Питання 4 Конституцiйнi права та обов'язки громадян України

На вiдмiну вiд глави VI Конституцiї України вiд 20 квiтня 1978 року роздiл II нової Констатуцiї України має назву "Права, свободи та обов'язки людини i громадянина". Такий акцент не випадковий. Адже перелiк конституцiйних прав та свобод в Конституцiї 1996 року значно розширений, конституцiйне закрiплення отримали давно визнанi свiтовим та європейським спiвтовариством права людини на життя, на демократичну процедуру затримання, група iнформацiйних прав, заборона примусової працi, право на приватну власнiсть, на пiдпрнємництво та iншi.

Отже, в Конституцiї України закрiпленi основнi права людини, якi за визначенням П.М.Рабiновича, є певними можливостями, що необхiднi для iснування людини та її розвитку в конкретно-iсторичних умовах.

Вони об'ективно визначаються досягнутим рiвнем розвитку людства i мають бути загальними i рiвними для всiх людей.

Права людини закрiпленi, перш за все, в таких мiжнародно-правових актах:

1. Загальна Декларацiя прав людини (10 грудня 1948 р.)

2. Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi та культурнi права (16 грудня 1966 р.)

3. Мiжнародний пакт про громадянськi та полiтичнi права (16 грудня 1966 р.)

4. Факультативний протокол до Пакту про громадянськi та політичні права (16 грудня 1966 р.)

5. Європейська конвенцiя про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 р.)

6. Європейська соцiальна хартiя (18 жовтня 1961 р.) Права людини як категорiя мiжнародного права практично стають правами громадянина в конкретнiй державi тодi, коли вони визнаються та закрiплюються внутрiшнiм законодавством певноi країнi.

ТЛУМАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ТЕРМIНIВ

Основне право громадянина - це встановлена державою та закрiплена в Конституцiї можливiсть, яка дозволяє кожному обирати вид i мiру певноi поведiнки, використовувати наданi йому блага, як в особистих, так i в суспiльних iнтересах.

В Конституцiї та законах України вживається вислiв "права та свободи людини", "права та свободи громадянина".

Як спiввiдносяться категорiї "права" i "свободи", чи є мiж ними принципова рiзниця?

Бiльшiсть авторiв, якi дослiджувалн це питання, схиляються до думкн, що принипових вiдмiнностей мiж цими поняттями немае.

Порiвняйте, наприклад, свободу наукової, технiчної творчостi та право на творчiсть, право на вибiр професiї i свободу вибору професiї.

Цi та iншi приклади свiдчать, що одну i ту ж правову можливість розглядають як право, i як свободу. Iсторично склалося так, що деякi права iменують свободами: свобода думки i слова, свобода свiтогляду та вiросповiдання, свобода мiтингiв, походiв i демонстрацiй.

Крiм прав та свобод в Конституцiї та законах України зустрiчається поняття "законнi iнтереси", "iнтереси громадян" (ст.36, 44 Конституцiї України).

Законнi iнтереси - це iнтереси особи, якi безносередньо не охоплюються змiстом встановлених законом прав i свобод, але залишаються державою та законом.

Закрiплюючи в Конституцiї права та свободи громадян, держава вимагає вiд них правомiрної поведiнки, яка має вiдповiдати еталонам, зафiксованим у юридичних нормах. Держава формулюе свої вимоги до громадян у системi обов'язкiв та встаiювлює юридичну вiдповiдальнiсть за їх невиконання.

Основний обов'язок - це встановлена державою в iнтересах усiх членiв суспiльства та закрiплена в Конституцiї необхiднiсть, яка приписує кожному громадянину вид i мiру певної поведiнки та вiдповiдальнiсть в разi її невиконання.

В юридичнiй лiтературi права, свободи та обов'язки входять до поняття "правовий статус".

Правовий статус особи - це сукупнiсть всiх прав, свобод та обов'язкiв, що належать громадянину i внзначають ного правове положення у суспiльствi.

В юридичнiй лiтературi зустрiчається така класифiкацiя видiв правового статусу.

Загальний правовий статус розповсюджується на усiх громадян i закрiплений в Конституцiї та законах України.

Спецiальний (родовий) статус поширюється на певнi групи громадян, закрiплений в окремих законах (наприклад, Закон України "Про статус суддiв" вiд 15 грудня 1992 р., Закон України "Про державну службу" вiд 16 грудня 1993 р. та iн.).