Костюм епохи Відродження в Іспанії (хvі ст.) Загальна характеристика

З відкриттям Америки і перенесенням морських шляхів від Італії на Захід Європи особливе економічне та політичне значення набуває Іспанія.

Будучи сильною державою в ХVІ ст. Іспанія впливала на всю Європу не тільки економічно та політично, але впливала на створення європейських мод. Тому важко розрізнити іспанський, французький, англійський, німецький модний одяг того часу.

Мода створювалась при дворі та підкорялась суворому етикету і регламенту придворного життя. Великий вплив на характер моди мала іспанська католицька церква із соєю особливою фанатичністю і аскетизмом.

Якщо італійський костюм, особливо жіночий, відповідав природним лініям фігури і не сковував рухів, то іспанський змінював форми тіла. Жіноча фігура по силуету нагадувала два рівнобедрених трикутники, з’єднаних вершинами. Таку форму сукні надавали штучні підкладки та каркаси. Чоловічий костюм також нагадував закованого в лати середньовічного рицаря.

Під впливом церкви в іспанських костюмах переважали темні кольори. Парадність в костюмі досягалась завдяки поєднанню різних по фактурі тканин: оксамиту, шовку, парчі тощо.

Чоловічий костюм

В першій половині ХVІ ст. чоловічий костюм мав порівняно м’які та зручні форми. Він складався із сорочки, вузького короткого камзола з довгими неширокими рукавами з невеличкими прорізями, з під яких було видно буфовану підкладку. На нижню частину фігури одягали панчохи-тріко, а поверх – вузькі поколінні штани.

Верхнім одягом був широкий, який доходив до середини стегна, розрізний каптан з короткими і широкими рукавами та великим шалевим коміром, часто хутряним, коміром.

Взуття – м’які туфлі без підборів, шиті із кольорової шкіри або цупкої тканини, часто із оксамиту, з широким носком («медвежа лапа»).

Головний убір – це берет.

До середини ХVІ ст. костюм став більш суворим і скованим. Форма його нагадувала рицарські лати Новий вид камзола, так званий, колет – це коротка вузька куртка, підбита ватою і зверху донизу застібнута на ґудзики. Колет мав стоячий комір. Над плечами пришивались крильця або валики, які прикрашалися золотим і срібним шитвом.

З середини ХVІ ст. вперше з’являються не шиті, а в’язані панчохи-тріко. Поверх тріко одягали короткі, до середини стегна, штани – у вигляді двох шарів набитих паклею – брічеси.

Невід’ємною частиною костюма була брижа – плоєний широкий накрохмалений комір. Білосніжна брижа була першим знаком елегантності. Її крохмалили, підсинювали, підкручували щіпцями.

Верхнім одягом служили плащі. Найбільш характерна форма плаща – напівкругла, який накидався на плечі, спадаючи гарними складками.

Жіночий костюм

Жіночий костюм був дуже незручним. Одночасно одягали дві сукні, причому, верхня від талії була розпашною, а нижня – обов’язково глуха. Спідниця сукні мала форму конуса завдяки каркасу із металу, на який вона була натягнута. Шлейфа, взагалі, не було. Відповідно етикету іспанки не могли показувати ноги. Така форма спідниці носила назву вертюгаден. Ліф сукні був надзвичайно вузьким і закінчувався донизу мисом.

До середини ХVІ ст. фігуру стягували під сукнею шнурованим ліфом, в який підкладали вату, для того, щоб скрити форму грудей. Сукня повністю закривала груди і шию і якщо, навіть, було декольте (квадратне), то його обов’язково прикривали вишитою «шемізеткою». Комір закінчувався гофрованим коміром – брижею. Нижня сукня мала вузькі рукава, які було видно через широкі і довгі верхньої.

З середини ХVІ ст. форма рукавів дещо змінилась: рукава нижньої сукні залишились неширокими, однак їх перехоплювали в деяких місцях

(буфовали), а рукава верхньої перетворились в короткий жорсткий буф.

Пояс відігравав декоративну роль. Він лежав навколо мису талії і спускався по вертюгадену, майже, до підлоги.

Взуття – м’які туфлі. Підбори вперше з’явились в кінці ХVІ ст.

Зачіска – бандо, при якій розчесане на прямий проділ волосся спускалось вздовж щік, а позаду сколювали в шиньйон. Волосся гарно прикрашали квітами, обручами, дорогоцінностями.

Головні убори носили рідко. По формі вони нагадували чоловічі капелюшки. Проте, як самостійний вид головного убору в Іспанії існували вуалі, які стали необхідною належністю жіночого іспанського костюма всіх верств населення. Вони носили назву – мантільї.

Верхній одяг – плащі. Доповненням до костюма були пальчата та віяла. В другій половині ХVІ ст. винайшли складні віяла. Іспанки за допомогою різних рухів віяла могли вести цілі діалоги між собою.

Велику роль відігравали в цей час носові хустинки, які тримали в руках як прикрасу.

В народному костюмі не було, звичайно, ні каркасів, ні корсетів. Сорочка, яка, інколи, заміняла кофту, шнурований корсет і вкорочена спідниця. Доповнювали костюм фартушок, головні убори – сітки, мантільї.