- •«Проблеми теорії держави 1 права»
- •Розуміння об'єкта та предмета науки та їх значення для визначення меж наукового пізнання.
- •Визначення о6’єкта і предмета загальної теорії держави і права.
- •Співвідношення теорії держави і права з юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Основні завдання та функції теорії держави і права. Місце та значення теорії держави і права у системі юридичного знання.
- •Проблеми предмета теоретичного правознавства у вітчизняній ти світовій думці.
- •Склад науки теорії держави і права.
- •Сучасні проблеми методології загальнотеоретичного правознавства.
- •Історичний розвиток загальнотеоретичного правознавства і сучасний стан.
- •2.2 Развитие теоретической науки о государстве и праве
- •3.2 Современное состояние и перспективы развития теории государства и права
- •9.Методологичні гіпотези та передумови загальної теорії держави.
- •10.Причини багатоманітності розуміння держави. Аспекти розуміння держави.
- •11 .Сутність держави в онтологічному підході: основні конструкції держави.
- •12. Проблема ознак держави.
- •13.Проблема визначення держави.
- •14. Проблеми суверенітету: державного та народного.
- •15.Основні проблеми вітчизняної доктрини органу держави.
- •21.Плюралізм у розумінні права: проблеми методології, обґрунтування.
- •22.Широке та вузьке розуміння права та їх критичний аналіз. Вузьке розуміння права
- •Широке розуміння права
- •23. Юридичний й позитивізм, як один із провідних напрямків вузького розуміння права.
- •24 .«Чиста теорія права» г.Кельзена.
- •25.Характеристика історичної школи права.
- •26. Природньо - правова школа (загальна характеристика, недоліки та переваги).
- •27.Соціологічна школа права.
- •28.Психологічна школа права: загальна характеристика та критика.
- •29. Інтегративні підходи до праворозуміння.
- •Марксистська теорія права
- •Неонормативне розуміння права
- •Комунікативна концепція права
- •Інтегративна юриспруденція Дж. Холла
- •31 .Конкуренція права з поза правовими обов'язками. Співвідношення права та пануючої моралі.
- •32. Збіг правового обов'язку та обов'язків совісті.
- •33. Співвідношення права та справедливості.
- •34. Проблема значень поняття «джерело права». Співвідношення поняття «джерело права» і «форма права»
- •35.Джерело права, в вузько юридичному значенні. Конститутивні ознаки джерела права. Відмінність джерела права від правового припису.
- •36. Гетерогенність джерел прана: правило, що виникло спонтанно та встановлене правило. Легальне правило та правило преторіанського типу.
- •Б) види і форми нормативно-правових актів:
- •40.Характеристика правового звичаю.
- •41.Загальні правові принципи як джерело права.
- •42.Юридична доктрина як джерело права.
- •43.Основні джерела права в Україні.
- •44.Взаємодія між джерелами права: закон і наукова доктрина; закон і судова практика; закон у практичному застосуванні.
- •45.Принципи та методи тлумачення.
- •51. Проблема вибору принципу, метода, способу тлумачення норм права.
- •52.Види тлумачення за суб'єктами. Офіційне і неофіційне тлумачення. Різновиди офіційного тлумачення права.
- •2.2 Неофіційне тлумачення.
- •2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
- •2.2.1.1 Доктринальне тлумачення.
- •2.2.1.2 Компетентно-юридичне тлумачення.
- •2.2.2 Компетентно-неправове тлумачення.
- •2.2.3 Повсякденне тлумачення.
- •53.Нормативне і казуальне тлумачення.
- •54.Об’єм тлумачення: буквальне, розповсюджене і обмежене тлумачення.
- •3.1 Буквальне тлумачення.
- •3.2 Розширювальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •55.Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативне - правових актів і актів застосування права.
21.Плюралізм у розумінні права: проблеми методології, обґрунтування.
22.Широке та вузьке розуміння права та їх критичний аналіз. Вузьке розуміння права
До основних теорій, які можна віднести до вузького розуміння права, слід назвати:
• юридичний позитивізм;
• "чисту" теорію права Г. Кельзена;
• нормативне розуміння права;
• історичну школу права.
