6. Політико-правові погляди Аристотеля

«Політія», «Етика», «Афінська політія».

Держава є продуктом природного розвитку, вона виникає поступово, проходячи стадії сімї, поселення, держави. Держава є вищою формою спілкування. За формою держава є організацією певної сукупності громадян. Форму держави він розглядав як політичну систему, уособлену верховною владою; не погоджувався з демократичною формою, адже правити повинен закон,а не демос; держ.органи : законодавчий, магістратури, судові органи; поняття право і справедливість тісно повязані але не тотожні; право – норма що регулює політичне спілкування; справедливість – міра між надлишком і нестачею; справедливість розподільчу і порівняльну; людина може робити вибір між добром і злом оскільки в неї є душа, тобто розум і воля; раби знаряддя що розмовляє призначене для задоволення потреб своїх хазяїнів; одні люди народжуються рабами, інші – вільними.

8. Політико-правова думка в Стародавньому Римі

Думка Риму запозичила чимало від поглядів Сократа, Платона, Арістотеля та багатьох інших з Еллади, але теоретичним концепціям римських авторів були притаманні своєрідність і новизна, чому сприяли нові соціально-економічні умови життя. Характерна для давньогрецької думки ідея взаємозвязку політики і права отримала подальший розвиток і нове втілення у трактуванні Цицероном держави як публічно-правової спільності. Погляди грецьких стоїків щодо вільного індивіда було використано римлянами для створення нової концепції-юридичної особи (правової особи, персони). Значним досягнення було створення самостійної науки юриспруденції. Розробили значний комплекс політико-правових питань у загальній теорії держави та права, а також окремих юр. наук.

9. Вчення Цицерона про державу і право

«Про державу», «Про закони»

Основою держави є прагнення людей жити разом, а осередком – сім’я. Держава-узгоджене правове утворення, здобуток народу, основою якого є угода між народом і «могутніми людьми». Основною метою є охорона власності народу і окремо кожного громадянина. Народ не будь-яке об’єднання, а об’єднання в основі якого погодженість стосовно питань права і спільності інтересів. Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю, здатна оволодіти знаннями про державу і право та застосовувати їх. Без таких знань державний діяч не може бути мудрим і справедливим. Громадянин : прагнення до пізнання істини, справедливість, величність духу, допомога пригнобленим, труд задля загального блага. Критерієм справедливості є відповідність законів законам природи. Принципом міжнародного права є необхідність дотримання зобов’язань, визначених договорами між державами. Право основний засіб вирішення спорів між державами, а застосування сили називав вимушеним кроком у випадку невдалих мирних переговорів. Війни справедливі та несправедливі. Принцип гуманності – щодо поводження з полоненими та переможеними.

10. Стоїцизм

Стоїчна школа була заснована Зеноном біля 300р.до н.е. Представники : Полібій, Марк Аврелій, Сенека, Епіктет, Посідоній, Зенон. Це не політична ідеологія, а філософське вчення, яке характеризується антиполітичною орієнтацією, універсальним спілкуванням людей, зобов’язуючи виконувати громадські обов’язки. Поняття апатії – байдужість, вміння підкорити свої почуття волі. Сенека – рабство не поширюється на всю особистість, краща її частина її є вільною, панові підкорене і належить лише тіло раба, а дух його сам собі пан; всі люди незалежно від свого походження чи майнового стану повинні бути суб’єктами права; головним недоліком природи людини є її внутрішні протиріччя між пристрастями і розумом; проявляється в вадах і злочинах. Марк Аврелій – всі люди розумні істоти а отже розум який наказує що робити а що ні також є спільним; рівний розум – рівний закон.