1. Роль обліку в системі управління. Б.о. це с-ма збереж-ня, вимір-ня, обробки, інтерпритації і передачі інф-ї про госп. д-ть п-ва чи орг-ї, внутр. та зовн. користувачам для прийняття оптимальних рішень. Жодна с-ма упр-ня не може забезпечити необх. інф-ю для реалізації всіх елементів управління. Т.ч. облік—це інф-йна с-ма для упр-ня. Слід відзначиити, що облік не пасивно відобр госп процеси на п-ві, а активно впливає та контролює їх законност, доцільність та ефективність. Б. О. Викор в упр-ні такі ф-ції: інформаційну, контрольну, оцінюючу, аналітичну. Обіг облік-ї інф-ї повяз з д-тю п-ва можна окреслити так: збір інф-ї, обробка, фін. звіт-ть, викор інф-ї. На відміну від орг-ї структури упр-ня п-вом бухгалтерія в країнах з розвинутою ринковою економікою ьере на себе обовязки планового відділу і аналітичних служб.
2. Користувачі облікової інформації. Бухгалтерський облік є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності. Дані поточного б/о (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній роботі; також вони є основою для складання фін звітності п-ств. Звітність п-ств необхідна вищим організаціям для контролю за виконанням роботи підлеглими організаціями, виявлення недоліків у роботі, аналізу їх господарської д-сті, а також для керівництва їх роботою. Також облікову інформацію викор-ть фінансові органи для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків з бюджетом; викор-ть кредитні та банківські установи при розгляді питання видачі кредитних коштів та при страхуванні майна п-ва; органи статистики заводять показники діяльності п-ств і таким чином формують загальнодержавну статистику; також обл інфор-цією цікавляться інвестори, оскільки їх хвилює стан справ на п-стві.
3.Поняття про Фінансовий та управлінський облік. Бухгалтерский облік – це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за гос-кою і фін-вою діяльністю виробників і господарників (п-в, орг-й, орендних, СП, тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про госп-ку д-ть п-ва, установи, орг-ції внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників. Бухгалтерський облік адміністративної системи не в змозі задовольнити потреби сучасного “ринкового” підприємства. В цих умовах стало неминучим виникнення управлінського обліку як самостійної галузі бухгалтерської діяльності. Під у.о. розуміють процес виявл-ня,вимір-ня, накопич-ня, аналізу, підготовки, інтерпритації, передачі інф-ції,що використ-ся управл-кою ланкою для плануваня, оцінки та контролю всередені під-ва.Бухгалтерський облік поділився на фінансовий і упр-кий, що насамперед пов”язано з потребами різних користувачів.
Так гол.користувач-ми у.о. є менеджери різних рівнів п-ва, а споживачами ін-ції ф.о.є широке коло внутріш.та зовніш.користувачів. В межах у.о.вир-х під-в здійсн-ся о-к витрат і кальк-я соб-сті прод-ції.Важливу роль відіграє у.о.при виріш-ні завдань прогнозного типу. Інформація у.о. є комерційною таєм-ю (на відміну від ф.о.). У.о. не є обов”язк-м, на відміну від ф.о. У.о. як правило децентраліз-й, а ф.о. – здійсн-ся в централ-ній бухгалт-рії.В у.о. поряд з грошовим вимірником(що хар-но для ф.о.) використ.тж трудові, натуральні,якісні. Частота подан-я звітності у.о. залежить від потреб упр-ня. Ф.звітність подається регулярно раз на квартал,рік.Об”ктами о-ку та звіт-ті є під-во в цілому – для ф.о. і центри відпов-ті, окремі продукти – для у.о. Для ф.о. принципами о-ку є загальноприйняті принципи о., для у.- корисність ін-ції для прий-тя рішень.
8. Системи обліку та їх класифікація. С-му б.о. можна розгл-ти, як ан мікрорівні, де осн завданням є визначення кінцевого результату; так і на макрорівні тобто в порівняльному аспекті нац сис-ем б.о. різних країн світу. В кожній країні притамання свої особливості в б.о. Ці відмінності зумовлені як різноманітністю форм організації госп д-ті так і впливом зовн факторів. Облікова с-ма на нац рівні х-ся певним комплексом показників, головні з яких: наявність і викор-ня с-ми бух стандартів, розрахунків на основі МСБО з урах-ням нац особливостей економіки; наявн-ть нац плану рах-ків б.о., с-ми організації обл-ку на п-вах, методології визнач-ня кінцевого фін результату д-ті п-ва і с-ми фін звітності з визнанням типових форм і приміток. С-ма обліку клосифікується за субєктивно-географічною ознакою на: англо-америк-ку, континентальну, південно-америк-ку. Х-ка сис-м о-ку. Англо-америк-ка (США, Великобрит-я, Канада, Австралія, Нідерланди)—фін-ві основи обліку, орієнтація обліку на потреби інвесторів та кредиторів, наявн розвиненого ринку ЦП, висок рівень бух підготовки, наявн-ть великої к-ті транснац-х компаній. Континентальна (Франція, Німеччина, Австрія, Швеція)– висок залежність від банк сис-ми та держави, тісні вир-чі звязки з банками, детальний регламентований облік і звітність, орієнтація о-ку і звітності на інтереси д-ви, макроек-не планування. Південно-америк-ка (Перу, Чілі)— висок. рівень інфляції, жорсткі вимоги держави до обліку доходів фірм і населення, уніфікація принципів б.о.
