- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
- •3. Поняття форми мислення. Основні форми мислення.
- •4. Поняття закону мислення. Основні логічні закони.
- •5. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.
- •6. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.
- •7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
- •8. Відношення між поняттями.
- •9. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.
- •10. Означення понять, способи означень, правила означень.
- •11. Поділ обсягу поняття (класифікація).
- •12. Операції з класами, їх властивості.
- •13. Судження як форма мислення. Судження і речення. Прості судження, їх види та структура.
- •14. Судження із складним суб’єктом, складним предикатом.
- •15. Заперечення суджень. Диз’юнкція, кон’юнкція двох суджень.
- •16. Імплікація двох суджень. Види імплікацій, зв’язки між ними.
- •17. Еквіваленція двох суджень.
- •18. Закони алгебри висловлень.
- •19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
- •20. Дії над предикатами.
- •21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
- •22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
- •23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
- •24. Відношення рівносильності предикатів.
- •25. Будова теореми. Види теорем.
- •26. Класифікація категоричних суджень за кількістю і якістю.
- •27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.
- •28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.
- •29. Міркування. Види міркувань. Безпосереднє міркування (перетворення, зворотність, протиставлення предикатові).
- •30. Дедуктивні міркування. Приклади правильних і неправильних міркувань.
- •31. Правила міркувань: правило висновку і правило заперечення.
- •32. Простий категоричний силогізм, його структура.
- •33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
- •34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
- •35. Сумісні та несумісні судження.
- •36. Логічний квадрат і його структура.
- •37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.
- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
Зміст поняття – це сукупність суттєвих ознак предметів, охоплених даним поняттям. Обсяг поняття – це множина предметів, які володіють відображеними у змісті поняття ознаками. Зміст і обсяг поняття пов’язані між собою законом оберненого співвідношення між змістом і обсягом поняття. Його формулюють так: чим ширший зміст поняття, тим вужчий його обсяг, і навпаки, чим вужчий зміст поняття, тим ширший його обсяг. Замість терміну «обсяг поняття» часто вживають такі терміни, як «клас», «множина», «підмножина», для позначення одного предмета – «елемент». Розрізняють кілька видів понять, залежно від різних ознак. Є такі види понять:
1) одиничні і загальні (залежно від кількості елементів в обсягу поняття);
2) позитивні і негативні (залежно від наявності чи відсутності певної суттєвої ознаки зі змісту поняття);
3) збірні і незбірні (залежно від структури елементів поняття. Збірні поняття відображають сукупності предметів, які називають агрегатами);
4) конкретні і абстрактні (залежно від відображення предметів як чогось самостійно існуючого або відображення їх ознак, станів чи відношення між ними);
5) співвідносні та неспіввідносні (залежно від того, чи в них відображені предмети, які існують окремо чи у відношенні з іншими предметами);
6) реєструючи та нереєструючі (залежно від властивості елементів обсягу піддаватись обліку).
8. Відношення між поняттями.
Щоб говорити про відношення між поняттями, варто спочатку розрізнити зрівнювані і незрівнювані поняття. Зрівнювані поняття мають деякі спільні ознаки і можуть бути співставлені. Незрівнювані поняття не мають спільних ознак, тому не піддаються порівнянню. Зрівнювані поняття поділяють на сумісні і несумісні. Сумісні поняття – це ті, обсяги яких частково чи повністю співпадають, а несумісні – ті, обсяги яких не співпадають зовсім. Є три відношення сумісності та три відношення несумісності понять. Відношення сумісності:
1) відношення рівності, в якому перебувають поняття А і В, які характеризують одні і ті самі предмети. Поняття А і В називають тотожними;
2) відношення перерізу, в якому перебувають поняття А і В, які мають деякі спільні елементи. Поняття А і В називають перехресними;
3) відношення підпорядкованості, в якому перебувають поняття А і В, коли обсяг поняття В повністю включений в обсяг поняття А, яке крім цього має ще інші елементи, відсутні в обсягу поняття В. Поняття А називається підпорядковуючим, В – підпорядкованим, також їх називають родом і видом відповідно.
Відношення несумісності:
1) відношення співпідпорядкованості (координації), в якому перебувають кілька не перехресних понять А, В і С, підпорядкованих спільному поняттю D. Поняття А, В і С називаються співпідпорядкованими.
2) відношення протилежності (контрарності), в якому перебувають поняття А і В, коли зміст поняття А вміщує деяку ознаку, а В – ознаку, несумісну їй. Поняття А і В називаються протилежними.
3) відношення суперечності (контрадикторності), в якому перебувають поняття А і не-А, одне з яких характеризується наявністю, а інше – відсутністю однієї і тієї самої ознаки. Поняття А і не-А вичерпують обсяг родового поняття, якому вони підпорядковані.