Варіант 17
d
a, c
a, c
a, c, e
b
Загальна характеристика інституційної системи єс
Інституційна система, так і її окремі компоненти відображають у своєму розвитку перерозподіл повноважень між Європейськими Співтовариствами і Європейським Союзом, з одного боку, і державами-членами з другого. Це пов’язано передусім зі зростанням масштабів євроінтеграційних процесів та їхнім ускладненням.
Характерними рисами інституційної системи ЄС є наступні:
суміщення функцій – означає суміщення законодавчої, виконавчої, судової та наглядової функції, при забезпеченні інституційної незалежності, трьох основних органів – Комісією, Парламентом та Радою ЄС;
поліцентричність структури – передбачає розміщення інституцій ЄС у різних державах-членах (в основному в Бельгії та Люксембурзі);
розподілена лояльність – тобто, всі рішення, які приймаються у межах ЄС, є рішеннями максимального консенсусу;
розподіл влад – на законодавчу, виконавчу та судову.
Функціонування Європейського Союзу як масштабного міждержавного утворення забезпечується величезною кількістю найрізноманітніших інституцій, до яких належать традиційні органи типу парламенту, суду, різних установ й відомств, наприклад Європол, агентства типу Європейської агенції з питань навколишнього середовища, мережі спостережень та інформації тощо. Очевидно, що досить важко в такій різноманітності інституцій ЄС зрозуміти призначення кожної з них, розібратися в особливостях їх побудови й діяльності, взаємодії тощо.
З юридичної точки зору, найважливіші інституції Європейського Союзу є одночасно органами Європейської Співтовариства, а Європейський Союз на підставі Маастрихтського договору використовує їх у власних цілях. Єдиним органом Європейського Союзу є Європейська рада (див. детальніше). Так, наприклад, Рада Європейського Союзу (або Рада міністрів ЄС) чи Європейська Комісія, функціонують не лише в рамках діяльності Співтовариств (І стовп), а також у рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки (ІІ стовп) і співпраці поліції та суду в кримінальних справах (ІІІ стовп).
Чим відрізняється міжнародно-правова організація з наддержавними повноваженнями від федерації?
Федерація — складна за устроєм держава, яка складається з рівноправних одиниць (республік, земель, країв тощо), однак має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавство тощо. Водночас кожна складова частина федерації має й свої законодавчі, виконавчі, судові органи. Влада суб’єктів федерації обмежена тими правами, що належать федерації в цілому. Держава, до складу якої входять к_лька державних утворень (суб'єкт_в федерац_ї)
Основні
риси федерації:
територію федерації утворюють території її суб'єктів (штатів, кантонів. республік тощо);
існують два рівні влади: федеральний і республіканський;
наявність подвійної правової системи, подвійного громадянства, двопалатного парламенту, одна з палат якого представляє інтереси суб'єктів федерації, а друга - загальнонаціональні інтереси ;
зовнішньополітичні інтереси здійснюють федеральні державні органи.
На сучасному етапі нараховується близько 7 тис. міжнародних організацій, з них близько 300 – міжурядових. Деякі міждержавні організації наділяються рядом наднаціональних (наддержавних) повноважень .Міждержавні організації наддержавного характеру мають право приймати рішення, що є обов’язковими як для самих держав, так і для їхніх фізичних та юридичних осіб. Такі рішення діють на території держав-учасниць поряд з національним законодавством .
Таким організаціям державами передано здійснення деяких суверенних повноважень. З певних питань вони можуть приймати рішення, безпосередньо зобов'язують фізичні та юридичні особи. Більше того, такі рішення можуть прийматися більшістю голосів. Ці організації мають механізм примусового здійснення своїх рішень.
Наднаціональними повноваженнями має Європейський Союз. При цьому наднаціональні повноваження обмежені певними частинами. Поширення цих повноважень на всі сфери життя держав означало б перетворення наднаціональної організації у федеративну державу. Деякими рисами наднаціональної організації мають спеціалізовані організації, хоча, загалом, такими не є. Досить жорстко забезпечують дотримання своїх норм такі організації, як Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) або Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО). Порушення правил, вироблених цими організаціями, практично означає неможливість ведення відповідної діяльності в міжнародному масштабі.
Таким чином, федерація – є формою державного устрою, на відміну від міжнародно-правової організації з наддержавними повноваженнями, що створюються на основі договору між державами-членами. За деякими ознаками ці організаційні форми схожі проте є різні за своєю правовою природою.