35. Ідея ноосфери в концепціях в. Вернадського та Тейяра де Шардена

Ідея ноосфери простежувалась в роздумах учених усіх часів. Але осмислено вона була запропонована вже в нашому столітті трьома вченими. Це французький математик і філософ Е. Леруа, що у 1927 р. під впливом вчення В.І. Вернадського про біосферу ввів у науковий обіг термін «ноосфера» (від гр. «ноос» - розум і сфера, тобто сфера розуму), французький антрополог і релігійний мислитель П. Тейяр де Шарден і перший президент української академії наук В.І. Вернадський. «Поза всяким сумнівом, - писав Тейяр де Шарден, - матеріальна і духовна енергія чимось зв'язані між собою і продовжують одна одну. У самій основі якимсь чином повинна існувати і діяти у світі єдина енергія» [7]. На жаль, погляд Тейяра про єдність матеріального і духовного не був прийнятий багатьма вченими, особливо в нашій країні за радянських часів, піддавшись критиці як ідеалістична позиція вченого. В.І. Вернадський висунув і розвинув матеріалістичну сторону вчення про ноосферу, хоча в останні роки свого життя він, можливо, частково поділяв ті висновки, до яких прийшов Тейяр де Шарден [3; 4; 8]. В.І. Вернадський зробив вирішальний висновок про єдність людини і навколишнього середовища. Людина змінює хімію поверхні планети, як всі інші живі види і співдружності організмів, своєю життєдіяльністю, але діє під впливом розумного начала. Отже, розум не стороннє і не випадкове явище в біосфері, а природне, закономірне явище. Так Вернадський пов'язав властиву тільки людині якість, що навіть вважається «божественною», а саме - розум, із природним розвитком. Тейяр де Шарден, який був священнослужителем, а у світському житті - вченим-геологом і палеонтологом, у своїх роботах поєднав християнський світогляд з науковими узагальненнями. Духовне об'єднання людства - ось рушійна сила ноосфери. Але ноосфера - не завершення, а лише ступінь у розвитку планети. Любов до Бога і породжена нею любов до людей і всього існуючого приведуть до нового етапу розвитку еволюції ноосфери, коли відбудеться її входження у світ Божественної досконалості. Цю фазу світової еволюції Тейяр де Шарден називав «точкою Омега» [11; 12]. Ноосфе́ра (греч. νόος — «разум» и σφαῖρα — «шар») — сфера взаимодействия общества и природы, в границах которой разумная человеческая деятельность становится определяющим фактором развития

36. Стратегія людства в планетарному масштабі. Управління розвитком

людства. Завдання переходу від техногенної до антропогенної цивілізації.

Глобалізація, її перспективи та можливі соціально-екологічні наслідки у контексті

протиборства глобалізаційного фундаменталізму, антиглобалізму та

альтерглобалізму.

Проблеми глобального моделювання становлять основу досліджень багатьох інших міжнародних, національних груп і центрів, їх прогнози на майбутнє цивілізації досить неоднозначні: від крайнього екопесимізму з тотальною глобальною катастрофою вже в найближчі десятиліття до крайнього оптимізму. Представниками оптимістичного напряму є, наприклад, відомі американські діагностики тенденцій світового розвитку Дж. Нейсбітт і П. Ебурдін, які в книзі «Мега-тенденції 2000» стверджують, що останнє десятиріччя XX ст. буде десятиріччям вражаючих технологічних новинок, безпрецедентних економічних можливостей, незвичайних політичних реформ і великого культурного відродження.