Система реєстру складається та ведеться окремо для кожного емітента та окремо за кожним випуском цінних паперів. Усі випуски іменних цінних паперів певного емітента повинні обліковуватися в єдиній системі реєстрів, яка ведеться одним реєстроутримувачем.

Усі записи в системі реєстру власників іменних цінних паперів, які пов'язані з ідентифікацією зареєстрованих осіб та їх уповноважених осіб (найменування, реквізити документів, що засвідчують особу, адресні дані), ведуться українською мовою. Для ідентифікації зареєстрованих осіб, на їх вимогу, допускається додаткове визначення вищевказаних даних російською, англійською та, за можливості, мовою держави, у якій зареєстровано нерезидента.

Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право отримувати цю інформацію. Такими особами є: емітент; зареєстровані особи, органи прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, НКЦПФР при здійсненні контролю за випуском і обігом цінних паперів і Антимонопольний комітет України та інші державні органи відповідно до законодавства - на їх письмову вимогу стосовно операцій у системах обліку іменних цінних паперів, що здійснюється конкретною юридичною особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу.

3.5. Поняття розрахункового банку

Для організації ефективного фондового ринку дуже важливим є створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купівлі-продажу цінних паперів. Учасники фондового ринку наражаються на певні ризики, основний з яких полягає у можливості неодержання продавцем цінних паперів оплати після того, як цінні папери уже надійшли покупцеві. Одним із заходів, який значно зменшує цей ризик, є застосування такого методу розрахунків за операціями із цінними паперами, як поставка проти платежу, що, у свою чергу, пов'язано зі створенням в Україні електронної клірингово-розрахункової системи обслуговування операцій з цінними паперами. Банки як фінансові установи в деяких випадках також беруть участь в операціях щодо розрахунків з цінними паперами.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вищенаведеного Закону кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується НКЦПФР і НБУ. Кліринговим депозитарієм є депозитарій, який одержав ліцензію ДКЦПФР на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Клірингом, згідно із ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» є отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Депозитарії, які не одержали дозволу на проведення клірингу в цінних паперах, не носять статусу клірингових.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» розрахунковим є банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Операції розрахункового банку не можна кваліфікувати як операції з цінними паперами. Розрахункові банки не здійснюють клірингу по операціях з цінними паперами, вони обслуговують грошові розрахунки, що виникають у процесі діяльності клірингових депозитаріїв. Однак такі банки є елементами інфраструктури фондового ринку.