Лекція 4. Громадська думка та громадська свідомість

1. Співвідношення громадської думка та громадської свідомості

2. Структура громадської свідомості

3. Суспільні відносини та види свідомості: моральна, політична, правова, релігійна, естетична, філософська

4. Громадська психологія як масова свідомість.

5. Типи громадської свідомості, стан громадської свідомості.

1.Співвідношення громадської думка та громадської свідомості

Якщо розглядати громадську думку як стан громадської свідомості, доцільно визначитися з тим, що мається на увазі під словами «громадська свідомість».

Виникнення свідомості пов'язано насамперед із формуванням культури на основі практично-перетворювальної суспільної діяльності людей, з необхідністю закріплення, фіксації навичок, способів, норм цієї діяльності.

Суспільна свідомість являє собою багатогранний динамічний процес, підтримуваний активністю індивідуальних свідомостей. У громадській свідомості містяться стійкі уявлення, пов'язані з деякою системою норм і принципів, теорії, які намагаються узагальнити особливості різних сторін суспільного життя. Коли говорять про громадську свідомість у власному розумінні слова, мають на увазі, перш за все те, чим свідомість людей, об'єднаних в деякі групи, відрізняється від суто індивідуальної свідомості людини, спрямованої, скажімо, на рішення її особистих проблем, на організацію індивідуального життя. У цьому сенсі громадська свідомість – це свідомість, що завжди спрямована на вирішення спільних проблем устрою суспільного життя в цілому і на вивчення таких властивостей навколишнього світу, які мають загальне значення.

Завдяки наявності у людей спільної свідомості і закріплення у свідомості стійких образів лише таких ідей, які виявляються перспективними в практичному сенсі, суспільство функціонує як цілісний організм, тобто воно представляє не просто стихійно сформовані в процесі виробництва відносини, але містить свідомо упорядковані людьми зв'язки.

Ідеї, які отримують закріплення в суспільній свідомості – це не просто відображення дійсності, це ще й реорганізація дійсності, практичне пристосування людини до світу. Таке пристосування здійснюється за рахунок того, що виробляються нові форми соціального зв'язку, затверджуються нові соціальні норми і ті ідеї, які виявляються необхідними для їх відтворення.

Дослідження громадської свідомості, одним із станів якої є громадська думка, становить безперечний інтерес для кожного соціолога, бо він певною мірою постійно контактує з нею.

Свідомість (властива людині взагалі) характеризується набором властивостей, загальних для усіх людей. Індивідуальна свідомість – це свідомість, яка властива індивідові і включає як загальні властивості свідомості, так і характерні тільки для цього індивіда. Громадська свідомість утворюється з сукупності індивідуальної свідомості індивідів, що входять до соціальної групи. Вона включає загальне для свідомості людини і типове для свідомості індивідів, що входять до групи.

Громадська свідомість — сукупність ідей, уявлень, ілюзій, почуттів, настроїв, які відображають усі сторони життя суспільства, доступні масам та здатні викликати їх інтерес.

Громадська свідомість виступає, як міжгрупова свідомість, народжена процесами масовізації в різноманітних сферах життя суспільства. Процеси масовізації, як свідчать реальність суспільно-політичного життя в сучасному суспільстві України, пояснюються, по-перше, збільшенням розмірів спільностей людей, які здійснюють одну й ту ж суспільно-політичну діяльність; по-друге, значним посиленням соціальної неоднорідності спільностей, що беруть участь в масових суспільно-політичних процесах; по-третє, значним ускладненням всіляких соціальних зв'язків і відносин всіх учасників суспільно-політичного життя, розширенням їх міжособових і міжгрупових відносин; по-четверте, подальшим зрівнянням властивостей учасників різноманітних видів масової суспільно-політичної діяльності.

Відомими роботами по вивченню масової свідомості є праці Б.Грушина, Г.Дилигенского, які перші серед вітчизняних науковців почали безпосередньо займатися проблемами, присвяченими аналізу масової свідомості. Ними розроблена вагома теоретична основа самого поняття масової політичної свідомості. Також чимало аспектів даної проблеми знайшли своє відображення в працях Д.Ольшанського, А.Уледова і М. Шахзадеяна. В основному їх цікавили особливості існування політичної свідомості в соціалістичній країні, колишньому СРСР. Крім цього значними є роботи Я.Любивого, Л.Нагорної, які присвячені питанню динаміки масової свідомості в період від перебудови до отримання Україною незалежності. Значною є робота І.О. Кресіної, котра детально аналізує особливості і характерні риси саме національної свідомості українців в рамках сучасних політичних і економічних перетворень в країні.

