25. Зовнішня торгівля України

Після здобуття незалежності Україна веде активну зовнішньоторговельну політику. Вже у 1993 р. вона провадила торговельні операції більш ніж з 180 країнами світу. Зовнішня торгівля має для України велике значення.

У товарній структурі експорту переважають сировина та товари первинної обробки: чорні метали, добрива, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, цукор та кондвироби з цукру, хоча експортуються і готові вироби — ядерні реактори, котли, обладнання, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини тощо. Експорт товарів обробної промисловості обмежений внаслідок їх низької конкурентоспроможності.

В імпорті України переважає мінеральне паливо, нафта, продукти їх перероблення, ядерні реактори, котли, обладнання, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини і обладнання. Значна частка в імпорті припадає на машини й устаткування, обчислювальну і оргтехніку, товари народного вжитку, продукти і сировину для їх виробництва.

Більша частина експортно-імпортних відносин України у торгівлі товарами здійснюється з країнами СНД та Європи. У торгівлі з країнами СНД понад 70 % експорту і 80 % імпорту припадає на Росію, а з країн Європи найвищі обсяги торгівлі з Німеччиною. Значними є обсяги торгівлі з США та Китаєм, причому майже завжди сальдо торговельного балансу України є позитивним.

Масштаби і динаміку російсько-українського співробітництва визначають різні чинники, насамперед близькість кордонів, мережа нафто- і газопроводів, що через Україну простягаються до Західної Європи, технологічна і сировинна взаємодія протягом багатьох десятиліть численних підприємств переробної галузі, їх глибока спеціалізація та кооперування.

У зовнішньоторговельній політиці України значна увага приділяється диверсифікації торгівлі з країнами Європи, Азії та Америки. Цьому сприяють проведені переговори з ЄС та ЧЕС.

26. Загальна хар-ка світового фін ринку

Світовий фінансовий ринок являє собою систему ринкових відносин, що забезпечує нагромадження й перерозподіл фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами господарювання. Він розвивається на основі національних фінансових ринків під безпосереднім впливом процесів міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, широкого застосування інформаційних технологій у діяльності його суб'єктів. Функції;

1) встановлення ціни на фінансові активи

2)організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників)

3)фінансове забезпечення інвестування і споживання полягає у створенні фінансовим ринком умов для акумуляції грошових коштів, необхідних для розвитку комерційної діяльності, а також для задоволення власних потреб споживачів.

4)вплив на грошовий обіг - це забезпечення фінансовим ринком умов для безперервного руху грошей у процесі здійснення різних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію держава реалізує на фінансовому ринку свою грошову політику. Від стійкості грошового обігу залежить стійкість фінансового ринку.

5)зменшення витрат на проведення Фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів та позичальників на кредитному ринку;

6)забезпечення механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів, підтримка ліквідності - Викуп в інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники — брокери, які будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, викупають фінансові активи.