Сучасний стан розробки стратегій в Україні: Стратегія як проект

http://www.management.com.ua/strategy/str197.html

Розділ: Стратегія Автор(и): О.В. Юрчак, незалежний експерт, постійний член Чартерного Інституту маркетингу (UK) розміщено: 26.03.2010

Про автора:

Олександр Володимирович Юрчак, 44 роки, дипломований інженер (КПІ) та маркетолог (Chartered Institue of Marketing, UK). Загальний досвід роботи в маркетингу — більше 15 років. Працював у міжнародній електротехнічній компанії, а також в українських інжинірингових та машинобудівельних підприємствах. На позиціях, пов'язаних із розробкою стратегій, займав посади від продуктового менеджера до директора по маркетингу і продажам та голови ради директорів. Листування — yurchak.alexandre@gmail.com

У 2006 р. журнал Fortune навів дані свого дослідження, які свідчили про те, що "менше 10% ефективно сформульованих стратегій ефективно реалізуються". Напевно цей показник анітрохи не кращий в Україні, — принаймні, наш загальний економічний стан нині дає підстави так думати. В серії з трьох статей на цю тему, ми дамо свою версію причин неефективної розробки та реалізації стратегій та можливих шляхах підвищення цієї ефективності з огляду на наші українські реалії. Частина перша стосується існуючих бар'єрів та можливих підходів по їх подоланню.

Частина 1 Чи дійсно наші організації мають ефективно сформульовані стратегії?

На початку поставимо це запитання. Адже безглуздо говорити про ефективну реалізацію стратегій без початого її формулювання — як не на папері, то хоча б у голові. Тобто ясного, чіткого та повністю усвідомленого розуміння «куди йти та чому саме туди».

Ми ніде не знайшли визначення «ефективно сформульованих» стратегій, тому будемо виходити, головним чином, зі своєї практики. Насмілимось стверджувати, що сьогоднішній рівень бізнес-культури в Україні ще досить низький і що в багатьох випадках ми не маємо навіть ефективного формулювання — в будь-якому вигляді. Тобто, у нас є великі сумніви, що більшість організацій у великому та середньому бізнесі (малий не зачіпаємо) мають чітко сформульовані стратегії, — зафіксовані на папері, зрозумілі більшості менеджерів та хоч якимось чином доведені до операційних планів у всій своїй цілісності та повноті. Та власне й Україна, як держава, до цього часу не має своєї довгострокової стратегії розвитку, цей факт про щось говорить. Але, знову ж таки, ніяких місцевих досліджень на предмет наявності стратегій ми не знайшли, тому наперед просимо вибачення у читача за значну долю припущень у логіці нашого викладу.

Навпаки, виходячи зі свого досвіду розробки стратегій в промисловому середовищі, ми майже впевнені, що сотні українських організацій як великого, так і середнього бізнесу ще тільки приступають до формалізації стратегій, довгострокових планів, бізнес-процесів тощо. Власне, це може мати і свої переваги — з огляду на втрату гнучкості та недостатній реакції, які властиві надто формалізованим та великим західним компаніям. Але наше питання полягає в тому, чи вміють навіть невеликі і не надто формалізовані компанії змінювати свою стратегію відповідно до змін у зовнішньому середовищі — швидко та ефективно. «Змінювати» — означає впливати на те, що вже існує, отже можна ставити також питання про наявність або формулювання початкових стратегій в організаціях та їх якість.

Так чи інакше, ми приходимо до необхідності оцінки того, наскільки ефективно організації, які вже зрозуміли потребу в свідомому формулюванні стратегії, розробляють, впроваджують та своєчасно змінюють свої стратегії в нинішньому бурхливому середовищі. Точніше, повертаючись до початкового припущення щодо низького рівня цієї ефективності, нас буде цікавити також чому в ряді випадків цей процес є малоефективним.