4. Необхідність гармонізації обліку і звітності в міжнародному масштабі. Необх-ть стандартизації б.о. у світових масштабах та гармонізації облікових сис-м визнач-ся розв-ком процесів економ-ї інтеграції країн, створення та функціонування спільних під-ств, реалізація спільних проектів. Відмінності в підходах до змісту фін звіт-ті ускладнюють аналіз фін інф-ї та прийняття рішень. Звузити ці відмінності шляхом гармонізації регулюючих положень МСБО і обл-вих процедур прагне комітет з МСБО. Т.ч. гарм-ція б.о. і фін зв-ті це процес, що направлений на зменшення розбіжностей в сфері фін зв-ті різних країн. Це досяг-ся шляхом застосування жорстко регламентованих правил ведення б.о. і складання фін зв-ті за рахунок зусиль комітету з МСБО.
5. Загальноприйняті принципи б.о. Пр-пи—це базові концепції, які покладено в основу відобр-ня в о-ку та зв-ті госп д-ті п-ств, його активів, доходів, витрат та фін. результатів. Найважл. пр-пи б.о. є: пр-п автономності, пр-п безперервності д-ті, достовірності, грош-го вимірника, с/в, нарахування, реалізації, консерватизму, матеріальнності, відповідності, постійності, періодичності та облікового періоду.
6. Міжнародна організація зі стандартизації обліку. Міжнар комітет з бух стандартів створ у 1973 р. Сюди входить більше 100 бух орг-цій з 80 країн. Осн завдання: 1) розробка на потребу суспільства бух стандартів, яких необхідно дитримуватись при складанні бух звітів, розповсюджених по світу і проведення роботи по уніфікації, гармонізації т удосконаленню б.о.; 2) Міжнар федерація бух-рів (1977)—розв-ок і зміцнення престижу бух процедур; 3) ООН— Група експертів, які розробляють рекомендації щодо о-ку та зв-ті транснац-х корпорацій; 4) Європейське економічне співробітництво —гармонізація обл інф-ї і зв-ті, створення вільного європейського ринку.
7. Склад і загальна х-ка МСБО. Стандарти б.о.-це нормат-ний док-т, що визначає правила та процедури ведення б.о. і складання зв-ті. Існує 32 стандарти. Слід відмітити, що МСБО не регулють техніку та методику о-ку, вини регулюють лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фін. резул-тів д-ті п-ва, відображення у зв-ті фін стану п-ва та рузул-тів його д-ті. Деякі стандарти мають загально-методичний хар-ктер—1,5. Стандарти, що стос-ся о-ку зв-ті обєднаних п-ств—22,24,27,31. Стандарти, що стос-ся о-ку оцінки та подання у зв-ті окремих видів засобів, визнання обліку доходів і витрат—2,4,13,16. Деякі МСБО відобр-ть вирішальні питання окремих видів д-ті—11,19,30. Стандарти з о-ку соціальної політики п-в—9,26.
11. Етапи облікового циклу. Обл-ва сис-ма не залж-ть відрозмірів фін інф-ї признач-ї для збору, обробки про п-ва та періодичного звітування з неї. Фін звіти скл-ся в кінці кожного періоду. Збір та обробка обл-ї інф-ї наз циклом обробки обл інф-ї, бо чей процес повторюється з новими обл-вими даними кожного обл-го періоду. Вциклі можна виділити кілька послдовних етапів: 1) збір ек-ї інф-ї про госп опер-ції; 2) аналіз госп опер-цій; 3) журналізація; 4) постинг; 5) складення пробного балансу; 6) робочі облікові звіти; 7) складання фін зв-тів на базі робочих обл-х зв-тів (підготовка фін зв-тів). Збір ек-ї інф-ї про госп опер-ції—це постійна д-ть по збору інф-ї, щодо всіх операцій,які відбув-ся. Первинні док-ти містять інф-ю для подальшого аналізу про зміст операцій. Аналіз госп опер-цій—це аналіз перв-х док-тів з метою визнач-ня ек-чних наслідків кожної операції для п-ва в межах фундаментальної облікової моделі: Активи=Зобовязання +Капітал та рівності Дт=Кт. Цей етап вимагає визначення конкретних бух-ких рахунків активів, капіталу чи зобовязань, які мають бути зменшені або збільшені щоб адекватно відобразити ек-ні наслідки кожної операції. Журналізація—це запис результатів аналізу кожної операції в журналі формату Дт=Кт. Т.ч. ек-ні наслідки кожної операції, що мають місце на п-ві знах-ть відобр-ня в журналі за хронологічним порядком. Постинг—це перенесення даних з журналу формату Дт=Кт до гол-ї книги. Складання пробного балансу—наприкінці облікового періоду, коли всі операції занесені до журналу, а потім до гол-ї книги, складається перелік усіх рахунків гол-ї книги з визначенням кінцевого сальдо по кожному рах-ку. Цей перелік має назву первинного пробного балансу. Він скл-ся для 2-х цілей: перевірка рівності А=З+К; зібрати всі дані для підготовки фін зв-ті. Пробний баланс наз первинним тому, що до нього не включені наслідки регулюючих проводок. Робочі облікові звіти: вини готуються перед тим як складаються фін звіти і вносяться регулюючі та заключні проводки. Повний робочий обл-вий звіт містить всю інф-ю необх для завершення етапів і зібрано у такому порядку: 1) первинний пробний баланс; 2) регулюючі проводки; 3) звіт про прибутки і збитки; 4) звіт про нерозподілені доходи; 5) бух баланс; 6) заключні проводки.
Повний робочий обл-й звіт містить всі необх-ні рах-ки та їх сальдо, які необх для скл-ня звіту про прибутки і збитки, бух балансу, звіту про власний капітал.
Внесення до журналу регулюючих проводок і перенесення їх до гол-ї книги–це віднесення регулюючих проводок на відповідні рах-ки. Ці проводки записуються останнім днем облікового періоду і робляться вони головним чином з процедурних міркувань, адже проводки копіюються з робочого обл-го звіту до журналу.
