1. Русько-Печенізькі зв’язки.

2. Землі України і Велике переселення народів.

3. Утворення Кримського ханства.

4. Литовсько-московські взаємовідносини кінця XV – першої половини XVI ст.

5. Монгольська навала на Русь.

6. Русь і Хазарський каганат.

7. Хотинська війна.

8. Неоліт.

9. Русько-половецькі зв’язки.

10. Зовнішня торгівля Київської Русі.

11. Взаємовідносини давньогрецьких колоній зі скіфами.

12. Галицько-Волинське князівство і Золота Орда.

13. Політика великого князя литовського Ольгерда на Українських землях.

14. Роль християнської церкви в житті Русі.

15. Археологічні культури України доби бронзи.

16. Проблема входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.

17. Особливості розвитку українського козацтва.

18. Козацькі повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.

19. Зовнішня політика великого князя литовського Вітовта.

20. Русь доби феодальної роздробленості.

1. Русько-Печенізькі зв’язки.

Наприкінці IX ст. печеніги посідали величезний простір між Доном і Дунаєм. Щойно з'явившись у степах Північного Причорномор'я, печеніги здійснювали набіги на східних слов'ян, але літописи згадують про них лише з 2-го 10-літгя X ст., коли ці кочовики почали загрожувати Середній Наддніпрянщині й Києву. Під 915 р. «Повість временних літ» відзначила: «Прийшли печеніги на Руську землю і склали угоду з Ігорем, і прийшли до Дунаю». Мир виявився нетривким. За свідченням літопису, 920 р. Ігор воював проти печенігів. Потім вони зникають із сторінок літопису й знову з'являються там під 968 р Тоді, скориставшись із відсутності у Києві Святослава Ігоревича, печеніги обложили місто. Святослав кинувся на виручку киянам і відігнав ворога від Києва. Повертаючись із невдалого для нього походу до Болгарії, навесні 972 р. Святослав на Дніпрових порогах потрапив у засідку і загинув від руки печенізького хана Курі. Новий етап боротьби Русі з печенігами розпочався за князювання Володимира Святославича. Під 988 р. літопис повідомляє, що князь поставив міста по pp. Десні, Остру, Трубежу, Сулі й Стугні. Були насипані також земляні вали — рукотворна захисна лінія від печенігів. У 90-ті pp. X ст. Володимир не раз зупиняв і перемагав печенігів на цій лінії. Останній похід проти печенігів Володимир здійснив у рік своєї смерті (1015). Його син Ярослав продовжував зведення оборонних споруд проти печенігів на р. Рось. У 1018—1019 pp. печеніги підтримали Святополка Ярополчича в боротьбі за Київ проти Ярослава. 1036 р. у битві біля самих валів Києва Ярослав завдав печенігам вирішальної поразки, назавжди відкинувши їх від рубежів Русі. В сер. XI ст. під натиском тюрків і половців вони відкочували до Карпат і Дунаю.

2. Землі України і Велике переселення народів.

На початку нашої ери територію сучасної України опановували різні племена і народи, які залишили глибокий слід у подальшій історії нашого краю, у його матеріальній і духовній спадщині. Період з IV по VI ст. н.е. увійшов в історію як Велике переселення народів - тобто масове переселення племен по всій території Європи. Воно було викликане ростом населення, пошуками родючих земель і пасовищ для худоби, прагненням племінної знаті до збагачення військовою здобиччю. Початок йому поклали гуни у 375 році. Але ще до них германські племена, утворивши в I ст. у Скандинавії союз племен, переселилися спочатку в басейн р. Вісли, потім у Прикарпаття, а згодом у Північне Причорномор'я. Тут вони завоювали сарматів, захопили і зруйнували Ольвію і Тіру, підкорили жителів Криму.

Готи, які поселилися на захід від Дністра до Дунаю, утворили племінний союз вестготів. На нижній течії Дніпра виникла держава вестготів.

