8. У цьому випадку вся сукупність даних, що

буде зберігатися й оброблятися в базі даних, подана не у вигляді

набору окремих картографічних шарів і таблиць, а у вигляді

об'єктів певного класу. Об'єктно-орієнтована модель поряд з гео-

метричною й атрибутивною інформацією зберігає програмний код,

що визначає поведінку об'єктів того чи іншого класу при вве-

денні і редагуванні, аналізі або поданні даних. Класи об'єктів

являють собою ієрархічну структуру.

Властивості і правила по-

ведінки об'єкта можуть бути визначені також користувачем. При

використанні стандартних класів об'єктів користувач одержує

заздалегідь визначену структуру даних: ідентифікатори, типи і

розміри полів табличної бази даних, набір методів обробки.

Об'єкт бази даних являє собою цілісну сутність, наприклад,

ріка, озеро, будинок, установа. Крім знака на карті і запису в

табличній базі даних, об'єкт має визначену поведінку. Спеціа-

льний інтерфейс буде контролювати весь процес роботи з об'єк-

том визначеного класу: перевіряти правильність цифрування

об'єкта (наприклад, не дозволить використовувати лінію для

цифрування контуру будинку); перевіряти правильність запов-

нення табличної бази даних (типи і формат даних, заповнення

обов'язкових полів); з'єднання доріг різно-

го класу.

Об'єкти мають

визначений інтелект при організації запитів, аналізі, представ-

ленні даних, що значною мірою дозволяє автоматизувати обро-

бку даних, створювати різні сценарії обробки даних, у яких бі-

льшість конфліктних ситуацій буде відслідковуватися і випра-

влятися без участі оператора.

На основі об'єктно-орієнтованої моделі, зокрема, побудована

База геоданих сімейства ГІС-пакетів ArcGIS. Вона має єдину

внутрішню структуру, що дозволяє в рамках єдиного проекту

використовувати і взаємно перетворювати різні типи просторо-

вих даних, погоджувати й усувати конфлікти при редагуванні

наборів даних різних картографічних шарів, організовувати до-

ступ до різних об'єктів бази геоданих.

9. 10. Просторові дані вводяться і зберігаються в комп'ютері у фор-

малізованому вигляді. У наш час використовуються два основних

способи формалізації просторових даних - растровий і вектор-

ний, відповідні двом принципово різним способам опису (моде-

лям) просторових даних. У першому способі просторова інформа-

ція співвідноситься з комірками регулярної сітки як з елементамитериторії (растрове подання).

Растровий спосіб формалізації просторових даних має два різно-

види -регулярних мереж (grid cells) і власне растровий (raster), що

принципово не відрізняються один від одного, оскільки і той і

інший базуються на формалізації просторової інформації за

комірками (cells) регулярної мережі, що суцільно покриває тери-

торію. У кожній комірці цієї мережі інформація відображається

одним числом. Під методом регулярних мереж звичайно розуміють ручний

спосіб оцифрування просторових даних шляхом осереднення або

генералізації значень елемента, що цифрується, у кожному квад-

раті сітки.

Растровий спосіб формалізації просторових даних, чи растро-

ва модель просторових даних, у найпростішому випадку полягає

в зображенні просторових об'єктів у вигляді мозаїки, що суціль-

но покриває територію. Ця мозаїка і називається растром. Ко-

жен елемент растра називається чарункою (коміркою) растра

або пікселем (від англ. pixel, що є скороченням вщрісіиге element ~

елемент зображення).

У растровій моделі просторова інформація кодується у вигля-

ді прямокутної матриці - за рядками і стовпцями, розмір якої

відповідає розміру вихідного растра (рис. 4.1). У зв'язку з цим

положення кожного елемента растра в просторі визначається

номерами стовпця і рядка, у яких розміщений даний елемент. Поєднання семантичної і позиційної інформації, що є основ

ним позитивом растрових моделей просторових даних, у той са

мий час обумовлює один з їх істотних негативів - необхідність

великої ємності пам'яті для збереження оцифрованих даних у

комп'ютері.