Усі розглянуті вище теорії можуть бути віднесені до вузького розуміння права в межах прийнятої за основу для викладення матеріалу даної лекції класифікації. Якщо узагальнити наведений матеріал та виокремити найбільш вагомі недоліки та переваги вузького розуміння права, то слід визнати, що сильними його сторонами є:
• право - загальнообов'язкове правило поведінки, що носить сталий характер;
• право має чітку форму, як правило, закріплену в письмових джерелах, що забезпечує досить простий порядок застосування права;
• правовий припис є забезпеченим, причому це забезпечення здійснюється державою;
• правовий припис забезпечений державним примусом, форми котрого, як правило, чітко визначені;
• право виступає обмеженням свавілля з боку окремих представників державної влади іі керування, оскільки їхній правовий статус чітко сформульований, окреслені межі повноважень і компетенції, вихід за які є порушенням правових приписів;
• право забезпечує стабільний порядок у суспільстві, а суб'єкти правовідносин одержують чітку модель бажаного, з погляду права, поводження;
• чітко окреслене коло прав й обов'язків учасників правовідносин тощо.
Головні недоліки цього підходу є такі:
• право ігнорує сутнісний момент правового припису. У межах цього підходу право може бути і несправедливим. Головним є те, що воно виникло як державно-вольовий припис. Неважливо, що написано - важливо, що саме написано. Однак "деякі речі... настільки огидні, що жоден наказ не може виправдати їх або зробити прийнятними"35. Тому критики вузького розуміння права обґрунтовано вказують на цей недолік. Причому ця критика має зовсім різну природу, наприклад теологічну. "Якщо державець пручається й протистоїть Божим заповідям і бажає змусити мене брати участь у війні проти Господа, тоді в повний голос я повинен заперечити"; • право є інструментом у руках держави в процесі реалізації останньою своїх функцій, які вона встановлює сама собі через право. Відповідно, право може виступити інструментом державного свавілля стосовно окремої особистості, якоїсь суспільної страти (наприклад, буржуазії), суспільства в цілому (на певному етапі взаємовідносин суспільство - держава). Не випадково Е. Бурлай пише, що "У традиції юристів віддавна розуміти під нормою встановлене державно-владним авторитетом правило поведінки, визначене й захищене... Помітимо однак, що у ніякій іншій соціальній науці немає настільки однозначного трактування цього поняття. У юриспруденції чомусь часто забувають, що норма ... - не тільки владне встановлення, що повинно бути реалізоване в поведінці, але вже певний стан цієї поведінки, що "норма" у значенні веління й "норма" у значенні реального стану того або іншого поведінкового процесу - аж ніяк не протилежні, але органічно взаємозалежні один з одним речі, що в житті норми веління (факт його офіційного встановлення) - дискретний момент, що фіксує її в певній конкретній якості, але сама норма перебуває в процесі безперервної зміни. Відповідно мінливим обставинам. Об'єктивний процес зміни норми й суб'єктивне відбиття його, зокрема, в актах правотворчості, у владних веліннях цілком може не збігатися. Веління, незгідне обставинам, є вже сваволя, це - не норма, це - щось, що суперечить дійсно життєвій нормі, що не збігається з нею, але зведене на рівень офіційного встановлення, що стає загальнообов'язковим правом. У такому випадку правом можна визнати будь-яку узаконену сваволю"; • право в окремих аспектах правового регулювання не повною мірою адекватне існуючим у суспільстві відносинам та його потребам. Воно обов'язково дещо відстає або дещо забігає вперед. Це пов'язано з тим, що праву притаманна процедурність, тобто для формування правового припису необхідний час, а суспільні відносини за цей час продовжують свій розвиток, змінюються, іноді кардинально;
• регулятор державної діяльності породжується суб'єктом, чию діяльність цей регулятор (поряд з іншими соціальними суб'єктами) регулює. А це джерело для зловживання правом з боку держави тощо. Зауважимо, що вузьке розуміння права:
• особливо адекватно історичним періодам, котрі відрізняються стабільністю, коли держава має дуже високий рівень легітимності (саме легітимності) у суспільстві, коли суспільство й переважна більшість його членів, сприймають державу як таку, що виражає їхні інтереси, служить їм;
• зручно для формування комплексної стійкої юридичної практики;
• дозволяє побудувати логічну й струнку систему наукового знання про право, тобто правову теорію;
• організувати й забезпечити високу ефективність (з погляду виконавчої дисципліни) функціонування державного апарату;
• створити однакову юридичну (включаючи судову) практику.
Все це, незважаючи на ті негативні моменти, які властиві вузькому розумінню права, сприяють тому, що іі нині це один з найпоширеніших підходів до розуміння права. Причому підхід, що реально втілюється в життя.