- •1.2. Виникнення та становлення соціальної психології як науки
- •1.3. Експериментально-прикладний етап розвитку соціальної психології
- •1.4. Експериментальний етап у розвитку соціальної психології
- •1.5. Головні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології
- •1.6. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському Союзі і в Україні
- •Методи соціальної психології
- •2.1. Методологічні основи соціально-пснхологічного дослідження
- •2.2. Метод спостереження
- •2.3. Метод експерименту
- •2.4. Метод вивчення документів
- •2.5. Метод опитування
- •2.6. Тестування
- •Частина 2 психологія спілкування
- •1.1. Поняття спілкування в соціальній психології
- •1.2. Розвиток спілкування в онтогенезі
- •1.3. Спілкування як форма вияву активності особистості
- •2.1 .Поняття про взаємодію
- •2.2. Різновиди взаємодії
- •2.3. Спілкування та діяльність
- •3.1. Поняття про комунікацію та її різновиди
- •3.2. Засоби комунікації
- •3.3. Бар'єри спілкування
- •4.1. Поняття соціальної перцевції
- •4.2. Механізми взаєморозуміння
- •4.3. Точність міжособистісної перцепції
- •5.1. Поняття про способи впливу
- •5.2. Зараження
- •5.4. Навіювання
- •5.5. Наслідування
- •5.6. Мода
- •5.7. Чутки
- •1.1. Поняття групи
- •2.2. Психологічні особливості етнічних грун
- •2.3. Психологічні особливості українського національного характеру
- •Розділ з
- •3.1. Історія досліджень малої соціальної групи
- •3.2. Класифікація малих соціальних груп
- •3.3. Головні підходи до вивчення малих соціальних груп
- •3.4. Структура взаємовідносин у малій соціальній групі
- •1.1. Поняття та процеси групової динаміки
- •1.2. Механізми групової динаміки
- •2.1. Утворення малої групи
- •2.2. Розвиток малої групи
- •3.1. Групові норма і нормативна поведінка
- •3.2. Дослідження нормативного впливу групової більшості. Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розділ 6 проблема прийняття групового рішення
- •6.1. Індивідуальні та грувогі рішення
- •6.2. Групове завдання
- •6.3. Аналіз якості груоовнх рішень. Групові деформації
- •6.4. Етапи прийняття рішення
- •1.1. Поняття особистості в психології
- •1.2. Проблема соціалізації індивіда
- •1.3. Соціально-психологічна структура особистості
- •2.1. Статус особистості як показник становища у груш
- •Соціометричний метод (Вивчення міжособистісних стосунків у групі)
- •Визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію
- •Тест для визначення потреби у досягненнях (пд) (ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Тест для визначення потреба у спілкуванні (пс)(ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Методика «значення тривожності (Шкала Тсйлора, адаптація м.М.Псйсахова, 1977)
- •Обробка результатів
- •Опитувальник «Шкала локус-контролю»(Дж.Ротгер, 1966 р., адаптація в.Ядова)
2.1 .Поняття про взаємодію
Вивчення спілкування як складного соціально-психологічного явища передбачає виокремлення в його структурі універсальної властивості, яка зумовлює всі форми його вияву. Такою властивістю для спілкування є взаємодія.
У філософії категорія «взаємодія» використовується для визначення загальної форми зв'язку речей чи явищ У їхній взаємній зміні, впливові одних на інші.
Соціальна взаємодія є складовою та формою вияву загальної, універсальної взаємодії. Інакше кажучи, суспільство — це система реальних зв'язків і взаємодій людини з іншими людьми, соціальними групами, сукупність усіх соціальних відносин — опосередкованих і безпосередніх, свідомих і неусвідомлених.
У процесі діяльності люди обмінюються не тільки інформацією, а й різними діями. Ці дії забезпечують планування спільної діяльності, її координацію та розподіл функцій. За їхньою допомогою здійснюються взаємне стимулювання, взаємний контроль та взаємодопомога у процесі розв'язання спільного завдання. Це передбачає, що кожний з учасників — партнерів по взаємодії — зробить свій внесок у її розв'язання, що забезпечить більшу ефективність порівняно із сумою індивідуальних дій.
Таким чином, взаємодія (інтеракція) в соціально-психологічному плані — аспект спілкування, що виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної спільної мети.
Людина, взаємодіючи з іншими людьми, одночасно вступає у певні конкретні зв'язки та відносини з ними, з різними соціальними групами, суспільством загалом. Тому в структурі інтерактивного спілкування (взаємодії) можна виокремити два боки: внутрішній (змістовний) і зовнішній (формальний).
Внутрішнім (змістовним) боком взаємодії є сукупність відносин особистості з соціальним середовищем, які можна розглядати у двох аспектах: широкому (соціальному) і вузькому (міжособистісному).