Заключні проводки по рахунках звіту про прибутки та збитки. Рахунки виручки, доходів від реалізації, витрат та збитків це рахунки про прибутки та збитки. Ці рахунки наз проміжними оскільки вони викор-ся для накопичення даних тільки за поточний обліковий період. В кінці кожного обл-го періоду їх кінцеве сальдо переноситься до рахунку “Нерозподілений прибуток”, це відбувається за допомогою заключних проводок. Заключні проводки виконують подвійне завдання: 1) перенесення чистого доходу чи збитків до нерозподілених доходів; 2) встановлення нульового сальдо по кожному проміжному рах-ку на початок нового обл-го періоду. Заключні проводки датуються останнім числом та переносяться до гол-ї книги. Після здійснення закл-х проводок сальдо всіх проміжних рах-ків =0. Постійні рах-ки будуть мати кінцеве сальдо, яке переноситься на перед до цього ж рах-ку як початкове сальдо на наступний періоду.
Повний пробний баланс—має процедурний характер. Його мета перевірка сальдо рах-ків після перенесення всіх заключних рахунків до гол-ї книги. Його складають на поч. нового обл-го періоду.
Зворотні проводки. Цей етап датується першим числом наступного обл-го періоду. Цей етап вводиться з метою полегшення наступних операцій. Деякі зворотні проводки безпосередньо пов’язані з регулюючими проводками, які вже внесено до журналу і перенесено до відповідних рах-ків. Такі регулюючі проводки анулюються в перший день наступного облікового періоду за допомогою наступних проводок. Тобто робляться ті самі регулюючі проводки в яких дебет та кредит міняються на зворотні.
10.типовий План Рахунки бухгалтерського обліку. Вся сукупність рах-ків поділ-ся на 2 групи: балансові (реальні рахунки); номінальні (тимчасові). Балансові рах-ки мають залишок на кінець звітного періоду та на їх основі складають баланс. В свою чергу вони поділяються на такі підгрупи: 1)рахунки активів, які є активними та на них відображаються наявність та зміни активів п-ва; 2) рах-ки зобов’язань, які є пасивними та на них відображаються наявність та зміни заборгованості п-ва; 3) рах-ки власного капіталу, які є пасивними та на них відображаються наявність та зміни в розмірі власного капіталу п-ва. Номінальні рах-ки призначені для обл-ку витрат за їх елементами та обліку доходів за видами. Ном-ні рах-ки поділ-ся: 1. Рах-ки витрат—це активні рах-ки, які викор-ся для обл-ку накопичення витрат за їх елементами за звітний період. На прикінці звітного періоду витрати цих рах-ків переносяться на фін резул-тати, після чого вони закр-ся і не мають залишків. 2. Рахунки доходів—це пасивні рах-ки, які викор-ся для обл-ку накопичення доходів за їх видами за звітний період. На прикінці звітного періоду доходи цих рах-ків переносяться на фін резул-тати, після чого вони закр-ся і не мають залишків. Кожне п-во викор-є набір бух рах-ків, за допом-ю яких форм-ся обл та звіт інф-ія про госп д-ть п-ва. В країнах континентальної сис-ми о-ку існує єдиний уніфікований нац-й план рах-ків. В країнах англо-америк-ї сис-ми розробл-ся власний план рах-ків на основі стандартів та рекомендацій. В країнах південно-америк-ї сис-ми типовим є присвоєння кодів бух рах-ків, що віднос-ся до елементів основного бух-го рівняння та елементів звіту про прибутки та збитки.
9.Порядок складання Регулюючих проводки. Регулювання сальдо рахунків пробного балансу є однією з процедур облікового циклу. Воно пров-ся з метою віднесення дох-в та витрат до поточного обл періоду. Деякі госп операції, що призводять до доходів чи витрат починаються в одному обл періоді. В той же час обл фін звіт-ть яка складається на базі даних фін обліку має конкретно визначений часовий діапазон. Дох та вит-ти не повинні переходити на наступ обл період оскільки в такому випадку вони б вплинули на величину чистого прибутку наступного періоду. Щоб цього уникнути в кінці кожного звітного періоду проводять коригування рахунків. Події що потребують регулюючих записів в основному пов’язані з відмінностями між витратами та затратами а також між доходами та надходженнями. Існують 4 типи подій, що потребують регулюючих проводок: 1) Доходи отримані наперед, але ще не зароблені. Тобто це одержання авансу в рахунок майбутньої поставки товарів чи послуг, в цьому випадку отримання грошей випириджає визнання дохдоу. Тобто дохід повинен бути віднесений на майбутній період. Одержання авансу відображають по Дт “Грошові кошти” та Кт “Одержані аванси”. В кінці місяця частина заробленого авансу буде перенесена на рахунки “Виручка від реалізації” як зароблений дохід звітного періоду. Частина не заробленого авансу залишається на рахунку “Одержані аванси” як його кредитове сальдо і означатиме зобов’язання фірми перед клієнтами. 2) Доходи зароблені, але ще не зареєстровані або не стягнені. Це доходи, право на одержання яких виникло в поточному звітному періоді внаслідок виконання послуг чи поставки товарів, гроші за які можуть бути одерж лише в наст-х звіт періодах. В цьому випадку отримання грошей відстає від визнання доходу. Це відбувається при продажу товарів чи надання послуг в кредит. Оскільки гроші ще неотримані, а дохід є заробленим операція відобра-ся наст-м чином Дт “Рахунки до отримання ” та Кт “Виручка від реалізації”. Такий же запис робиться і випадку виконання робіт за контрактом, термін якого перевищує обл період. В наведених 2-х випадках при визнанні доходу застосовують принцип реалізації. Наступні 2 типи подій характериз-ть настання витрат враховуючі вимоги принципу відповідності (погодженості). 3) Витрати сплачені наперед, але ще не понесені – це оплата здійснена авансом за споживання послуг або отримання товарів. В таких випадках витрачені кошти випереджають визнання витрат і повинні відноситись на майбутні періоди, в яких такі послуги або товари будуть використовуватися. Наприклад: Авансом сплачено оренду приміщення за 3 місяці : Дт “Авансом оплачена орендна плата” Кт “Грош кошти”; регулююча проводка у самі витрат віднесених та визнаних на звіт період - Дт “Витрати на оренду” Кт “Авансом оплачена орендна плата” 4) Витрати понесені але ще не зареєстровані або не сплачені. Тобто це нараховані витрати. Наприклад, нарахована З/п. Регулюючі записи робляться на прикінці кожного облікового періоду, після складання пробного балансу вони уточнюють суму доходів та витрат звітного періоду.
