4. Шкідники картоплі.

Основними шкідниками картоплі є: колорадський жук, велика картопляна попелиця, тютюновий трипс та картопляна міль.

Колорадський жук — Leptinotarsa decemlineata Say. Зимують жуки першого і частково другого років життя у ґрунті на глибині 30-40 см, а іноді й глибше. Період їх виходу з ґрунту дуже розтягнутий і триває понад 1,5 місяця. Самки купками розміщують яйця з нижнього боку листків, після чого вони відмирають або залазять у ґрунт, де перебувають деякий час (приблизно 5-15 днів) у стані літньої діапаузи, після якої знову можуть відкладати яйця. Молоді жуки першого покоління з?являються у липні, після їх живлення невелика частина самок починає відкладати яйця, проте значна частина їх не відкладає, а залазить у ґрунт на зимівлю. Друге покоління шкідника на півдні розвивається у липні — на початку серпня, частково тут може спостерігатися розвиток третього покоління колорадського жука (у другій половині серпня — на початку вересня).

Велика картопляна попелиця — Macrosiphum euphorbia Thom. Партеногенетичні самки шкідника зимують на бур’янах, навесні народжують личинок і засновують колонії на листках. У другому-третьому поколіннях з?являються крилаті особини, які заселяють рослини картоплі

Тютюновий трипс — Thrips tabaci Lind. Дорослі комахи зимують у поверхневому шарі ґрунту або рослинних рештках. У першій половині квітня трипси поселяються на різних бур’янах, а згодом переміщуються на розсаду в парниках, а також на тютюн і махорку, висаджені в полі. Тут самки відкладають яйця в тканини листків, соком яких живляться личинки. Залежно від погодних умов протягом вегетації у Лісостепу розвивається 3-5, а в Степу — 5-7 поколінь шкідника.

Картопляна міль — Phthorimaea operculella Zell. Гусінь і лялечки зимують і в коконах на рослинних рештках та на поверхні ґрунту, в овочесховищах міль навіть може розмножуватися протягом зими. Навесні з насінними бульбами, заселеними яйцями, гусінню та лялечками шкідник знову потрапляє в поле, де продовжує свій розвиток. Самки відкладають яйця по одному або купками з нижнього боку листків на стебла, ґрунт і бульби. На півдні протягом року може розвиватися 3-5 поколінь, які накладаються одне на одне.

Заходи захисту. Проти колорадського жука у фазі бутонізація-початок цвітіння при чисельності 10-15 личинок на один кущ у сухі жаркі роки і 15-20 — у вологі застосовують один із таких інсектицидів: шерпа, 25%-й к.е. (0.1-0,16 /га); банкол, 50%-й з.п. (0,2-0,3 кг/га); децис, 2,5%-й к.е. (0,1-0,15 л/га); дурсбан, 40,8%-й к.е. (1,5 л/га); золон, 35%-й к.е. (1,5-2,0 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,1 л/га); сонет, 10%-й к.е. (0,2 л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,25 л/га); суміцидин, 20%-й к.е. (0,3 л/га); фастак, 10% к.е. (0,07-0,1 л/га) і ф?юрі, 10%-й в.е. (0,07 л/га); регент, 80%-й в.г. (0,020-0,25 г/га) та ін.

5. Шкідники зернобобових культур.

Найбільшої шкоди зернобобовим культурам завдають бульбочкові довгоносики: смугастий, щетинистий, горохова плодожерка, горохова попелиця, гороховий зерноїд, акацієва вогнівка та ін..

Шкідники гороху. Бульбочкові довгоносики: смугастий — Sitona lineatus L., щетинистий — S. crinitus Hrbst. Зимують жуки (довжина 2,5-7 мм) на полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикорослими бобовими травами. Навесні при середньодобовій температурі плюс 7-8?С, а в години льоту — плюс 13?С вони зосереджуються на посівах бобових культур і об?їдають листя. Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту, листя і стебла, звідки вони обсипаються на ґрунт.

