Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1. Роль, місце та мета курсу “Безпека життєдіяльності”. Конституція України визначила людину як найвищу цінність суспільства, а захист її життя, здоров’я і безпеки як основну функцію держави. У зв’язку з цим у всіх навчальних закладах України вводиться курс безпеки життєдіяльності.

Б езпека життєдіяльності (БЖД) – це наука про комфортну та небезпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.

Теоретичним підґрунтям БЖД є наука про ризик, а її складовими елементами – гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину і суспільство. Цей курс об’єднує: “Охорону праці”, “Цивільну оборону”, “Промислову екологію”.

Завданням БЖД є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікація шкідливих факторів, вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище. Разом з тим розробляються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного і природного характеру та під час війни.

Процес розвитку суспільства нерозривно пов’язаний з БЖД людини. Зокрема, ще Аристотель (387-322рр. до н. е.) і Гіпократ (400-377 рр. до н. е.) розглядали безпечні умови праці. Відомий лікар Парацельс (1493-1544 рр.) вивчав небезпеки, пов’язані з гірництвом. Він заклав основні принципи нормування, які розглядаються у такому висловлювані: “Все є отрута і все є ліки – тільки доза робить речовину отруйною чи ліками”. М.В. Ломоносов (1711-1765 рр.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

У XIX-XX століттях цими проблемами займалися В.Л. Кирпічов (1845-1913 рр.), О.О. Прес (1857-1930 рр.), Д.П. Нікопольський (1855-1918 рр.), В.О. Левицький (1867-1943 рр.) та інші.

Рівень безпеки людини у процесі розвитку цивілізації постійно зростає. Зокрема, не зважаючи на те, що людство перемогло багато хвороб, постійно зростає рівень ризику травматизму та загибелі людей від взаємодії з технікою. Наприклад, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, смертність від нещасних випадків у наш час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань (гинуть, в основному, працездатні люди віком до 40 років). В Україні за 1994 рік лише у побутових умовах загинуло 72437 осіб і цей показник з року в рік зростає, досягнувши у 1999р. (за попередніми даними) позначки майже 100000 чоловік. Причинами такого стану є: недбальство з боку людей, небезпечні фактори на виробництві, недосконалість техніки, невміння людини розпізнати приховану небезпеку тощо.

Метою курсу БЖД є озброєння майбутніх учителів теоретичними знаннями та практичними вміннями, необхідними для:

• розробки безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності людини;

• прогнозування та прийняття адекватних рішень в умовах НС для захисту людей від можливих наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, сучасних засобів знищення, а також під час ліквідації цих наслідків;

• забезпечення стабільності функціонування закладів освіти у випадках НС;

• управління процесами життєдіяльності.

Науковий зміст дисципліни – теоретичні основи БЖД людини у системі “людина-машина-навколишнє середовище” (СЛМС).

2. Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки. Життєдіяльність – це специфічна форма активності людини, яка охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. Необхідність самозбереження закладено природою у підсвідомості людини. Відповідно протягом всього розвитку суспільства людина намагалася захистити себе від різного виду небезпек.

Практика показує, що будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити. Науково-технічний прогрес сприяє виникненню нової техніки і технологій, що в свою чергу приводить до появи нових небезпек, таких, як: електричний струм, хімічні сполуки, радіація тощо.

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов відразу завдати шкоди здоров’ю людини або викликати небажані наслідки у майбутньому. Небезпека є наслідком дії небезпечних, вражаючих та шкідливих факторів на людину.

Номенклатура небезпек – це перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. Номенклатура небезпек може бути в алфавітному чи в іншому порядку, іноді складається для окремих підприємств, організацій, установ, цехів і т. п.

Квантифікацією небезпек називають введення кількісних характеристик для оцінки рівня небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек – це знаходження типу небезпеки, встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.

Небезпечні фактори спричиняють травми чи погіршення здоров’я.

Уражальні фактори можуть привести до загибелі людини.

Шкідливі фактори можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини у явній і прихованій формі. Такий розподіл факторів є умовним, бо один і той же фактор може викликати різні наслідки.

Наявність потенційної небезпеки у певній системі, наприклад, технічній, не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Він виникає при виконанні таких умов:

а) небезпека реально існує і діє;

б) людина знаходиться в зоні небезпеки;

в) людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Класифікування та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині, називається таксономією небезпек.

Як приклад таксономії небезпек, розглянемо схему (рис. 1)