12. Призначення і склад фін зв-ті. Фін зв-ть—це сис-ма взаємопов’язаних узагальнених пок-ків, що відобр-ть фін стан п-ва та резул-ти д-ті за звіт період. Річний звіт складається з 2-х частин. 1-ша—адміністративно-упр-кий огляд, 2-га фін звіт. Зміст 1-ї частини не регламентується в ній міститься упр-кий огляд та аналіз резул-тів роботи компанії. До складу 2-ї частини річного звіту в країнах з розвиненою ринковою ек-кою вкл-ть: 1. Бух баланс. 2. Звіт про прибутки. 3. Звіт про рух грошових коштів. 4. Звіт про зміни у власному капіталі. 5. Примітки. Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фін звіту. У більшості країн застосовують типові форми фін зв-ті. Які розробляються і затв-ся в нац масштабі. В той же час в кожній країні уточнюються форми і зміст зв-ті залежно від їх нац особливостей, зберігаючи при цьому заг-ні принципи їх побудови. Фін зв-ть п-ств переважно підлягає аудитуванню, тобто перевірці і підтв-ню незалежною ауд-ю фірмою. Фін зв-ть за рік оприлюднюється тільки за наявності ауд висновку.
13. Бух баланс його будова і зміст. Бух баланс (далі ББ)—це звіт про стан п-ва, який відобр-є його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. ББ наз ще звітом про фін стан п-ва оскільки він відобр-є співвідношення між ек-ми ресурсами компанії та зобов’язаннями по них. Заг-но прийняті у світовій практиці термінології “ек-ні рес-си”, які належ-ть п-ву розгл-ть як його активи, а зобовязання кредиторам (борги п-ва) як пасиви, а суму що належить власникам п-ва, як капітал, тому формула балансу набуває вигляду А=З+К. Наведене рівняння відоме як облікова формула ББ. До активів п-ва належать контрольовані п-вом госп-кі рес-си, які набуто в резул-ті попер-х операцій і які повинні принести дохід чи ін вигоду в майбутньому. Вони викор-ся у виробництві продукції та наданні послуг, що будуть реаліз-ні п-вом або для обміну на ін активи. В міжнар-й практиці вваж-ть, що активи реальні, якщо існує достатня впевненість у тому, що майбутня ек-чна вигода втілена в них, буде одержана п-вом. Поточні активи—це грошові кошти та ін рес-си, які можуть бути перетворені на готівку або повністю використані протягом 1-го фін року чи нормального операційного циклу п-ва (в залежності від того, який період триваліший). Пот активи також наз оборотними активами. Вони знах-ся в постійному перетворенні на грош кошти—це грош кошти, ЦП, дебіт заборг-ть, товарно-мат-ні запаси. Довгостр активи-це засоби, які передбачається використовувати довше, ніж протягом 1-го року—це нерухомість, будівлі, обладнання, довгострок інвестиції. Зобовязання—це вірогідне зменшення у майбутньому ек-них переваг компанії внаслідок передачі активів або надання послуг ін компаніям, проведення опрацій або здійснення подій. Зобовязання поділ на 1)поточні, корострокові-банк-кі позики, кред-кі зобовязання, 2) довгострокові, 3) ін зобов’язання та резерви. Власний капітал –це різниця між активами та зобовязаннями тобто частина активу сформована за рахунок власних джерел п-ва. Вона показує частку в активах п-ва. Для індивідуального власника це його капітал, для товариства це капітал партнерів, для корпорації це акціонерний капітал в т.ч. в ББ зіставляється 2-і величини: з одного боку—це реальні господарські засоби (А), якими користується і розпоряджається п-во, з ін боку це джерела формування цих госп-х засобів, які поділ-ся на власні і позичені. Актив і пасив балансу поділ на окремі показники, які наз статтями балансу. Статті балансу групуються в розділи за однорідністю госп-х засобів або джерел його формування. Форми балансу є різні. Облікова форма балансу двостороння— де актив розміщений з лівого боку, а зобовязання і капітал з правого. Таку форму ще наз горизонтальним або форматом рахунку. За вертикальною формою балансу спочатку вказують активи, а за ним зобовязання і капітал.
14. Звіт про прибутки та збитки: зміст та формати. Одерж-ня П -мета майже кожного п-тва незалежно від його розміру. П-джерело зб-ня капіталу в результаті діяльності п-ва, яке супроводж-ся зр-ням всіх активів. Розміри одерж-го П чи понесених збитків бажають знати і власники і менеджери п-ва, але саме це число містить досить обмежену інформацію. Для ефективного керівництва необх всі його складові. З цією метою і складається Звіт про прибутки і збитки. Він є обов'язковою формою звіту п-ва. Осн його мета - надати інф-цію про формування фін резул-ту п-ва, зміст звіту про П та З визнач-ся СМСБО №5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фін звітах". Звіт про П та З - це звіт про доходи, витрати та фін резул-ти д-ті п-ва, у різних країнах цей звіт може мати різну назву: звіт про прибутки; рахунок прибутків і збитків; звіт про операції. Звіт про П та З надає користувачам фін інф-ю для оцінки минулої д-ті п-ва, а також ризику недосягнення ним очік-х резул-тів. Осн-ми ел-ми Звіту про П та З є доходи та витрати, прибутки та збитки. Д- це зб-ня ек-них вигод у вигляді зб-ня А або зм-ня зоб-нь, що призв-ть до зр-ня вл-го кап-лу п-ва (за винятком зр-ня к-лу за рах-ок внеску учасників). Д визнач-ся у Звіті на момент, коли відб-ся зр-ня майб-х ек-х вигод, пов'яз-х з зб-ням активу або зі зм-ням зоб-ня, і його можна достовірно визначити. Це означ., шо визнання Д відб-ся одночасно з визнанням зр-ня А (н-д, зб дебіт-ї заборг-ті в резул продажу прод-ії) або зм-ня зоб-ня (надання послуг у рахунок погаш позики).