Личинки комахи після виплодження проникають у ґрунт в бульбочки на корінцях рослин, живлячись їхнім вмістом, а потім — тканиною корінців. Жуки нового покоління з’являються в кінці червня-липні й інтенсивно харчуються тими рослинами, де розвивалися личинки, а потім рослинами бобових полів , де зимуватимуть.

Гороховий зерноїд — Bruchus pіsorum L. Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні — у скиртах соломи, рослинних рештках, під корою дерев та в інших місцях. У першій половині травня жуки зосереджуються у місцях, що добре прогріваються, де й перебувають до фази утворення вусиків–бутонізація гороху, щоб згодом перелетіти на посіви, заселяючи крайові смуги. Самки відкладають яйця на стулки молодих бобів. Через 6-10 днів відроджуються личинки, які вгризаються спочатку в середину бобів, а згодом — у недостигле зерно, де й залишаються, перетворюючись на жуків.

Горохова попелиця — Acyrtosiphon pisum Harr. Яйця цього шкідника зимують на люцерні, конюшині, еспарцеті та дикорослих бобових. Навесні партеногенетичні самки утворюють великі колонії на пагонах, листках, квітках та молодих бобах рослин. У другому-третьому поколіннях з?являються крилаті особини, які переселяються на горох чи інші бобові культури. За літо розвивається до 10 поколінь крилатих і безкрилих партеногенетичних самок, кожна з яких народжує до 120 личинок. У кінці серпня-жовтні з?являються особини статевого покоління, а згодом самки відкладають зимуючі яйця (кожна до 10 шт.) на багаторічні бобові трави.

Бобова (акацієва) вогнівка — Etiella zinkenella Тr. Зимує гусінь вогнівки у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі ґрунту. В середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики, метелики починають літати і відкладати на зав?язі і молодих бобах яйця. Гусінь вгризається в зерна, якими живляться близько 1 місяця, закінчивши живлення, частина гусені заляльковується, а частина діапазує. Метелики другого покоління у липні літають, відкладають яйця на пізні бобові культури, де у липні-серпні розвивається гусінь другої генерації. На півдні у серпні-вересні можлива й третя генерація вогнівки, гусінь якої йде на зимівлю.

Шкідники сої. Основними шкідниками сої є багатоїдні фітофаги: описана вище акацієва вогнівка, звичайний павутинний кліщ, клопи: ягідний і трав'яний.

Клопи: ягідний — Dolycoris baccarum L.; трав’яний — Lygus rugulipennis Popp. Зимують дорослі клопи в лісах, лісосмугах під опалим листям та в підстилці. Самки відкладають яйця в два рядки на стебла і листя. Протягом року розвивається 2?3 генерації трав’яного клопа.

Заходи захисту. Організаційно-господарські заходи з розміщенням зернобобових рослин у сівозміні після культур, які не мають з ними спільних шкідників та якісне проведення основного і передпосівного обробітку ґрунту. При загрозливій щільності шкідників проводять крайові чи суцільні обробки посівів інсектицидами: волатон, 50%-й к.е. (1 л/га); анометрин, 50%-й к.е. (0,15 л/га); БІ-58 новий, 40%-й к.е. (0,5-1 л/га); диметрин 40% к.е. (0,5-1 л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0.2 л/га); золон, 35%-й к.е. (1,4 л/га); суміцидин, 20%-й к.е. (0,3 л/га); циклон 10% к.е. (0,15-0,25) та ін.

Шкідники люпину. До основних шкідників люпину належать багатоїдні види комах: ковалики: широкий, посівний, люцернова попелиця, описані вище бульбочкові довгоносики: люпиновий, смугастий, щетинистий,

Заходи захисту. Дотримання сівозмін з поверненням люпину на попереднє поле не раніше як через 5-6 років, просторова ізоляція (до 1 км) від інших бобових культур, внесення під основний обробіток ґрунту фосфорно-калійних добрив та мікроелементів згідно з ґрунтово-кліматичними умовами господарства. При масовій появі бульбочкових довгоносиків сходи люпину обробляють інсектицидами. На насінних посівах при заселенні понад 10% рослин попелицями та іншими фітофагами проводять крайове обприскування інсектицидами: БІ-58 новий, 40%-й к.е. (0,8 л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0,2 л/га) тощо.