32

ВСТУП

Нині значна увага приділяється соціальному захисту населення, що гарантується законодавством. Питання ефективної організації соціального страхування цікавлять усіх людей, оскільки воно стосується кожного з нас в певний період життя.

Основною метою соціального страхування в Україні є створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у зв’язку з безробіттям, тимчасовою непрацездатністю, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями тощо. Від ефективної роботи системи соціального страхування залежить соціальна захищеність мільйонів громадян, гарантована Конституцією України. На сьогодні система загальнообов’язкового державного страхування є складною щодо адміністрування єдиного соціального внеску. З цією метою контроль справляння єдиного соціального внеску є визначальним та потребує розгляду.

Особливо гостро дане питання постало з моменту прийняття Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Основною ідеєю Закону є запровадження єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, що замінює страхові внески до чотирьох фондів соціального страхування: Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Також важливо звернути увагу на контроль, що проводиться фондами соціального страхування за раціональністю за сплатою страхових сум та їх використанням, що надаються фондами застрахованим особам (юридичним та фізичним). Та разом із введенням єдиного соціального внеску, змінилась і система контролю. Змінилась процедура перевірки, повноваження кожного із соціальних фондів.

Розділ 1 єдиний соціальний внесок: загальна характеристика

Соціальне страхування – це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За останні роки в системі соціального страхування відбулися кардинальні зміни – введено єдиний соціальний внесок.

Ідея запровадження законодавчих змін із введення спрощеної системи оподаткування не є новою. Ще у 2001 році державою було ініційовано розроблення законопроекту про єдиний соціальний внесок, але через низку політичних факторів цей процес затягнувся. Лише протягом 2006-2008 років народними депутатами було внесено сім законопроектів щодо впровадження єдиного соціального внеску, однак кожен з них містив ряд суттєвих недоліків та упущень.

Багаторічні дебати парламентарів про введення єдиного соціального внеску увінчались прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Запровадження єдиного соціального внеску є хорошою ідеєю, оскільки це дасть змогу ліквідувати дублювання страховими фондами функцій, пов’язаних з реєстрацією страхувальників, формуванням інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, збором коштів, забезпеченням звітності тощо, скоротити видатки фондів та більш ефективно використовувати кошти соціального страхування.Основною ідеєю Закону є запровадження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що замінить страхові внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому залишаються чинними у частинах, що не суперечать закону про єдиний соціальний внесок, чотири соціальні закони, а саме:

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ;

• Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХIV.

Ці окремі соціальні закони продовжують визначати порядок отримання дотацій та допомоги від фондів соціального страхування. Втратили чинність лише Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ та частково Закон України «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.2007 р. № 400/97-ВР і Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ.

Під єдиним внеском розуміється консолідований страховий платіж, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на регулярній основі та в обов’язковому порядку з метою забезпечення захисту у випадках, що передбачені законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Введення єдиного соціального внеску можна розглядати як з позитивного, так і негативного боку. В табл. 1.1 зазначені переваги та недоліки введення ЄСВ.

Таблиця 1.1