В- це зм ек-х вигод у вигляді вибуття А або зб зоб-нь, шо приводить до зм вл-го к-лу п-ва (за винятком зм к-лу внаслідок його вилуч-ня або розподілу між власниками). В визнач у Звіті, коли існує зм майб-х ек-х вигод, пов'яз-х зі зм А або зі зб зоб-нь, шо може бути достовірно визначено. Це означ., що В визнач-ся одночасно з визнанням зоб-ня (н-д, нарах-ня з/п) або зі зм-ням А (реалізація товару). В визнаються у Звіті вих-чи з пр-пу відповідності. Згідно з ним В вкл-ся до цього звіту в періоді, в якому був визнаний Д, для отр-ня якого було здійснено ці витрати. Зіставлення Д і В, визнаних у Звіті дає змогу визначити чистий резул-т (П або З) д-ті п-ва за звіт період. У фін о-ку фін резул-т д-ті п-ва визнач. порівнянням Д та В звіт періоду. При цьому Звіт про П і З може мати одно- і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з 2-х розділів. 1-й-це перелік усіх Д, одерж-х п-ством за звіт період. 2-й- це перелік усіх В п-ва за звіт період. Різниця між заг-ю сумою Д та заг-ю сумою В покаже фін резул-т (П чи З). Звіт за багатоступеневим форматом містить інф-ію, яка показує послід-й процес формув кінц-го фін резул-ту. Крім чистого П, звіт містить проміжні пок-ки фін резул-тів: вал-й Д (П), П осн-ї д-ті (операц-й П), резул-т фін-х та надзвич-х операцій, П до оподатк-ня, чистий П. МСБО не визнач-ть форму Звіту, але містять вимоги шодо розкр-тя певних статей Д-в і В-т. МСБО І визнач такий мін-й перелік статей, які мають бути відобр безпосер-о у Звіті про П та З:1)дохід; 2)резул-ти (П або З) операц-ї д-ті; З)фін резул-ти;4) частка П або З асоційов-х комп-й або спіль-х п-ств, які облік-ся методом участі в к-лі;5) витрати на податок з приб-ку; 6)П або З від звич-ї д-ті; 7)надзвич-ні (екстраординарні) статі; 8)частка меншості; 9) чистий П про З. Це невичерпний перелік рядків Звіту, можуть бути наведені додаткові статі, заголовки та проміжні підсумки, якщо цього вимагають інші МСБО або це необх для правдивого відобр д-ті п-ства. У практиці застос різні формати Звіту, які можна класифікувати т.ч.
Звіт на операц-й основі передбачає групув-ня операц-х втрат за ф-ціями бізнесу (в-во, збут, дослідж-ня, упр-ня) та може мати багато- або одноступеневу форму. Багатост-й звіт передбач поетап-й розрах-к чистого П (З). В країнах-членах ЄС форма звіту про П та З затв-ся в нац масштабі і є єдиною для всіх п-ств. В таких кр-х, як США, Англія, Канада та деяких ін форма звіту довільніша шодо переліку Д-в, В-т, їх деталізації та групування.
15. Звіт про рух грошових коштів його призначення та зміст. В останні роки Звіт про рух ГК є обов'язковим у складі фін зв-ті п-ств розв-них зар-них країн. Його зміст і методика скл-ня регул-ся міжнар-м стандартом бух о-ку №7 «Звіт про рух ГК». Гол признач звіту про рух ГК - надати користувачам інф-ю про те, з яких джерел надх-ли гроші на п-ство, по яких напрямках і на які цілі витрач-сь гроші, як змінився залишок ГК за звіт період, а також оц-ти спромож-ть п-ства генерувати ГК та їх еквів-ти.
ГК вкл кошти в касі і депозити до запитання. Еквів-ти ГК-коротк-ві високолікв інв-ції, які вільно конверт-ся у ГК і яким притам-ний незнач-й ризик зміни вар-ті. Рух ГК відобр у звіті по 3-х видах д-сті: поточна (основна) д-ть, інв-ційна д-ть, фін д-ть (рис) Це дає змогу оц-ти раціон-ть викор-ня коштів, напрямки д-сті п-ства, платоспр-ть, скл-ти прогноз роз-ку.
Надх-ня г. Д-сть Сплата г.
