- •Лекція 1. Кризи підприємства та завдання антикризового управління. Макрокризи та державне регулювання
- •Лекція 2. Умови функціонування виробничих систем
- •Лекція 3. Антикризовий менеджмент і стійкість підприємства
- •Групи видів криз:
- •Класичний цикл суспільного відтворення складається з чотирьох фаз.
- •Превентивні антикризові заходи
- •Мета і завдання антикризового управління
- •Заходи антикризового менеджменту
Лекція 2. Умови функціонування виробничих систем
Система – це цілісне формування, яке було створене з окремих частин та елементів для цілеспрямованої діяльності.
Властивості системи:
Система прагне зберегти свою структуру. (закон самозбереження)
Система має потребу в управлінні. (в основі будь-якої системи лежить керівна або управлінська діяльність людини)
У системі формуються складні зв’язки в залежності від індивідуальних властивостей її елементів та підсистем.
Кожна система має вхідний вплив, систему переробки, кінцевий результат і зворотні зв’язки
Система зазнає на вході впливу середовища, а через її вихід вона може впливати на середовище.
Крім основних ознак системи є інші, за якими системи поділяються на: штучні та природні, відкриті та закриті, детерміновані та стохастичні і тверді та м’які.
Соціальна економічна система насамперед відноситься до відкритих систем, які не можна вважати цілком ізольованими від навколишнього середовища в будь-якому аспекті.
Системи та середовища постійно знаходяться в складній взаємодії між собою і впливають одна на одну. Система знаходиться в стані рівноваги тільки тоді, коли всі її елементи також знаходяться в стані рівноваги.
Стійкість системи – це випадок складної рівноваги із середовищем, що виявляється в динаміці їх взаємодії. Системи можуть змінювати свою поведінку в середовищі, однак деякі властивості повинні залишатись незмінними.
Система завжди є частиною зовнішнього середовища і зі змінами умов середовища система повинна бути пристосовуватись до функціонування в цих нових умовах. Проходить процес адаптації. Адаптація – пристосування до умов функціонування в складному середовищі.
Адаптація може виявлятись наступним чином:
саморегулюванням (система відповідає на зміни середовища цілком визначеною реакцією всіх своїх елементів, і це проходить за чітко заданою програмою);
самонавчанням (система здатна і може змінювати всі свої елементи та програму регулювання дій);
самоорганізація (система змінює не тільки свою програму, а й свою внутрішню структуру);
самовдосконалення (система змінює або перебудовує свою структуру не тільки у межах заданого набору елементів, а й шляхом розширення цих елементів за рахунок середовища).
Підприємство як велика виробнича та соціально-економічна система відноситься до класу кібернетичних систем.
У кібернетичних системах спостерігається ряд нових властивостей, які не обов’язково властиві системам інших класів. А саме: керованість, наявність органу управління, взаємодія з навколишнім середовищем, наявність зворотних зв’язків між каналами інформації, множинність поведінки, цілеспрямована поведінка, рівновага, самоорганізація, самовдосконалення.
Активна взаємодія із зовнішнім середовищем з боку підприємства у ринковій економіці здійснюється за трьома основними напрямками:
Вивчення та дослідження значень внутрішніх та зовнішніх складових підприємства.
Комплексне формування діяльності підприємства.
Організаційна адаптація підприємства до зовнішнього середовища.
Одним із істотних елементів підприємства щодо навколишнього середовища є конкуренція. Вивчення та аналіз конкуренції з боку зовнішнього середовища є первинним завданням будь-якого підприємства, необхідно оцінити власні сили та потужності щодо всього ринку, а потім запровадити програму щодо усунення недоліків у порівнянні з конкурентами.
Інформацію про конкурентів необхідно збирати постійно, тому що інформація постійно змінюється. Ця інформація необхідна, щоб оцінити всі ризики з боку конкурентів, і для розробки власної програми щодо стійкості підприємства в середовищі, яке диктує свої умови.
В умовах конкуренції необхідно раціонально оцінювати свої шанси. Важливими є компроміси.
Управління повинно забезпечувати:
1. збереження структури системи
2. Підтримку режиму діяльності
3. реалізацію програм в умовах середовища що є мінливим
Для забезпечення стійкості потрібне постійне кправління, виключення помилок в оцінці стану ою’єкту управління, виключення затримок в оцінці стану, дія персоналу, що мають бути чіткими.
Оперативність управління характеризує