1. Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо повязані з росподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою ухарактеристиці сутності подітків, вона визначає їхнєсуспільне призначення.

2. Взаємозв’язок між такими поняттями як система оподаткування, податкова система і податкова політика.

Податки – обовязкові внески платників до бюджету і позабюджетних фондів , розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податкова система - сукупність різних видів податків , у побудові й методах обчислення яких втілюються певні принципи . Прямі всановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків , а непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару(тарифу на послуги) і сплачуюються споживачем.

Податкова політика- це політика , яку проводить держава що до податкової системи , яка спрямована на більш ефективну та досконалу діяльність полаткової системи. Всі ці три економічні категорії чччч чзвязує те що вони мають на меті стягнення , вдосконалення стягнення, методи стягнення податків з юридичних і фізичних осіб в бюджет держави.

3. Елементи системи оподаткування.

Суб'єкт податку юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок.

Об'єкт податку предмет або майно, що підлягає оподаткуванню.

Джерело податку прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).

Одиниця оподаткування одиниця вимірювання об'єкта.

Податкова ставка величина податку на одиницю обкладення. Вона може бути:

твердої (встановлюється в абсолютних сумах на одиницю обкладення);

пайовий (встановлюється певна частка податку, наприклад, 1^/8 _{частина} від прибутку) + %.

Ставки бувають:

а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);

б). прогресивні (об'єкти групуються).

Податкові пільги повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.

Валютне регулювання – регламентація держави в порядку проводення вал. операцій і м/н розрахунків, а також питань контролю за валютними операціями , впливу на валютний курс нац валюти, обмеженя використання іноземних валют.

Валютне регулювання здійснюється на рівнях нац., міждерж., регіональном

Валютний контроль та валютне регулювання є елементом валютної політики

4. Класифікація податків за різними ознаками. Характеристика податків, виділених в ході їх класифікації.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій полі­тиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, пода­тки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За способом стягнення: роз­кладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціно­утворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

5. Податкові пільги, їх види. Переваги і недоліки їх застосування.

6. Податкове та грошове зобов'язання: поняття та як співвідносяться між собою.

7. Порядок сплати податків та зборів.

8. Податкове навантаження: поняття та особливості розрахунку.

9. Місце в теорії фіскального регулювання кривої Лаффера.

10. Податковий потенціал: поняття та значення.

11. Ухилення від сплати податків і відповідальність платників за порушення податкового законодавства.

12. Державні фінанси: поняття, структура. Характеристика основних ланок.

13. Бюджет: економічна, соціальна та юридична сутність.

14. Бюджетний устрій, його сутність і основи.

Бюджетний устрій - організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти,достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної табюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.Принцип достовірності — це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.Принцип наочності — це відображення показників бюджетів увзаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні і за їїмежами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

15. Бюджетна система: поняття, склад, принципи побудови.

Відповідно до Закону України ”Про бюджетну систему” бюдж.сис-ма У. включає: Держ.бюджет, Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети. Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на: обласні, міські (міст дежавного та обласного підпорядкування з районним поділом), районні, бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу), сіл, селищ, районів у містах. В основі побудови бюдж.сис-ми лежить адміністративно-териториальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Спецефічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється і єдиний бюджет.

16. Поняття бюджетного процесу і його етапи (зміст кожного, задіяні органи і їх функції).

Бюджетний процес - це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх виконання.Від початку складання бюджету до затвердження звітів про його виконання весь бюджетний процес контролює ВРУ та місцеві органи самоврядування. Згідно із цим перед бюджетним плануванням ставляться такі завдання:найбільш повно виявити резерви у галузях народного господарства і спрямувати їх на виконання плану економічного та соціального розвитку;забезпечити виконання плану економічного і соціального розвитку необхідними бюджетними коштами з дотриманням оптимальних фінансових пропозицій;визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення.

Стадії бюджетного процесу.

Бюджетний кодекс України (ст.19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу: 1)складання проектів бюджетів;2)розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);3)виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);4)підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

17. Охарактеризувати структуру доходів державного бюджету.

Доходи бюджету виражають відносини між державними та юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.

Видатки бюджету- це економічні відносини, які виникають у звязку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.

Формою прояву категорії “доходи бюджету” служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріяльним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет.

Категорія “видатки бюджету” проявляється через конкретні види платежів.

71) Роль доходів і видатків держ.Бюджету в соціально-економічному розвиткові країни.

Бюджет є осн.інструментом держ.регулювання соц-екон.процесів в ринкових умовах. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соц.сферу, забезпечувати соц.захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі або завдяки посередницькому регулюванню. Осн.формами прямої участі є: бюдж.фінансування

конкр.загальнодерж.структуроутворюючих інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.Потребують держ.фін.підтримки та прямого фінансування заходи зі здійснення комплексної політики енергозбереження. У вугільну промисловість протягом 1992-1999 було спрямовано 5.5$ млрд.бюдж.коштів. Важливим напр.бюдж.політики щодо регулювання екон.розвитку є фінансування агропромислового комплексу., робіт із захисту земель, підвищення їхньої родючості. Роль бюджету в регулюванні соц.процесів в кінцевому підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фін.стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формуванню рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності в державі.

18. Охарактеризувати видатки державного бюджету. Захищені видатки.

19. Доходи місцевих бюджетів, що враховуються та не враховуються при визначенні сум міжбюджетних трансфертів.

20. Бюджетний період в Україні. Передумови для зміни бюджетного періоду.

21. Міжбюджетні відносини і необхідність їх регулювання.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автоном­ною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпе­чення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та за­конами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріпле­них законодавчими актами України за бюджетами, й бюджетними ре­сурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

—видатки на забезпечення конституційного ладу держави, дер­жавної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені цим кодексом видатки, які не можуть бути пере­дані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому само­врядуванню;

—видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх вико­нання на основі принципу субсидіарності;

— видатки на реалізацію прав та обов´язків Автономної Рес­публіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий харак­тер і визначені законами України.