Осн-а (поточ-а) д-ть, спрям-на на реаліз-ю осн-х цілей, заради яких створ. п-ство і які приносять йому П. Інвестиц. Д-ть - це придб-ня та продаж довгострок-х А та ін інв-цій не в грош формі. Фін д-сть вкл операції, резул-ти яких призв до змін розміру та складу вл-го к-лу і позик п-ства. Класиф-я руху ГК за видами д-ті забезп користувачів інф-цією, яка дає змогу оц-ти взаємозв'язок видів д-ті та їх вплив на фін стан п-ства і обсяг ГК. Порядок скл-ня звіту про рух ГК, його мета, переваги, осн поняття визначені в МСБО 7. В ньому відсутня жорстка реглам-ція змісту цього звіту: відзначається, що п-ство скл-є звіт в розрізі зазнач-х видів д-сті найб-ш прийнятним для нього сп-бом. Комітет з міжнар-х стандартів бух о-ку дозв-є застос-ти різний перелік статей звіту, але вимагає щоб інф-ція була деталіз-на достатньою мірою. Скл-ня звіту про рух ГК вкл-є 5 етапів: визнач-ня зміни залишків ГК; визнач-ня руху ГК в резул-ті осн-ї (операц-ї, поточної) д-сті; визнач-ня руху ГК в резул-ті інв-ційної д-сті; визнач-ня руху ГК в резул-ті фінї д-сті; подання одержаної інф-ції у вигляді Звіту про рух ГК.
16. Звіт про власний капітал його призначення та зміст. Переглянутий МСБО 1 у 1997 році увів до складу обов'язкової фін зв-ті новий компонент - Звіт про зміни у власному капіталі (ВК). Це було зумовлено зр-ням потреби користувачів в отриманні інф-ції про П. Всеохопл-чий П відобр всі зміни у ВК внаслідок операцій та ін подій, що існували у звіт періоді, крім інв-цій власників (учасників) і розподілу кап-лу між ними (дивіденди тощо). Оскільки чистий П, наведений у Звіті про прибутки та збитки, не відобр частини змін у ВК (дооц-ка активів, результат змін в обл-й пол-ці тощо), п-ство має подавати в окремому фін звіті: чистий прибуток (збиток) за певний період; кожну статтю доходу (прибутку) та витрат (збитку), відобр-х безпосер-о у складі ВК та заг суму цих статей; сукупний вплив змін в обл-й політиці та виправлення суттєвих помилок. Крім того, у цьому звіті або у примітках до нього слід подавати: зміни в капіталі внаслідок операцій з власниками (внески власників, дивіденди тошо); сальдо нерозпод-го прибутку на поч певного періоду, дату балансу та зміни за період; узгодження бал-ї вар-ті кожного ВК на поч і кінець періоду з розкр-тям кожної зміни окремо. Отже, МСБО 1 передб-є 2 варіанти подання інф-ції про зміни у ВК. Згідно з 1-м варіантом усі без винятку зміни у власному капіталі узагальнюються в одному звіті - Звггі про зміни у власному капіталі. За другим вар-м дані зміни відобр-ся у Звіті про прибутки та збитки і Примітках до фін-х звітів. Звіт про зміни у ВК - фін звіт у вигляді табл, в якій узгодж-ся сальдо кожної статті ВК на поч та кінець періоду. При цьому кожну зміну (зб або зм) у складі ВК подають у Звіті про зміни у ВК окремим рядком. Такий звіт повно пояснює причини всіх змін у статтях ВК, наведених у балансі.
17.Примітки до фін зв-ті. Згідно МСБО І "Подання фін-х звітів" у примітках до фін-х звітів слід наводити таку інф-цію: про основну скл-ня фін звітів та обл-ву політику п-ства, таку що вимаг-ся МСБО, але не наведена безпосер-о у фін-х звітах; дод-ву інф-цію, яка не наводиться у фін звітах, але с необх-ю для правдивого відобр-ня фін стану та резул-тів д-ті п-ва. При цьому реком-ся така послідовність подання інф-ції у примітках до фін звітів: 1)вказівки на відповідність зв-ті вимогам МСБО;2) виклад застос-х основ оцінки та обл-ї політики; 3)пояснювальна інф-ція до статей, наведених безпосер-о у фін звітах; 4) ін розкриття. МСБО 1 містить орієнтований перелік тих аспектів обл-ї політики, які звичайно підляг-ть розкриттю в примітках до фін-х звітів, а саме: визнання доходів; принципи консолідації; об'єднання компаній; спільні п-ва; визнання та ам-ція мат-них і немат-них активів; капіталізація витрат на позики та ін витрат; буд-ні контракти; інв-ційна д-ть; фін інструменти; запаси; податки, вкл-чи відстрочені; забезпечення; витрати на виплати працівникам; переведення та хеджування іноз-ї валюти; визначення сегментів (за видами д-ті та геогр-х) і основи розподілу витрат між сегментами; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції;державні гранти. Наведений перелік є типовим, а конкретніші вимоги до розкриття обл-ї політики містяться в інших МСБО. Крім того, приймаючи рішення щодо розкриття певного аспекту обл-ї політики, слід ураховувати хар-р д-ті п-ва та важливість такого розкриття для розуміння користувачами звітів і методів відобр-ня наведених у них резул-тів операцій та подій. Примітки до фін звітів треба подавати систематично (в тому порядку, в якому подані кожна стаття і кожен фін звіт). До кожної статті фін звіту слід робити перехресні посилання на б-яку пов'язану з ними інф-цію у примітках. Прикладами ін фін інф-ції, яка наводиться в примітках до фін звітів, є такі: непередбачені події; події, які відб-ся після дати балансу; контрактні зоб-ня шодо майб-х капіт-х вкладень; обмеження шодо викор-ня активів; забезпечення зоб-нь.Крім того, якщо це не відобр-но у фін звітах, у примітках слід подати таку інф-цію: місце розташ-ня та юр форма п-ва, країна його реєстрації та адреса зареєстр-го офісу; опис хар-ру операцій п-ва та його осн-ї д-ті; назву материнського п-ва та кінцевого материнського підприємства, групи; к-сть прац-ків на кінець періоду або їх середня к-сть за звіт період. У примітках до фін звітів слід також розкривати інф-цію про зміни обл-ї пол-ки, обл-х оцінок та суттєві помилки.