Громадська свідомість є специфічною частиною, зрізом суспільної свідомості, в межах якої у представників різних соціальних, національних, професійних та інших груп можуть виникати і виникають аналогічні думки, судження, оцінки, які відображають їх ставлення до проблем та фактів дійсності.

Оскільки масова свідомість суб'єктів висловлювання та об'єктів уваги майже збігається з іншими секторами суспільної свідомості, її специфіка (і це дуже важливо враховувати при вивченні громадської думки) передусім — у джерелах та характері формування. Справді, оскільки йдеться про сучасні форми масовізації способів життєдіяльності людей, то очевидно, що у формуванні масової свідомості беруть участь не тільки наукова інформація, засоби масової інформації, а й близьке соціальне оточення, безпосередній життєвий досвід, зрештою, просто чутки, плітки.

З іншого боку, процес формування громадської свідомості (на відміну, наприклад, від групової, де відбувається постійне накопичення поглядів, позицій) і, відповідно, громадської думки, специфічний: він відбувається як процес інтенсивного обміну інформацією, порівняння і протиставлення близьких позицій, їх зближення, пошук точок зіткнення, відкидання деталей, характерних для індивідуальних уявлень.

Зв'язок громадської думки і громадської свідомості.

Громадська думка, як і громадська свідомість загалом, за своєю внутрішньою природою є складним утворенням, яке характеризує розірваність, суперечність, здатність до швидких несподіваних змін. Ця обставина спричиняє два важливі висновки, без урахування яких соціологія громадської думки взагалі не існувала б:

1. Громадська думка може бути як адекватною реальному станові речей, так і може містити помилкові, хибні уявлення про дійсність.

2. Громадська думка може швидко (інколи за декілька діб, наприклад, у період виборчих кампаній), рішуче змінюватись, оскільки практично постійно перебуває у стадії формування. У цьому разі громадська думка — це завжди певний «процес», але не «результат». Тому при вивченні та використанні громадської думки у процесі соціального управління необхідні постійні й старанно контрольовані обстеження її.

Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей. Не підмінюючи ні однієї із форм суспільної свідомості, не спираючись на організовану силу як закон, не визначаючи цілей, як це робить програма, громадська думка з допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей і їхніх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки.

Існує важлива проблема, пов'язана із суб'єктами громадської думки. Специфіка масової свідомості полягає в тому, що вона з певних причин може "генерувати" однакові потреби, оцінки серед представників різних соціальних груп. Отже, навряд чи можна виділяти суб'єкт громадської думки лише, наприклад, за соціально-демографічними ознаками (громадська думка робітників, інтелігенції, підприємців та ін.). Вона відрізняється від групової суспільної свідомості тим, що в один суб'єкт громадської думки "входять" і робітники, і підприємці, і інтелігенція. Звідси бере початок проблема "груп свідомості".

Серйозні дискусії точилися щодо того, який "обсяг" суб'єкта є достатнім, щоб висловлена ним думка могла бути врахована як громадська. Стверджувалося, наприклад, що громадською можна назвати тільки думку всього народу. Наприклад, громадською слід вважати думку будь-якої спільноти, але тільки стосовно неї самої чи структури, до якої вона належить. Так, думка виробничої бригади є громадською, коли йдеться про проблеми цієї бригади чи цеху, до якого вона належить. Щодо підприємства в цілому, міста, країни думка бригади, безумовно, не буде громадською, бо вона не репрезентує ці сукупності.

Громадська думка, яка складається на різних за глибиною рівнях громадської свідомості (з одного боку, наука, ідеологія, з іншого, звичайна свідомість) у різних конкретних ситуаціях виявляється у різній мірі адекватній реальному стану речей — може містити в собі як правильні, реалістичні, так і неправильні, ілюзорні уявлення. Активність функціонування і фактичне значення громадської думки у житті суспільства визначаються існуючими соціальними умовами, пов'язаними з станом економіки, свідомості, культури, розвиненістю демократичних інститутів і свобод, у першу чергу свободи вираження думок — свободи преси, зборів, демонстрацій тощо.