20. Криза легітимності та ії ознаки. Засоби подолання кризи легітимності політичної влади.

Отже, що ж таке криза легітимності? Якщо мислити логічно – то кризою легітимності можна назвати втрату владою довіри та суспільного визнання, тобто процес втрати легітимності. Науково-навчальні джерела подають нам такі визначення кризи легітимності: Криза легітимності – це зниження реальної підтримки органів державної влади чи правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їхніх ролей і функцій. Криза легітимності (legitimacy crasis) – ситуація, в якій правомірність існуючого соціального порядку піддається сумніву та відкрито висловлюється недовіра до існуючої влади. Вона свідчить про те, що політична влада не здатна переконати суспільство в необхідності і оптимальному функціонуванні існуючих державних інститутів і влад. Звичайно розрізняють наступні характерні ознаки кризи легітимності: відсутність згоди в суспільстві стосовно політичної влади, невизнання громадянами процесу прийняття політичних рішень, невідповідність цих рішень домінуючим у суспільстві уявленням про право та справедливість, надмірна конкуренція у боротьбі за владу, політична пасивність мас, які не звертають уваги на заклики влади, неспроможність владної еліти посилити своє політичне панування. Зараз немає однозначної відповіді на питання – чи існують абсолютні покажчики кризи легітимності або це суто ситуативна характеристика політичних процесів?

В  цілому врегулювання кризи легітимності повинно будуватися з розрахунком конкретних первопричин зниження підтримки політичної системи в цілому або його конкретного інституту, же також виду і джерела підтримки. В якості основних шляхів і засобів виходу з кризисних ситуацій держави, можна назвати такі:

·        Підтримка постійних контактів з населенням.

·        Проведення  роз`яснювальної роботи відносно своїх цілей.

·        Врівноваженість гілок влади.

·        Посилення ролі правових методів по досягненню цілей і постійного поновлення законодавства.

·       Організація влади з боку організованої громадськості.

·        Зміцнення демократичних цінностей в суспільстві.

·        Подолання законного нігілізму населення тощо, насадження правової культури.

·        Розвиток у населення почуття справедливості, «почуття права».

·        Піднесення національного духу, формування почуття національної, державної вартості, значущості, патріотизму.

·        Задоволення соціально-економічних потреб населення.

21) Проблеми політичної влади в Україні на сучасному етапі.

Політичні кризи в Україні давно вже перейшли межу чогось незвичайного, просто тому, що вони є результатом цілком закономірних проблем перехідного періоду міжвладдя.

Таким чином, наступає момент, коли політична система не в змозі використовувати звичні інструменти для вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем. До звичних інструментів вирішення проблем можна віднести конституційні, юридичні, економічні важелі державного впливу на ситуацію в країні.

Серед основних причин систематичності (бо це повинно хвилювати політиків більше, ніж наприклад глобальна політична криза в перспективі) політичних криз слід позначити такі:

• Зміна стилю управління державою, яка виникла внаслідок появи іншої ідеології влади, що складаються з інших пріоритетів (європоцентризм, інші економічні відносини і т.д.), які прийшли на зміну пріоритетам (господарський орієнтованій політиці, сильній президентській владі і т.д.), що протрималися десяток років;

• Недосконалість законодавчої бази, що стало наслідком, можливо, пріоритетів у державній політиці, розставлених відповідно до своєї внутрішньої логіки;

• Відсутність механізмів втілення державної програми на тривалий період.

Проте на сьогодні вийшла на перший план саме конституційна криза, яка полягає скоріше недооцінці юридичної сили Конституції України як Основного закону держави, чим в позитивній або негативній оцінці конституційної реформи. Пригадаєте: ситуація загострилася саме після затвердження Закону України «Про Кабінет міністрів», який, з одного боку був необхідний, оскільки передбачався Конституцією. Але з іншого боку і виявилася політична криза, яка виразилася в нівелюванні К онституції і державного органу, що представляє інтереси Конституції, Конституційного суду.

Позначивши проблеми, які привели до політичної кризи, перейдемо до безпосередніх механізмів нинішньої політичної кризи в Україні.

МЕХАНІЗМИ І ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

Як бачимо, сучасна політична криза регулюється певними механізмами, хоч і не має чітких закономірностей. Одним з цих механізмів може бути добре продумана політична технологія. Використання кризи як політичній технології має декілька умов, які припускають певні обмеження:

По-перше, повинна наступити ситуація пата, коли гостро необхідна перевага однієї сторони, але всі доступні ресурси і методи вичерпані.

По-друге, коли в перспективі намічається використання заборонених методів боротьби суперників.

По-третє, коли визначається чітка мета – відрізати супротивникові шлях до ресурсів, тим самим остаточно і ПОВНІСТЮ контролювати ситуацію.

По-четверте, коли ситуація повинна в майбутньому підпорядковуватиметься правилам гри переможця, забезпечення наявності яких припускатиме якісний ривок і розвиток.

Криза, таким чином, стає інструментом еволюції (про характер якої ми тут говорити не будемо) і припускає досягнення наступної мети:

По-перше, після нього все контролюватиметься повністю або однією, або іншою стороною. По-друге, передбачається настання якоїсь стабільності, політичної, економічної, соціальної і т.д., без якої неможливий якісний еволюційний ривок. По-третє, передбачається досягнення тієї мети, яка ставилася в процесі еволюційного ривка. Всі ці пункти взаємозалежні і пов'язані між собою.

Кризу можна використовувати як елемент управління станом суспільства для подолання соціальних суперечностей. Іншими словами, управління політичною кризою припускає професійне використання технологій і визначення чітких завдань. Проте варто розрізняти кризу системи влади і кризу влади (політична криза).

Кризу системи влади припускає наявність проблем політичної системи, які формуються унаслідок неефективності легальних інструментів вирішення поточних проблем держави. У свою чергу, кризу влади передбачае неадекватність застосування цих же інструментів для вирішення поточних проблем в державі.

З жовтня 2008 року наша країна знаходиться одночасно в політичній і економічній кризі. Це якісно нова ситуація для останніх років. Політична і економічна кризи, що діють разом в один і той же час, перетворюються у суспільно-політичну вибухову суміш, вкрай небезпечну для країни[6].

Тепер, коли в Україні розгортається страшна економічна криза, криза влади стає проявом своєрідної суспільної гангрени. ЇЇ треба рішуче відсікти, бо політикам немає діла до економіки та проблем суспільства, – вся їх увага йде на поборення один одного. В той час люди, бізнес, суспільство все більше і більше платять за кожен наступний день кризи.