- •«Проблеми теорії держави 1 права»
- •Розуміння об'єкта та предмета науки та їх значення для визначення меж наукового пізнання.
- •Визначення о6’єкта і предмета загальної теорії держави і права.
- •Співвідношення теорії держави і права з юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Основні завдання та функції теорії держави і права. Місце та значення теорії держави і права у системі юридичного знання.
- •Проблеми предмета теоретичного правознавства у вітчизняній ти світовій думці.
- •Склад науки теорії держави і права.
- •Сучасні проблеми методології загальнотеоретичного правознавства.
- •Історичний розвиток загальнотеоретичного правознавства і сучасний стан.
- •2.2 Развитие теоретической науки о государстве и праве
- •3.2 Современное состояние и перспективы развития теории государства и права
- •9.Методологичні гіпотези та передумови загальної теорії держави.
- •10.Причини багатоманітності розуміння держави. Аспекти розуміння держави.
- •11 .Сутність держави в онтологічному підході: основні конструкції держави.
- •12. Проблема ознак держави.
- •13.Проблема визначення держави.
- •14. Проблеми суверенітету: державного та народного.
- •15.Основні проблеми вітчизняної доктрини органу держави.
- •21.Плюралізм у розумінні права: проблеми методології, обґрунтування.
- •22.Широке та вузьке розуміння права та їх критичний аналіз. Вузьке розуміння права
- •Широке розуміння права
- •23. Юридичний й позитивізм, як один із провідних напрямків вузького розуміння права.
- •24 .«Чиста теорія права» г.Кельзена.
- •25.Характеристика історичної школи права.
- •26. Природньо - правова школа (загальна характеристика, недоліки та переваги).
- •27.Соціологічна школа права.
- •28.Психологічна школа права: загальна характеристика та критика.
- •29. Інтегративні підходи до праворозуміння.
- •Марксистська теорія права
- •Неонормативне розуміння права
- •Комунікативна концепція права
- •Інтегративна юриспруденція Дж. Холла
- •31 .Конкуренція права з поза правовими обов'язками. Співвідношення права та пануючої моралі.
- •32. Збіг правового обов'язку та обов'язків совісті.
- •33. Співвідношення права та справедливості.
- •34. Проблема значень поняття «джерело права». Співвідношення поняття «джерело права» і «форма права»
- •35.Джерело права, в вузько юридичному значенні. Конститутивні ознаки джерела права. Відмінність джерела права від правового припису.
- •36. Гетерогенність джерел прана: правило, що виникло спонтанно та встановлене правило. Легальне правило та правило преторіанського типу.
- •Б) види і форми нормативно-правових актів:
- •40.Характеристика правового звичаю.
- •41.Загальні правові принципи як джерело права.
- •42.Юридична доктрина як джерело права.
- •43.Основні джерела права в Україні.
- •44.Взаємодія між джерелами права: закон і наукова доктрина; закон і судова практика; закон у практичному застосуванні.
- •45.Принципи та методи тлумачення.
- •51. Проблема вибору принципу, метода, способу тлумачення норм права.
- •52.Види тлумачення за суб'єктами. Офіційне і неофіційне тлумачення. Різновиди офіційного тлумачення права.
- •2.2 Неофіційне тлумачення.
- •2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
- •2.2.1.1 Доктринальне тлумачення.
- •2.2.1.2 Компетентно-юридичне тлумачення.
- •2.2.2 Компетентно-неправове тлумачення.
- •2.2.3 Повсякденне тлумачення.
- •53.Нормативне і казуальне тлумачення.
- •54.Об’єм тлумачення: буквальне, розповсюджене і обмежене тлумачення.
- •3.1 Буквальне тлумачення.
- •3.2 Розширювальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •55.Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативне - правових актів і актів застосування права.
34. Проблема значень поняття «джерело права». Співвідношення поняття «джерело права» і «форма права»
В сучасній і дореволюційній юридичній літературі спеціалісти майже однаково підходять до визначення поняття форм (джерел) права, оскільки ці терміни застосовувались ще в стародавньому Римі.
Такі філософські категорії, як «зміст» і «форма» нерозривно пов'язані між собою і застосовуються також в правознавстві. По своєму змісту право виражає економічні, політичні, моральні та інші соціальні відносини. Цей зміст виражається в певних формах, оскільки «зміст формований», а «форма змістовна».
В правознавстві ці категорії мають свою специфіку. Ця специфіка зводиться до того, що зміст і форма права повинні бути офіційно визнані (прийняті або санкціоновані) державною владою або, в окремих випадках, суспільством. Це офіційне визнання надає юридичну силу формам права. Наприклад, проекти законів і самі закони по своєму змісту і формі можуть бути однакові, але закон відноситься до нормативно-правових актів, які мають юридичну силу і всі риси форм права. Проекти законів не являються формою права, оскільки не мають юридичної сили.
Поняття форми і джерела права мають різне значення і ототожнювати їх не можна. Термін джерела права має багато значень:
а) його розуміють як сили, які творять право, наприклад, джерелом права можна вважати волю Бога, волю народу, правосвідомість, ідею справедливості, державну владу. Вони можуть мати матеріальний і ідеальний зміст;
б) матеріали, покладені в основу того чи іншого законодавства. Наприклад, римське право послужило джерелом для німецького цивільного кодексу; праці вченого Потьє — для французького кодексу Наполеона, Литовський Статут — для Уложенія Олексія Михайловича в царській Росії; ідеї правової держави послужили джерелом для підготовки нової Кон ституції України і інших конституційних законів
в) до джерел права відносяться історичні пам'ятники, які колись мали значення діючого права. Наприклад, Руська Правда, яка була основним законом в Київській Русі, Закони Хаммурапі в стародавньому Вавілоні тощо.
г) під джерелами права також розуміють засоби пізнання.Наприклад, іноді говорять, що право можна пізнати із закону1.
Вибір терміну «джерела права» приписують Тіту Лівію, який в своїй «історії» називає Закон XII таблиць джерелом права. Історики держави і права ще й сьогодні історичні пам'ятники права називають джерелами права.В минулому і сьогодні до поняття «джерело права» підходять, по суті, з двох позицій:його розуміють як матеріальне джерело права — звідкийде зміст норми або правотворча сила; наприклад, державнавлада, Парламент, Верховна Рада України, Президент України, судові органи;
формальне джерело права — спосіб вираження змісту правил поведінки або те, що дає правилу загальнообов'язковий характер.
Багатогранність терміну «джерело права» вимагає теорію права обійти його і замінити іншим терміном — «форми права». Форми права — це по суті різні види права, які склались історично і які вибирає держава, відрізняються вони по способу оформлення змісту норм права. Це зовнішня форма існування змісту норм права.
Таким чином, форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством -/правові звичаї, рішення, прийняті на всенародних і місцевих референдумах.'