18. Склад грошових коштів та характеристика рахунків для їх обліку. До грош кош належать: готівка яка зберігається на під-ві; гроші в банках; банк векселі; грошові чеки; перекази від клієнтів. Всі ці складові обл-ся на рах-ку “Грошові кошти”. У Зх. Європі грош кош обл-ся на рах-ку “Каса”, “Рахунки в банках”
19. Облік і контроль касових операцій і коштів в касі. Облік і контроль касових операцій і грошей в касі є одним з найважливіших і найвідповідальништх етапів в обліку. Сис-ма внутр-го контр-лю вкл-є в себе план орг-ції, а також заходи спряиовані на збеоеженння ГК, досягнення точної обробки даних та складання бух зв-ті. Важл ел-ми внутр-го контр-лю є: 1) розподіл відповідальності між службоцями;2) розподіл обовязків;3) ротація службовців в середині компанії;4) викор-ня механічних приладів контр-лю. Кожне п-во розробл-є свої заходи контр-лю за виплатою готівки. Серед найважл-х заходів можна визначити такі: для виплати готівки необх одерж-ти попер-й дозвіл; усі чеки пов-ні мати серійний номер; доступ до чеків має бути обмеженим; бажано, щоб кожен чек підписувало 2 особи; при оплаті зобовязань слід проставляти дату, № чека і штамп “оплачено”; інвентаризація готівки в касі пов-на здійсн-ся не рідше 1-го разу на місяць. Операції по касі відобр-ся і групуються в Касовому журнвлі надходжень і видатків, підсумки переносяться в журнал реєстрацій операцій, а потім на рахунки бух о-ку в гол-ій книзі. Форма журналів довільна і пристосована до умов п-ва. Рух ГК по касі відобр-ся в о-ку такимми записами: надходження Дт Каса, Кт Доходи від реалізації, Рахунки до отримання, Рахунки в банку; вибуття Дт рах-ків—Рах-ки до оплати, Фонд дрібних сум, Рахунки в банках, Розрахунки з персоналом, Кт-Каса. Для обліку лишків і нестач по касі викор-ся рах-ок “Нестача або надлишок по касі”.
20. Облік створення і використання каси дрібної готівки. Для здійснення невеликих витрат (придбання канц товарів, поштових марок) компанія створ-є фонд дрібної готівки. Створ-ня фонду дрібної готівки: 1)перед створенням фонду адм-ція планує необх-ні витрати, їх обсяг і на цій підставі визначає розмір на 2-4 тижні; 2) гроші видаються підзв-й особі, яка зберігає їх на своєму робочому місці; 3)видача оформл-ся чеком; 4)гроші видаються з каси.При цьому роблять проводку Дт Каса дрібної готівки, Кт Грошові кошти. Дрібні платежі готівкою здійсн-ся з цієї каси тільки на передбачені цілі. Витрати підтв-ся витритними док-ми, які підпис-ся одержувачем коштів. Особливістю є те, що на такі платежі не здійсн-ся жодних облікових записів. Наприкінці звіт періоду або коли фонд дрібної готівки вичерпався підзв-на особа складає звіт про витрати і подає його до бух-рії компанії і на підставі цьго звіту робляться записи: Дт рах-ків Канцелярські витрати, Поштові аитрати, Телефонні витрати, Витрати на доставку, Витрати на таксі, Витрати на каву, Витрати на ремонт, Офісне обладнання і по Кт Каса дрібної готівки
21. Облік і контроль банківських операцій. Грошові кошти, які зберігаються на рахунках в банку відобр на рах-ку ГК. Власнику рах-ку в банку виписується чекова книжка для здійсн-ня розр-ків. Чек є писм-мнаказом банку сплатити визначену суму коштів отримувачу з рахунку платника. Чеки мають серійний номер, доступ до них обмежений і необх-ю умовою їх використання є наявність первинних документів, що виправдовують видачу чеків. При сплаті зоб-нь на перв-х док-тах проставляється дата, № чеку і штамп “проплачено”.
22. Методика здійснення банківської звірки. Кожен місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, в якому відобр-но: 1)кожне надходження на рахунок на протязі звіт періоду; 2)кожний погашений чек вкладника на протязі звіт періоду;3) підсумковий залишок на рахунку вкладника. Банк-кий звіт вкл-чає в себе плату за банк-кі послуги, які банк безпосередньо знімає з рахункку клієнта. До банк-го звіту додається також копії банк-ких квитанцій, згідно яких проводились надходження на рахунки компанії та копії усіх погашених чеків, згідно з якими проводились виплати з рахунку компанії. Компанія одерж-є виписку з банк-го рах-ку (банк-й звіт). Компанія повинна первірити відповідність банківських записів своїм і порівняти кінцеве сальдо. Банк-ка звірка—це процес порівняння кінцевого сальдо рах-ку грошові кошти з кінцевим сальдо згідно з місячним банківським звітом. Як правило, кінцевий залишок згідно з банківським звітом не збігається з кінцевим сальдо рах-ку ГК гол-ї книги. Ця різниця має місцеза двох обставин: 1. Тому що деякі операції вдображені в гол книзі не відобр-ся у банк-му звіті. 2. Тому що деякі операції відображені в банк-му в банк-му звіті не відображені в гол книзі компанії. З таких причин: 1)непогашені чеки виписані власником рахунку та відображені в обліку по кредиту рах-ку ГК гол книги ці кошти ще не погашені банком, томущо вони ще не предявлені постачальником або ін особою, на яких виписані ці чеки. Т.