У широкому розумінні особистість є суб'єктом численних і різноманітних відносин: виробничих, політичних, релігійних, національних, моральних тощо. Такі віносини найчастіше називають суспільними, або соціальними. Їхньою характерною ознакою є те, що вони позбавлені індивідуальності, особистісного виразу і відображають зв'язки, взаємодію не між конкретними особистостями, а між представниками різних соціальних груп, між різними соціальними типами. Ці відносини мають об'єктивний характер: особистість вступає в них незалежно від своїх бажань і прагнень, симпатій чи антипатій.
У соціальних відносинах відображаються найсуттєвіші зв'язки між різними сферами життєдіяльності людей, які виконують у суспільстві певні соціальні функції (ролі). Система цих функцій визначає поведінку та діяльність особи певними нормами, що відображають найбільш типові, суспільно необхідні різновиди діяльності та способи їх виконання.
Але для кожної конкретної особистості такі суспільні відносини дуже рідко виступають у «чистому» вигляді. Відбиваючись у її внутрішньому світі, вони набувають суб'єктивного, особистісного забарвлення, індивідуального відображення і форми вияву, стають фактом свідомості людини як міжособистісні відносини, як конкретний результат її взаємодії з соціальним середовищем.
Соціально-психологічний і особистісний аспекти суспільних відносин виявляються у поведінці людини, її мотивах, почуттях, настроях, оцінках. Тому на емпіричному рівні як безпосередня реальність постає міжособистісний соціально-психологічний аспект суспільних відносин не тільки для учасників, а й для дослідників.
Цей факт досить часто є гносеологічним джерелом однієї з поширених помилок соціально-психологічних досліджень. Так, у концепції інтеракціонізму, в соціометрії Дж.Морено соціальні відносини ототожнюються з міжособистісною взаємодією. Звідси робиться висновок про визначальну роль мікросередовища в розвитку суспільства й особистості.
Насправді ж усе, що відбувається в межах міжособистісних відносин, змістовно зумовлене певним типом соціальних відносин, задане метою спільної діяльності людей. Самі міжособистісні відносини формуються не десь поза суспільними відносинами, а всередині них, як конкретна персоніфікація знеособлених соціальних зв'язків.
Залежність міжособистісних відносин від соціальних добре показав американський психолог Дж.Фурст. У своїй книзі «Невротик, його середовище і внутрішній світ» він розповідає про власника фабрики — ввічливу та уважну до своїх робітників людину. Він давав їм можливість добре заробити, створював певні умови для праці, терпляче ставився навіть до їхньої профспілкової організації. Але коли за умов конкуренції його прибутки почали зменшуватися, він почав звільняти робітників, урізати їм платню, розігнав профспілку. Врешті-решт його відносини з робітниками змінилися докорінно: вони стали ворожими, антагоністичними. Отже, в соціальних відносинах індивідуально-психологічні особливості конкретних людей, які вступають у спілкування між собою, важливі в першу чергу для виконання офіційних функцій, а вже потім — для встановлення міжособистісних стосунків.
Таким чином, змістом взаємодії між людьми є певна І специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин. Реаліізація цього змісту в конкретній діяльності людей вимагає певних засобів і форм виразу. Вони можуть мати як раціональний, так і емоційний характер, виявлятися в конкретних способах соціально-психологічного, міжособистісного спілкування.
Обидва різновиди відносин — і соціальні, і міжособистісні — реалізуються саме у спілкуванні (прямому чи опосередкованому), в діяльності людей та соціальних груп. Але кожний з них виявляється у специфічних формах спілкування.
Міжособистісні відносини формуються під впливом безпосередніх умов життєдіяльності людини, їхньою специфічною рисою є емоційна забарвленість. Почуття, які визначають ці відносини, можна поділити на дві групи: кон'юнктивні та диз'юнктивні.
До кон "юнктивних належать почуття, які зближують людей, об'єднують їх у кооперацію, виражають готовність співробітничати, спільно діяти. Диз'юнктивні почуття роз'єднують людей, роблять взаємини напруженими, конфліктними. Інтенсивність виявлення почуттів впливає на вктивність діяльності членів групи і є одним із показниників соціально-психологічного клімату групи. (Докладніше специфіка і особливості цих відносин будуть розглянуті під час аналізу малої соціальної групи.)
Реалізація відносин у конкретній діяльності відбуться у формі взаємного обміну діями, який визначає зовнішній (формальний) бік взаємодії. Саме такий обмін (навичками, вміннями) є підґрунтям взаємодії як матеріального, практичного аспекту спілкування на відміну від інформаційного як обміну думками, почуттями, цінностями.