- •Хвороби сільськогосподарських культур. План.
- •1. Хвороби зернових колосових культур.
- •2. Хвороби кукурудзи.
- •3. Хвороби зернобобових культур.
- •4. Хвороби багаторічних бобових трав.
- •5. Хвороби люцерни.
- •6. Хвороби конопель.
- •7. Хвороби картоплі.
- •8. Хвороби цукрових буряків.
- •9. Хвороби овочевих культур.
- •10. Хвороби плодових і ягідних культур.
5. Хвороби люцерни.
Бура плямистість. Уражує переважно листки, рідше стебла та боби. На листках виникають невеликі округлі бурувато–жовті плями, які часто змиваються. На стеблах плями видовжені, коричнево–чорні, на бобах — дрібні, у вигляді крапок. Ураження спричиняє масове опадання листків і може призводити до великих втрат урожаю. Головним джерелом хвороби є рештки рослин, на яких зимує сумчаста стадія.
Іржа люцерни. Проявляється у вигляді бурих порошистих подушечок на листках, стеблах, квітконіжках, рідше — бобах. Дуже уражені листки опадають, а стебла надламуються. Збудником хвороби є різнохазяйний гриб, еціальна стадія якого розвивається на різних видах молочаю, а уредініо- і теліостадії — на люцерні. Патоген зимує на кореневищах молочаю у вигляді грибниці, а також на рослинних рештках у вигляді теліоспор.
Борошниста роса. Спостерігається білий чи бурий наліт на всіх надземних частинах рослини. Пізніше в місцях ураження з’являються спочатку жовті, а згодом чорні клейстотеції, у вигляді яких збудник хвороби зимує на післязбиральних рештках та на посівах люцерни. При сильному ураженні люцерни борошнистою росою листки і зав’язі осипаються, значно зменшується врожай насіння та зеленої маси. Розвиткові хвороби сприяє тепла суха погода і легка освітленість.
Заходи захисту. Дотримання сівозміни з висіванням люцерни на тому ж полі не раніше як через 3–4 роки, створення просторової ізоляції понад 1 км між посівами люцерни нинішнього і минулих років. Перед сівбою насіння протруюють суспензією бенлату, 50 %–го з.п. (3–4 кг та 5–10 л води на 1 т. насіння) або іншими препаратами. За посиленого розвитку іржі або плямистостей доцільно у фазі бутонізації робити перший укіс на сіно, після чого провести хімічну обробку рослин. При посиленому розвитку фомозу, бурої і жовтої плямистостей проводять дворазове обприскування насінників суспензією 90 %–го хлорокису міді (1,5–1,8 кг/га) чи іншими замінниками. Проти іржі та борошнистої роси застосовують обприскування 1 %–ю суспензією колоїдної сірки (4–6 кг/га). У боротьбі зі збудниками хвороб люцерни ефективним є знищення бур’янів і шкідників — резерваторів та переносників збудників вірусних, мікоплазмових і бактеріальних хвороб.
6. Хвороби конопель.
Коноплі уражуються хворобами протягом всієї вегетації. Особливо поширені й шкідливі наступні: фузаріоз, сіра гниль, біла гниль, дендрофомоз (сіра плямистість стебел), біла плямистість листків.
Фузаріоз. Захворювання проявляється на сходах, дорослих рослинах і насінні. При ураженні сходів сім’ядолі і листки в’януть, відмирають, а верхівки рослин поникають. Стебла дорослих рослин біля кореневої шийки буріють і потоншуються, рослини відстають у рості. Уражуються коноплі й у період достигання насіння, коли хвороба проявляється у формі передчасного всихання листків. Спороношення збудника хвороби утворюється на кореневій шийці або біля основи стебла у вигляді рожевого чи білого нальоту. Інфекція зберігається в насінні, в рештках уражених стебел та коренів, з якими потрапляє в ґрунт.
Сіра гниль. Уражуються стебла та суцвіття. На стеблах хвороба проявляється у вигляді бурих мокнучих плям із сірим пухнастим нальотом. У подальшому на ураженій тканині утворюються дрібні чорні склероції. У місцях ураження луб відділяється від деревини, що призводить до ламання стебел, зменшення виходу і міцності волокна. Уражені суцвіття вкриваються сірим нальотом і гниють. Склероції та міцелій збудника хвороби зимують на рослинних рештках, у ґрунті та в насінному матеріалі.
Біла гниль. На стеблах в місцях зараження утворюються мокнучі бурі плями, вкриті білою щільною грибницею з чорними склероціями, які при підсиханні стають коричневими. Уражена тканина розсочується, стебло надламується, суцвіття гниють. Склероції зимують на рештках уражених рослин і в ґрунті. Особливо інтенсивно хвороба розвивається при високій вологості повітря. Дводомні сорти уражуються білою гниллю більше, ніж однодомні. Шкідливість хвороби полягає у в’яненні листків, пониканні верхівок рослин, розмачулюванні лубу й ламкості стебел.
Дендрофомоз (сіра плямистість стебел). Хвороба частіше проявляється в кінці вегетаційного періоду рослин. На стеблах виникають довгасті темно–сірі плями різної форми і розміру, згодом на них з’являються численні чорні цятки (пікніди гриба), внаслідок чого вражена тканина набуває блискучого чорного забарвлення. Стійкішими до хвороби є молоді тканини, вразливішими — старі. Тому в першу чергу уражується плоскінь, яка достигає значно раніше, ніж матірка. Розвиток хвороби посилюється у вологу погоду. Сіра плямистість знижує вихід і погіршує якість волокна.
Біла плямистість листків (септоріоз). Уражуються переважно листки, рідко стебла. На них утворюються численні біло–жовті або білуваті плями з темними цятками (пікнідами). За сильного ураження листки швидко жовтіють і опадають. Зимує гриб у формі пінкід на уражених рештках рослин. Розвиткові хвороби сприяє підвищена вологість повітря.
Заходи захисту. Створення і впровадження сортів коноплі, стійких до основних хвороб, дотримання правил сівозміни. З метою обмеження розповсюдження патогенів нові посіви розміщують на відстані не менше 2 км від полів, де вже вирощували коноплі у попередньому році. Сіяти коноплі слід в оптимальні строки, коли ґрунт на глибині заробки насіння прогрітий до 8–10 оС, що забезпечує меншу ураженість рослин збудниками різних хвороб. З метою обмеження розвитку вірусних і мікоплазмових захворю–вань посіви обприскують інсектицидами проти попелиці і цикадок. Для запобігання розвитку дендрофомозу та інших хвороб після збирання коноплі не рекомендується скирдувати стебла із підвищеною вологістю.