ч. ці чеки не показані у банківському звіті як зменшення коштів на рахунку. Непогашені чеки виявл-ся шляхом порівняння погашених чеків, які повертаються разом з банк-м звітом та корінцем виписаних чеків, які власник рах-ку залишає собі при виписуванні чеку; 2) гроші в дорозі—це гроші, які відіслані власником до банку на рахунок і відповідно відображають його записом у книзі Дт рах-ку ГК, але ці суми ще не пройшли по банку і тому вони не показуються банком у звіті як збільшення рахунку. Гроші в дорозі мають місце в тому випадку коли гроші пересилаються до банку за день чи 2 до закінчення періоду,який охоплюється банківським звітом. Гроші в дорозі виявл-ся шляхом порівнянння надходжень на банківський рахунок і відображений в банк-му звіті з копіями документів про перерахування коштів до банку, які залишені у вкладника; 3) витрати на банківське обслуговування —це плата за банк-кі послуги відобр-ні в банк-му звіті. Ці витрати пов-ні відобр-тися у гол книзі по Дт рах-ку витрат такого як Витрати на банківське обслуговування та Кт рах ГК, але за звичай ця сума витрат стає відома тільки по отриманню банк-го звіту; 4) чеки, які не забезпечені коштами. Це чеки, які були передані до банку для отримання коштів. але відобр-ні у банк-му звіті як зм-ня кошті на рах-ку, томущо рах-ки покупців на той час не мали достатньо коштів для оплати цих чеків. Компанія власник рах-ку пов-на відобразити такі чеки по Дт Рах-ки до отримання і Кт ГК; 5) векселі, рахунки оплачені покупцями—це оплачені дебіторами векселі, рах-ки тобто платежі, що надійшли на рах-ок компанії. Ці платежі повинні бути відобр-ні в обліку Дт ГК, Кт Векселі отримані , Рахунки до отримання, Дохід від процентів; 6) помилки як банківські так і во-ку власника рах-ку. Усі додатки та зменшення у секції банківської звірки головної книги повинні бути відображені в облікових регістрах, щоб досягти вірності сальдо рах-ку ГК:1) Облік сплачених покупцям та проведених банком векселів Дт ГК, Кт Рах-ки до отримання; 2) Облік помилки зробленої при реєстрації чека —Дт ГК, Кт Рахунки до сплати; 3) Облік незабезпеченого коштами чека Дт Рах-ки до отримання, Кт ГК; 4) Облік витрат та банківського обслуговання—Дт Витрати на банк-ке обслуговуання, Кт ГК,
24. Класифікація та оцінка дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість- це заборгованість перед підприємством за відвантажені але не оплачені товари, виконані роботи чи надані послуги.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
1.Торгівельна (операційна)-виникає в процесі звичайної операційної діяльності компанії за умови продажу товарів чи надання послуг в кредит (такий кредит називають комерційним).
Підприємство сподівається одержати заборгованість по рахунках протягом 30-60 днів.Заборгованість по торгівельних операціях відображається на рахунках: рахунки до сплати та векселі до отримання.
2.Особлива (неопераційна)- виникає по відсотках,виданих авансах, переплачених податках та не включається до торгівельної дебіторської заборгованості.
Векселі застосовуються при розрахунках як по торгівельній так і по особливій заборгованості.Вексель – безумовне зобов”язання сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.
Заборгованість по векселю поширюється на 60-90 днів і більше, при цьому дебітор сплачує підприємству ще й відсотки за користування кредитом.
3. Інша заборгованість – неторгівельна заборгованість (дебіт. заборг. по%, по авансам виданим служб.фірм., та ін.особам)
Загальноприйнятим правилом є те, що дебіторська заборгованість повинна відображатися в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реаліз. сумою заборгованості, яку підприємство може отримати.
25.Облік рахунків до отримання і надання знижок.
Згідно МСБО моментом визнання дебіторської заборгованості є момент відвантаження товарів, робіт та послуг і виставлення платіжних документів на адресу покупця.
Приклад:
Компанія Н відвантажила компанії К за договірною ціною продукцію на суму 2000$, рахунок – фактуру датовано 01.01.04.
01.04. Дт Рахунки до отримання
Кт Дохід від реалізації
20.04.Дт Грошові кошти
Кт Рахунки до отримання
Коли товари продаються в кредит умови платежу та умови кредитування визначаються таким чином, щоб не виникло жодних непорозумінь.
Найбільш часто умови кредитування поділяються за допомогою символів і мають вигляд:
n/10 км- сума реалізації- будь-яке повернення товарів має бути сплачене не пізніше 10 днів після закінчення терміну, в якому відбувалася реалізація.
В інших випадках покупцеві надається реалізаційна знижка- грошова знижка, яка стимулює скорішу сплату по рахунках.
2/10 n/30 – якщо платіж готівкою буде здійснено протягом 10 днів з дати реалізації то клієнт може вирахувати 2 %із суми рахунка-фактури, проте в разі несплати протягом 10 днів реалізаційна сума має бути сплачена через 30 днів з дати реалізації.
Оскільки грошові знижки при реалізації використовуються майже завжди, сума доходу від реалізації, що відображається, має грунтуватися на сумі готівки, яка буде отримана, але не на сумі валової реалізації.
Грошова знижка- цінова поступка, яка надається з метою скорішого платежу по рахунку.На товари встановлено ціну 10$ за одиницю із торгівельною знижкою 20% по замовленню на 100 одиниць і більше.
Приклад:
Компанія К реалізувала товари на 1000$ з умовою 2/10n/30.
Розв”язок:
Чистий метод Зміст операції Валовий метод
18.01.04
Рах.до отр.980 Реалізація Рах.до отр.1000
Дох.від реал.980 Дох.від реал 1000
27.01.
Грош.кош.980 Дата отр.плат., Грош.кошти 20
Рах.до отр.980 коли плат.здійс. Зниж.при реал 20
У 10дн.термін Рах.до отр.1000
31.01
Грош.кош.1000 -----коли плат. Грош.кошти 1000
Рах.до отр.980 здійсн.після пер- Рах.до отр.1000
Дох.від реал.зі ду дії знижки
Знижкою 20