- •Тема: планування
- •1. Процес стратегічного планування
- •Опис цілей організації
- •2. Аналіз матриці бкг
- •3. Процес планування реалізації стратегії
- •Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- •Організаційна структура та її аспекти
- •1. Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- •2. Організаційна структура та її аспекти
- •3. Класифікація організаційних структур управління
- •Тема. Основи теорії мотивації
- •1. Механізм дії мотивації до праці через потреби
- •3. Змістові теорії мотивації
- •4. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема. Прийняття управлінських рішень
- •1. Класифікація управлінських рішень
- •2. Процес вироблення раціонального рішення
- •3. Групове ухвалення рішень
- •4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання
3. Процес планування реалізації стратегії
Стратегічне планування визначає, що і коли хоче досягти організація. Але для виконання ЇЇ цілей важливо знати, як реалізувати стратегії, тобто існує необхідність планування реалізації стратегії.
З моделі, поданої на рис. 3, випливає, що реалізація стратегій здійснюється у двох напрямках:
■ з використанням адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедур та правил;
■ за допомогою економічних важелів шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.
Зупинимося на складових елементах адміністративного напряму.
Тактика являє конкретні оперативні короткострокові дії, тобто це інструмент негайного сприяння впровадженню в життя перспективних намірів.
Політика — це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.
Процедури пропонують дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках.
Бюджет — це метод розподілу ресурсів, поданих у кількісній формі з метою досягнення певних цілей, які також мають кількісний вираз. Формування бюджету здійснюється у цифровій формі.
Бюджети складаються в межах функції планування. Вони являють собою свого роду еталон чи взірець, з яким пізніше, після виконання завдань, під час здійснення функції контролю спів ставлятимуться фактично досягнуті результати (чи результати використання ресурсів). Бюджети схожі на бухгалтерський баланс. Вони теж складаються з двох частин: у правій відображається ресурсний потенціал, що є в розпорядженні організації — джерела надходження та їх вартість, а у лівій -— статті їх використання у виробничому процесі.
Тема. ОРГАНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
Поняття делегування, відповідальності та повноважень
Організаційна структура та її аспекти
Класифікація організаційних структур управління
1. Поняття делегування, відповідальності та повноважень
Організація як функція менеджменту — це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети.
Попередньою умовою для створення структури підприємства є формування стратегії, а основна мета організаційної функції в менеджменті — забезпечити перехід від стратегії до структури.
Є декілька аспектів організаційної функції:
1) взаємостосунки повноважень, які об'єднують вище керівництво з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та координації завдань;
2) створення системи управління, тобто створення об'єктів управління (керованих систем), суб'єктів управління (керуючих систем) і встановлення зв'язків між ними;
3) вдосконалення системи управління.
Організаційний процес неможливо зрозуміти без попереднього розгляду делегування та пов'язаних з ним повноважень і відповідальності.
Передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання це - Делегування.
Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети організації. Якщо завдання не делегується іншим працівникам, керівник змушений виконувати його сам. Тому делегування — це акт, який перетворює людину в керівника.
Зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення це – відповідальність.
Керівник не може розмежовувати відповідальність, передаючи її підлеглим. Хоча особа, на яку покладена відповідальність за вирішення певного завдання, не повинна виконувати його особисто, вона залишається відповідальною за якісне завершення роботи.
Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання певних завдань. Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який займає її в даний момент. Розрізняють два типи повноважень: лінійні та апаратні (штабні).
Лінійні повноваження – це повноваження які передаються від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим.
Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом. Однак у багатьох ситуаціях лінійні повноваження не можуть забезпечити потреб організації. Це пояснюється кількістю та різноманітністю функцій, які виконує адміністративний апарат в сучасних організаціях. Враховуючи особливості цих функцій, виділяють три типи штабного апарату:
■ консультативний апарат (спеціалісти, залучені на постійній або тимчасовій основі для консультування лінійного керівництва);
■ обслуговуючий апарат (наприклад, відділ кадрів, матеріально-технічне постачання, маркетингові дослідження, планування тощо);
■ особистий апарат (різновид обслуговуючого апарату, який формується прийняттям на роботу секретаря або помічника).
Основні види штабних повноважень:
1) рекомендаційні повноваження;
2) обов'язкові узгодження
3) паралельні повноваження;
4) функціональні повноваження;
5) лінійні повноваження всередині апарату.