Тема. Прийняття управлінських рішень

1. Класифікація управлінських рішень

2. Процес вироблення раціонального рішення

3. Групове ухвалення рішень

4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання

1. Класифікація управлінських рішень

Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кіль­кох можливих альтернатив. Тобто це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них.

Воно є результатом обдумувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості тощо. їх можна класифікувати за певними ознаками.

1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

■ загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації);

■ часткові (стосуються лише деяких структурних підроз­ділів, певних відділів та служб, локальних проблем).

2. За тривалістю дії:

■ перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються зго­дом, у майбутньому);

■ поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).

3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління — вищого, середнього чи технічного).

4. За характером розв'язуваних завдань (програмовані, не програмовані та компроміси).

5. За способом прийняття:

■ одноособові;

■ колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухва­лює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);

■ колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).

6. За способом обґрунтування:

■ інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правиль­ний. Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, вра­хування сил та суб'єктів впливу, передбачення майбутніх змін;

■ засновані на суб'єктивних міркуваннях (сприймається на віру, як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціа­ліста). Ці рішення типові для ситуацій, в яких менеджер не має достатньої компетенції для самостійного аналізу, а тому звер­тається за допомогою до професіонала;

■ раціональне вирішення проблем.

2. Процес вироблення раціонального рішення

Першим кроком на шляху підготовки й ухвалення рішен­ня є аналіз ситуації, в якій фірма опинилася в даний час, що дозволяє окреслити вже згадуване вище проблемне поле. Тут на основі симптомів, тобто ознак чи форм прояву (рис. ) проблеми, що привертають до неї увагу, але нічого не пояснюють, формується сама проблема

Другим кроком у процесі пошуку раціонального рішення стає аналіз проблеми з метою визначити причини її виникнення. Для цього проблема вивчається спочатку цілком, а потім час­тинами, під різними кутами зору, що допомагає виявити внут­рішні взаємозв'язки і закономірності її розвитку і, зрештою, знайти фактори, що сприяли її виникненню.

Найважливіший вид взаємозв'язків — причинно-наслідкова залежність між двома перемінними, тобто така, коли зміни в одній з них породжують відповідні зміни й іншої.

Найчастіше в основі проблем можуть бути чотири групи факторів.

По-перше, невірні принципи, на яких базується діяльність фірми, наприклад, низький рівень планової рентабельності, у ре­зультаті чого одержуваного прибутку може не вистачити навіть для сплати податків.

По-друге, помилкові (завищені чи занижені) критерії, за якими відбувається оцінка діяльності; перші покажуть наявність проблеми там, де її в дійсності немає; другі — зменшать її значення.

По-третє, проблеми виникають унаслідок помилок, до­пущених у процесі здійснення поточної діяльності; останні можуть бути як випадковими, ненавмисними, так і навмисне інспірова­ними, з бажанням заподіяти фірмі з тих чи інших причин збиток.

По-четверте, проблеми породжуються непередбачуваними обставинами, наприклад, стихійними лихами, техногенними катастрофами, політичними й економічними катаклізмами, що складно передбачати.

Третім кроком на шляху рішення проблем є визначення, для чого це робиться, тобто мети. Знання мети допомагає сфор­мулювати критерії й умови, а також обрати найбільш простий спосіб її досягнення.

Четвертий крок полягає у визначенні можливості, доціль­ності рішення тих чи інших проблем і підходів до організації цього процесу.

П'ятий крок у циклі пошуку раціонального рішення по­лягає у розробці надійності критеріїв остаточного добору варі­антів. На практиці існує два види таких критеріїв: необхідні й достатні.

На шостому етапі відбувається пошук і розробка різних варіантів рішень.

Виробити варіант рішення — це, виходить, зробити вибір якісних і кількісних значень однієї чи декількох перемінних, що впливають на заданий результат, що найбільшою мірою відпо­відають даним умовам. При цьому можна орієнтуватися на рішення, тобто вибрати засіб, що дає цілком задовільний ре­зультат; дозвіл, що дає змогу знайти найкращий результат, чи закриття (зняття) проблеми за допомогою подолання внут­рішніх і зовнішніх причин, що породили її.

Сьомий крок на шляху ухвалення раціонального рішен­ня полягає у виборі остаточного варіанта, що вже реалізовува­тиметься на практиці. Тут труднощі виникають, коли переваги наявних варіантів виявляться неявними.

Восьмий крок на шляху ухвалення раціонального рішен­ня полягає у затвердженні його керівництвом чи підрозділом фірми, оскільки тільки керівництво розпоряджається ресур­сами, потрібними для його реалізації, вихідним моментом якого є складання графіка введення рішення в дію, а також графіка контролю за його здійсненням.