Кожна нація має національну ідею, але не кожна нація це усвідомлює, так само як кожна людина вміє плавати, але не вірить в це і боїться води. Достатньо одного разу, аби переконати людину у зворотньому. Не звертайте увагу на галаси з різних боків про те, що ми не маємо ідеї.

Краще запитайте тих галасуючих чи мають, чи знають свою національну ідею вони самі. Я впевнений в тому, що не знають, проте верещать. Мабудь тому й верещать, що не мають, і хочуть в подібному звинуватити іншу сторону. Такі вчинки дуже притаманні для етнічних маргіналів. Ми ж не такі. Чи не так?

Українці повинні мати, знати та усвідомлювати свою національну українську ідею. Ідея повинна бути не просто ідеєю, а саме українською за походженням та національною за охопленням.

Серед можливих ідей-кандидатів на українську національну ідею можна почути різні: щоб усі розмовляли українською мовою, щоб віра була православна і т.п. Проте, це все окремі випадки чогось більш глобального. Ідея — це місія нації і ця місія, в свою чергу, складається з окремих завдань, виконання яких сприяє досягненню ідеї. Проте, жодне із завдань не може і не повинно стати ідеєю, тому що в такому випадку ми відійдемо від головної стежки і поставимо окремі завдання у протиріччя між собою.

Поясню простіше. Якщо поставити за мету українську мову, то це означатиме, що ми поставили мову вище віри та інших характерних рис української нації. Таке неприпустимо! Не лише мова чи віра визначає національну приналежність українця. І мова, і віра необхідні нам і тому неприпустимо возносити до рівня української національної ідеї щось одне, нехтуючи іншим. Національна ідея має об'єднувати усі зовнішні та внутрішні прояви української нації і при цьому сформувати нову форму вираження.

Такою новою формою вираження може стати наступне тлумачення української національної ідеї (мій варіант).

Українська національна ідея полягає у самозбереженні української нації у часи всесвітньої глобалізації задля виховання високоосвічених людей, здатних стати людьми Світу і нести у цей Світ український світогляд.

Запам'ятаймо

Тези прочитаного — це коротко сформульовані основні думки прочитаного. Тези використовуються для запам'ятовування певної інформації. Здебільшого вони мають форму речень на зразок: Реформи шкільної освіти. Ігрова форма уроку. Підручник як художній твір. Можливості вибору домашнього завдання.

Роль тез можуть виконувати сформульовані мікротеми тексту.

368.

Прочитайте текст. Порівняйте лексичне значення слова теза, що вживається в наведеному тексті, із значенням слова тези, уживаним у назві параграфа. Яку різницю ви помітили?

Роздум — це висловлювання, у якому встановлюються причинно-наслідкові зв'язки між явищами, подіями. До роздуму ставимо питання чому?

Перша частина роздуму — це теза, тобто думка, яку треба донести.

Друга частина роздуму — це доказ або докази, які використовуються для доведення висловленої думки (тези).

369.  

І. Прочитайте текст. Визначте тему і мікротеми тексту.

Цікавий опис подорожі по Україні (1838 р.) залишив німецький мандрівник і вчений, основоположник антропогеографії Йоганн Георг Коль. На основі записів під час подорожі Україною він видав два шеститомні твори (німецькою мовою). У них Й. Коль подав численні відомості про географію, природу, звичаї, побут, історію, економіку, культуру українського народу.

Так, про минуле України він пише: «За давніх часів, коли ще існувало велике князівство, що володарювало над усіма руськими, а центр його був у Києві, малороський рід, мабуть, був найзнатнішим у всій Русі. Малоросія в той час об'єднувалася під однією і тією самою владою. При розпаді давнього великого князівства... утворилось багато малих малороських князівств — Галицьке, Володимирське, Чернігівське тощо».

У своїх записах Й. Коль значну увагу приділяє українській етнології: звичаям, побуту, вигляду сіл, хат. Українців мандрівник називає найспівучішим народом у світі. Їдучи з Білгорода до Харкова, він захоплюється українськими селами, про що в щоденнику пише: «Село було безкінечно великим, як і всі українські села. Будинки тягнулися до будинків, Подвір'я — до подвір'я».

Свої враження Й. Коль занотував досить детально: «Села дуже часто мають 5000, навіть 6000 жителів і, як правило, не менше 2000 хат. У селян гарненькі малі будинки, за чистотою яких вони стежать і не вдовольняються тим, щоб чепурити їх тільки один раз на місяць, як це роблять голландці, а вважають за необхідне білити їх вапном зверху донизу один раз на два тижні, через що будинки нагадують вибілене полотно». Й. Коль докладно описує Харків — будови, дороги, чарівні сади біля кожного будинку, готелі з численними кімнатами, ресторації, де можна смачно поїсти.

Дуже яскраво Й. Коль описав харківський ярмарок, його масштаби, торговий асортимент, ціни тощо. Автор відзначив, що в Харкові є чотири книгарні — три російські й одна французька; взагалі книжок продають дуже багато.

Цінні описи Й. Коля й інших українських міст, які він відвідав під час своєї подорожі: Диканьки, Полтави, Кременчука, Миколаєва, Одеси, Ялти, Алупки, Сімферополя, Бахчисарая, Севастополя, Алушти. Велику увагу він приділяє містам Буковини, Галичини, Бессарабії.

Перебуваючи на Буковині, він захоплювався чарівною красою Карпатських гір, зеленим пагорбкуватим ландшафтом Буковини.

У Львові Й. Коль був вражений ілюмінацією міста, «високі будинки були освітлені знизу вгору, з вулиць мерехтіли довгі ряди ліхтарень, і з усіх гір навколо палахкотіли численні близькі та далекі вогні». Проїхавши всю Україну, Й. Коль висловив пророче бачення її майбутнього: «Нема найменшого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться, й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці — нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Тимчасово Україна роздерта між сусідами. Але матеріал для будови української держави лежить готовий: коли не нині, то пізніше з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику і незалежну Українську Державу!» (З журналу).

ІІ. Запишіть тези прочитаного тексту.

«Тезовий план» і «тези» — поняття синонімічні, тому що тези — це стисло сформульовані основні положення тексту Для складання тез можна поділити текст на фрагменти. Фрагмент — це два й більше абзаців тексту, які об'єднано змістовно. Потім знаходимо інформаційні центри фрагмен-тів, які можуть бути й окремим реченням, і частиною аб-зацу й окремим абзацом. Далі записують головне поло-ження фрагмента або самостійно його формулюють. Джерело: http://ebooktime.net/book_35_glava_20_6.1._%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D1%96_%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B8.html

http://www.hduht.edu.ua/News/tezi_23_03_11.htm

http://www.hduht.edu.ua/News/tezi_23_03_11.htm

http://www.hduht.edu.ua/News/tezi_23_03_11.htm

Тези (від thesis - положення, твердження) - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали.

Алгоритм тези можна подати так:

теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспектива.

Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформляють згідно до вимог:

-   у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

-   назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

-   послідовність викладу змісту може бути наступна: актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науці і практиці; основна ідея, положення, висновки дослідження; основні результати та їх практичне значення. В тезах зазвичай не використовують цитати, цифровий матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях.

Теза – це первинна думка, яка формулюється і далі буде розвиватися - 

підтримка слів автора ( так, я підтримую думку, бо вважаю, що…)

спростування слів автора ( я не підтримую, бо вважаю, переконаний…)

компромісний варіант ( я не зовсім поділяю думку автора, бо вважаю, що…)

підтримка і спростування ( з одного боку…, а з іншого…, подається дві тези і доводяться обидві)