Історик Йордан розповідає, що готи жили родовими общинами і племенами, в яких уже виділялися знать, військові вожді й старійшини. Займалися вони кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом. З’являлося орне землеробство. Вели торгівлю з сусідніми племенами, a також постійно воювали з ними. Здійснювали походи за Дунай на Балканський півострів та на римські володіння в Західній Європі.

У 375 р. в Причорномор'ї з'являються племена гунів. Одні вчені вважають їх кочовими племенами, вихідцями з Середньої Азії, інші - державним союзом слов'янських племен, які жили в Придніпров'ї.

Зруйнувавши Пантікапей і міста на Боспорі Кіммерійському (Керченській протоці), гуни підкорили остготів і вестготів. Готи рушили на захід через Дунай на Константинополь і через Дунайську рівнину в Центральну і Західну Європу. У 410 р. готи на чолі з Аларіхом захопили і зруйнували Рим. Гунський племінний союз досягає могутності за царя Аттіли (433-453 pp.). За двадцять років він завоював Середньосхідну Європу. Його данниками були Західна і Східна Римські імперії. Центр своєї держави Хунгарії Аттіла переніс на Дунайську рівнину (сучасна Угорщина). Його мрією було завоювання Галлії. У 451 р. в битві на Каталаунських полях (на річці Mapнi біля міста Труа у Франції) гуни в союзі з остготами розбили об’єднані війська римського полководця Аеція Гауденція та вестготів. 3 обох боків у битві брало участь понад 180 тис чоловік. Остготи вдерлися в Італію, а вестготи втекли за Піренеї в Іспанію. Проте після смерті Аттіли величезна гунська держава занепала і під ударами Візантії розпалася. Гуни розчинилися серед європейських народів.

Через сто років в українські степи приходить нова орда завойовників. У 558 р., підкоривши племена, які жили на Дону, у Північне Причорномор’я вдерлися кочові племена аварів. У результаті тривалої війни з проукраїнськими племенами Придніпров'я утворилася нова держава – Аварський каганат. Як і гуни, авари рушили на завоювання Європи. Вони дійшли до Константинополя, але були розбиті візантійським імператором. Тоді свої удари вони спрямували на захід і захопили Паннонію (сучасна Угорщина), яка стала центром каганату. Його очолив хан Боян. Звідси авари нападали на землі франків. Остаточно їх розбив Карл Великий. Авари відкочували на Кавказ, де заселили сучасний Дагестан.

Після них територію українського Причорномор'я опановували кочові племена булгар, які створили племінний союз Велика Булгарія. Булгар у свою чергу витіснили хозари, які заснували досить могутню державу Хозарський каганат зі столицею на Волзі. До неї входили Приазов'я, Причорномор'я та Кримський півострів. У IX ст. через українські землі пройшли племена угрів, які поселилися на Дунаї і створили там державу.

Отже, розгляд історії найдавніших племен і народів на землях сучасної України дозволяє твердити, що людина тут жила здавна. Ті племена, які змінювалися протягом тисячоліть, зробили свій внесок у формування українського народу, його побуту і культури. Адже кіммерійці, скіфи, сармати, греки, германці та степові кочівники не зникали без сліду. Живучи тривалий час на цій землі, вони змішувалися з місцевими племенами, впливали на них. А згодом і назавжди поселялися тут, коли основна маса пішла десь інде. He випадково, мабуть, елементи трипільської культури й досі відчутні в житті та побуті українця - тип сільської хати, малюнки на кераміці, способи господарювання. Тобто десь з IV тисячоліття до н.е. на українських землях жило постійне населення, яке доповнювалося і зростало.

He пройшли безслідно по нашій землі скіфи і сармати. Вони теж стали частиною майбутнього українського народу. Цьому також є переконливі докази й у мові, й у побуті, й у господарстві. Скіфи та греки-колоністи принесли на нашу землю новий устрій суспільства - державу. Саме з них починаються державотворчі процеси, які передавалися наступним поколінням, племенам і народам.

Грецькі міста-держави залучили українську землю до античної цивілізації, до грецького та римського культурного світу, а згодом і до християнства з його філософією та мораллю.