1. Передумови та етапи створення системи моніторингу довкілля.

Інформація про стан природного середовища та його зміни використовувалася людиною давно. Понад сто останніх років спостереження за окремими компонентами довкілля велися регулярно (метеорологічні, фенологічні та інші спостереження). Тривалий час спостереження велися лише за змінами стану довкілля, обумовленими природними причинами.

За останні десятиріччя в усьому світі різко зріс вплив людини на навколишнє середовище. У зв’язку з цим виникла необхідність отримання інформації про зміни стану природного середовища під впливом антропогенних факторів. На відміну від змін стану біосфери, які викликані природними чинниками, зміни під впливом антропогенних факторів відбуваються дуже швидко. Для того, щоб виділити антропогенні зміни на фоні природних, виникла необхідність в організації спеціальних спостережень за зміною стану біосфери під впливом людської діяльності.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. багато країн усвідомили, що необхідна координація зусиль по збору, збереженню і переробці даних про стан довкілля. Ідея про необхідність створення системи глобального міжнародного моніторингу навколишнього природного середовища була висловлена спеціальною комісією Наукового комітету з проблем навколишнього середовища Міжнародної ради наукових союзів у 1971 р. У цьому ж році була опублікована робота “Глобальний моніторинг природного середовища”, в якій були висвітлені основні положення і цілі програми Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) та встановлений список пріоритетних забруднювачів для їх обліку при організації моніторингу.

У 1972 р. у Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, де уперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Англійське слово “monitoring” переводиться як “контроль”, а французьке слово “monitore'”- як “огляд” (круговий). Термін з’явився як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. Вирішено було під моніторингом довкілля розуміти систему повторних спостережень одного чи більше елементів навколишнього природного середовища в просторі і в часі з певними цілями відповідно до заздалегідь підготовленої програми.

2. Класифікація екологічних ситуацій.

Екологічна ситуація - розглядається як територіально поєднання різних, в тому числі негативних і позитивних, з точки зору проживання та стану здоров'я населення, природних умов та факторів, що створюють на території певну екологічну обстановку різного ступеня благополуччя й неблагополуччя.

Залежно від мети визначаються спосіб класифікації та класифікаційні ознаки. Метою класифікації у нашому випадку є створення передумов для вибору адекватних методів просторового аналізу екологічних ситуацій.

В якості класифікаційних ознак виділимо наступні: причина виникнення, складність, основний змінюється компонент природи, час виникнення, час прояву, швидкість розвитку, місце виникнення, масштабність, зональність, форма прояву, приналежність, наслідки, гострота, можливість вирішення, спосіб вирішення.

При класифікації екологічних проблем і ситуацій як об'єктів просторового аналізу дотримуються наступні принципи:

системний - розгляд об'єкта як системи взаємопов'язаних характеристик

генетичний - аналіз вихідного стану явища і виділення з нього наступних станів

антропоекологічний - облік умов проживання та стану здоров'я населення, збереження генофонду

інформаційний - фіксація стійких ознак, що спираються на емпіричну базу

Екологічні проблеми, пов'язані з порушенням окремих компонентів ландшафту або їх комплексу, можна умовно розділити на шість груп:

атмосферні (забруднення атмосфери: радіологічне, хімічне, механічне, теплове);

водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів);

геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геолого-геоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови);

грунтові (забруднення, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін);

біотичні (зведення рослинності, деградація лісів, пасовищна дигресія, скорочення видової різноманітності і ін);

комплексні, або ландшафтні (опустелювання, зниження біорізноманіття, порушення режиму природоохоронних територій і ін)

оскільки екологічна проблема визначається нами по зміні властивостей ландшафтів, то ступінь її прояву може бути охарактеризована через інтенсивність і площа розповсюдження цих змін і характер наслідків. Умовно можна виділити три ступені поширення природних властивостей - ознак окремих проблем:

Слабке (Зміна природних властивостей ландшафту менш ніж на 10%)

Середнє (Від 10 до 50%)

Сильне (Перевищує 50%)

Виділяють три основні групи проблем і ситуацій з екологічних наслідків зміни природи:

антропоекологічний - щодо зміни умов життя і здоров'я населення;

природно-ресурсні, пов'язані і виснаженням і втратою природних ресурсів, що погіршують господарську діяльність на території;

ландшафтно-генетичні, обумовлені порушенням цілісності ландшафтів, втратою генофонду, втратою унікальних природних об'єктів і т. п.

У зв'язку з цим виділяють три основних типи системи оцінки екологічної ситуації:

оцінка якості природного середовища для здоров'я людини, включаючи аналіз небезпеки навколишнього середовища;

оцінка антропогенних впливів і навантажень;

оцінка негативних змін навколишнього природного середовища.

конструктивний - вибір шляхів гармонізації взаємовідносин природи і суспільства і підходів до вирішення екологічних проблем.