Висновки:

• Економічний розвиток країни оцінюється через економічне зростання з урахуванням якісних змін.

• Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення реального ВВП. Реальний ВВП (ВНП) за певний період часу, реальний ВВП (ВНП) на одну особу – основні показники оцінки потенціалу та рівня економічного зростання країни.

• Збільшення реального продукту і доходу може відбуватися: шляхом залучення більшого обсягу ресурсів і шляхом продуктивнішого їх використання.

• На економічний розвиток суттєвий вплив мають коливання інвестицій та заощаджень, бо саме вони створюють фундамент майбутнього економічного зростання. Серед економістів немає одностайної точки зору на проблему механізму такого впливу. Держава може стимулювати інвестиції та заощадження за допомогою певної економічної політики.

• Економіка розвивається циклічно. Діловий (економічний) цикл – це коливання загального рівня ділової активності країни у вигляді чередування періодів піднесення та занепаду, як правило, різної тривалості та рівня.

• Ділові цикли складаються з чотирьох фаз: період занепаду, на протязі якого загальна економічна активність знижується, період депресії, період пожвавлення загальної економічної активності і піднесення (вершина) або період проходження через найвищу точку;. Піднесення і занепад – головні фази циклу, а депресія і пожвавлення – його поворотні пункти.

1.1. Сутність зайнятості та безробіття

Безробіття – невід’ємний елемент ринкової економіки. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

За офіційною статистикою економічно активна частина населення, яка має здібності до праці і бажає працювати складає робочу силу країни.

Робоча сила – населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно її шукає. Таким чином до складу робочої сили входять як зайняті, так і безробітні.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах. Зайняті – особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо). Повна зайнятість не означає суцільної зайнятості, відсутності безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для всіх, хто бажає і здатен працювати.

Безробіття – соціально-економічне явище при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробіття відображає один із аспектів макроекономічної нестабільності, стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Згідно з Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.