- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
- •3. Поняття форми мислення. Основні форми мислення.
- •4. Поняття закону мислення. Основні логічні закони.
- •5. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.
- •6. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.
- •7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
- •8. Відношення між поняттями.
- •9. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.
- •10. Означення понять, способи означень, правила означень.
- •11. Поділ обсягу поняття (класифікація).
- •12. Операції з класами, їх властивості.
- •13. Судження як форма мислення. Судження і речення. Прості судження, їх види та структура.
- •14. Судження із складним суб’єктом, складним предикатом.
- •15. Заперечення суджень. Диз’юнкція, кон’юнкція двох суджень.
- •16. Імплікація двох суджень. Види імплікацій, зв’язки між ними.
- •17. Еквіваленція двох суджень.
- •18. Закони алгебри висловлень.
- •19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
- •20. Дії над предикатами.
- •21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
- •22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
- •23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
- •24. Відношення рівносильності предикатів.
- •25. Будова теореми. Види теорем.
- •26. Класифікація категоричних суджень за кількістю і якістю.
- •27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.
- •28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.
- •29. Міркування. Види міркувань. Безпосереднє міркування (перетворення, зворотність, протиставлення предикатові).
- •30. Дедуктивні міркування. Приклади правильних і неправильних міркувань.
- •31. Правила міркувань: правило висновку і правило заперечення.
- •32. Простий категоричний силогізм, його структура.
- •33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
- •34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
- •35. Сумісні та несумісні судження.
- •36. Логічний квадрат і його структура.
- •37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.
- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
Висловлення можуть утворюватись не лише шляхом надання певного значення змінній предиката, можна утворити висловлення, поставивши перед предикатом одне з слів «будь-який», «довільний», «кожний», «усі» ,«існує» та інші. Ці слова називаються кванторами. Розрізняють два види кванторів – квантори загальності і квантори існування. Квантори загальності вживаються за допомогою слів «будь-який», «кожен», «усі», «довільний» та позначається символом . Квантори існування виражаються словами «існує», «хоча б один», «деякі» і позначається символом . Операція навішування кванторів – це операція утворення висловлення з предиката за допомогою кванторів. Логіка часто розглядає предикати, які перетворюються в істинні висловлювання при будь-яких значеннях змінних з області визначення. Такими предикатами є ті, які після операції навішування кванторів виражають властивості арифметичних дій і мають вигляд рівностей. Рівності, які справедливі при будь-яких значеннях змінних, називаються тотожностями.
22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
Щоб виконати заперечення висловлення, яке вміщує квантор загальності, потрібно замінити квантор загальності на квантор існування і виконати заперечення предиката, що стоїть після квантора. Аналогічно для квантора існування: щоб виконати заперечення висловлення, яке вміщує квантор існування, треба замінити квантор існування на квантор загальності і виконати заперечення предиката, який стоїть після квантора. Також можна утворити заперечення, додавши функтор «не» або «невірно, що». Таким чином, є два основні способи побудови заперечень висловлень з кванторами:
1) поставити перед висловленням функтор «не» або «невірно, що»;
2) квантор загальності (існування) замінити на квантор існування (загальності) і виконати заперечення предиката, який стоїть після нього:
23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
Якщо імплікація предикатів перетворюється в істинне висловлення при всіх значеннях х з області Х, то предикат В(х) логічно слідує з предиката А(х). В таких випадках говорять, що між предикатами існує відношення логічного слідування. Це символічно можна записати так: . Щоб встановити, чи існує відношення логічного слідування між предикатами, треба утворити з цих двох предикатів імплікацію в довільному порядку і переконатися, що область істинності однієї з цих імплікацій співпадає з областю визначення і, крім цього, область істинності предиката-умови є підмножиною області істинності предиката-висновку. Тобто є дві умови відношення логічного слідування:
1) ;
2) .
Якщо предикати А(х) і В(х) перебувають у відношенні логічного слідування, то предикат В(х) називається необхідною умовою, а предикат А(х) – достатньою умовою. Тобто імплікацію можна прочитати так:
1) для того, щоб А(х), необхідно, щоб В(х);
2) для того, щоб В(х), достатньо, щоб А(х).