3. Радянсько-афганська війна.
Найпотужнішого
удару, що остаточно «поховав» розрядку,
нанесла радянська інтервенція в
Афганістан.
Авантюрна політика нового афганського
керівництва, яке взялося будувати
соціалізм у цій ісламській країні,
супроводжувався посиленням репресій,
викликала наростаючий опір моджахедів.
Моджахеди
(муджахіддіни)
– «борці за віру». Моджахедами також
називали членів військових формувань,
які боролися за звільнення мусульманських
країн з-під колоніальної залежності
або окупації іноземними державами.
Своїх
сил для придушення опору опозиції
кабульському режиму явно не вистачало.
Його лідери звернулися по допомогу до
СРСР. Радянська інтервенція в Афганістан
розпочалася 27
грудня 1979
р. введенням до цієї країни 100-тисячного
«обмеженого» контингенту військ.
Практично весь
світ засудив дії СРСР. Уже 3 січня 1980 р.
52 держави-члени ООН вимагали термінового
скликання Ради Безпеки, зазначивши, що
радянська збройна інтервенція
«дестабілізувала обстановку в регіоні
і загрожувала міжнародному миру і
безпеці». Пізніше радянську інтервенцію
засудила Генеральна Асамблея ООН.
Радянська агресія не знайшла підтримки
навіть у більшості соціалістичних
країн.
Але реальні кроки
до припинення агресії в Афганістані
СРСР зробив лише після 1985 р., коли на
чолі радянського керівництва став
М.Горбачов.
Остаточне
виведення радянських військ з Афганістану
було завершено 15
лютого 1989
р.
4
