1
ЛЕКЦІЯ 7
ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ЇХНЬОГО БОНІТУВАННЯ
Збір і аналіз даних про властивості ґрунтів та урожайність культур.
Основні морфологічні, фізичні і фізико-хімічні властивості ґрунтів, які використовуються при бонітуванні.
Використання агрофізичних показників ґрунтів.
Вибір еталонних ґрунтів.
1. Збір і аналіз даних про властивості ґрунтів та урожайність культур.
Значний матеріал, накопичений в результаті використання порівняльно- географічного, статистико-математичного і картографічного методів при вивченні взаємозв'язків врожаїв сільськогосподарських культур з морфогенетичними ознаками і фізико-хімічними властивостями ґрунтів дає можливість провести аналіз і дати висновки (заключення) про ці зв'язки. Такий аналіз дозволяє визначити правомірність використання тих чи інших конкретних властивостей ґрунтів у різних зонах, що має велике значення для подальшої розробки теоретичних і практичних робіт з бонітування ґрунтів. Основні висновки цих досліджень такі.
При визначенні форм і тісноти зв'язку між врожаєм сільськогосподарських культур і властивостями грунтів необхідно керуватись наступними принципами:
зв'язки повинні встановлюватись на визначених екологічно близьких групах ґрунтів з притаманними їм водним, поживним, тепловим і біохімічним режимами;
при порівняльних рівнях інтенсивності землеробства;
при спільності (відносній однорідності) кліматичних умов;
для певних екологічних груп культур;
для різних територіальних підрозділів - природно-сільськогосподарських
провінцій, округів, районів.
Роботи по визначенню цих залежностей повинні проводитись періодично. У якості критеріїв бонітування ґрунтів беруться властивості ґрунтів, виражені у кількісних показниках, стійкі в часі, які суттєво впливають на врожай сільськогосподарських культур і найбільш повно відображають сутність родючості ґрунтів. Менш стійкі показники (наприклад, рухомі форми поживних речовин), а також модифікаційні критерії (засоленість, оглеєння, кислотність ґрунтів і ін.) враховуються у вигляді поправочних коефіцієнтів до бонітету ґрунтів, розрахованого на основі стійких показників.
Досвід землеоцінювальних робіт показує, що залежність між властивостями ґрунтів і врожаєм сільськогосподарських культур визначається біологічними вимогами вирощуваних культур до ґрунтових факторів і рівня їхнього забезпечення - мінімум, максимум або оптимум. Так, врожай більшості культур має майже лінійну залежність від потужності гумусових горизонтів (Н + НР) на автоморфних ґрунтах практично від Карпат до Сухостепової зони. Залежність слабшає на дерново-підзолистих піщаних і глинисто- піщаних ґрунтах, у яких потужність гумусових горизонтів знаходиться в межах орного шару. Більш слабка залежність врожаю від потужності всього гумусованого профілю на чорноземах типових і опідзолених Західного Лісостепу, де збільшення глибини гумусованості зв'язано з відносним зменшенням вмісту гумусу у верхньому горизонті, і збільшується у Лівобережному Лісостепу, а також у трьох степових зонах. Спостерігається більш тісна залежність врожаю від запасів гумусу (т/га) у метровому шарі або в гумусованому профілі, ніж від вмісту гумусу (%) у орному горизонті. Особливо це важливо для ґрунтів легкого гранулометричного складу.
Гранулометричний склад є одним із основних ґрунтових факторів, які впливають на врожай. У спектрі ґрунтів піщані-супіщані-суглинкові-глинисті зв'язок з врожаєм тісний, характер зв'язку криволінійний (випукла парабула). Для багатьох зернових культур оптимум врожаю знаходиться в зоні важких суглинків, сформованих на пухких лесових породах. Як правило, на піщаних, супіщаних, легко- і середньосуглинкових ґрунтах вміст фізичної глини більш тісно корелює з врожаєм, ніж на важкосуглинкових ґрунтах, а у важких суглинків їх вміст знаходиться в оптимумі, але ці оптимуми для різних культур неоднакові.
Кислотність ґрунтів (рН) має великий вплив на ріст і розвиток рослин. Хоча це і динамічний показник, але його необхідно використовувати у якості поправочних коефіцієнтів до бонітетів ґрунтів тільки у застосуванні до окремих культур.
Більш складними є зв'язки у системі "ґрунт-рослина" на еродованих, солонцюватих, засолених, кам'янистих і гідроморфних ґрунтах. На еродованих ґрунтах врожай у більшій мірі залежить від потужності гумусових горизонтів, глибини всього профілю, вмісту і запасів гумусу, і менше - від гранулометричного складу, який часто не відрізняється від таких у повнопрофільних (не еродованих) ґрунтах. На солонцюватих, засолених, глеєвих ґрунтах на перший план виступає ґрунтовий токсикоз, а не гумус і інші властивості. Для оцінки цих ґрунтів використовують поправочні коефіцієнти, хоча їхня розробка є також проблематичною у зв'язку з проведенням меліоративних прийомів. М. І. Бєловим (1986) встановлено, що якщо продуктивність на темно-каштанових ґрунтах прийняти за 100 %, то на солонцях коркових вона складає 17 %, на мілких - 20 %, на середніх - 38 %, на глибоких - 56 %. На тих же ґрунтах після простого агротехнічного обробітку і засівання житняком - відповідно 18 %, 40 %, 65 % і 84 %.
В умовах інтенсифікації землеробства великий вплив на врожай мають водно-фізичні і фізичні властивості ґрунтів. Вони повинні обов'язково враховуватись при розрахунку балу бонітету.