5. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення банківського законодавства.

Реагуючи на виявлені порушення законодавства про банки і банківську діяльність, прокурор використовує весь комплекс повноважень, передбачених ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру». Залежно від характеру порушень прокурорами можуть застосовуватися такі заходи реагування як: протест (ст. 21), припис (ст. 22), подання (ст. 23), або постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи(ст. 24). Крім того, прокурор вправі звернутися до суду з позовом (ст. 36¹) у порядку визначеному процесуальним законодавством.

Таким чином за результатами проведеної перевірки прокурор повинен визначити, які повноваження йому необхідно використати для усунення виявлених порушень, недопущення їх у майбутньому, відшкодування заподіяних державі збитків.

Одним із самих дієвих заходів є притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, у тому числі шляхом порушення кримінальної справи, а також звернення до суду з позовом про примусове стягнення збитків з винних осіб.

При вирішенні питання про порушення кримінальної справи необхідно керуватися вимогами ст. 94 КПК України.

Оскільки додержання вимог Закону належить до посадових обов’язків конкретного працівника банківської установи, ефективним є реагування прокурора на виявлені порушення шляхом порушення провадження про дисциплінарне правопорушення.

З огляду на те, що впровадження заходів у банківській сфері посадовими особами цих установ оформляється внутрішніми актами, при виявлені їх невідповідності закону, прокурор наділений правом приносити на них протест.

Як зазначалося вище, уповноважені особи НБУ та його територіальних управлінь, за наявності підстав, складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 166-5, 166-6, 166-7, 166-8 КУпАП. Отже, у разі виявлення прокурорською перевіркою вчинення службовими особами банку вказаних адміністративних порушень, при цьому НБУ або його територіальним управлінням зазначені заходи реагування не вживалися, прокурор зобов’язаний винести постанову про порушення провадження про адміністративне правопорушення та направити її на розгляд до територіального управління НБУ.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено порядок та форми представництва інтересів держави в судах. Цією ж нормою закону прокурору надано право самостійно визначити підстави для представництва в судах та форму його здійснення, брати участь на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Формами представництва є:

• звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

• участь у розгляді судами справ;

• внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

При виявленні підстав для представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді (коли особа неспроможна самостійно поновити свої порушені права та законні інтереси) або держави (виявлення порушень законодавства при здійсненні банківських операцій з бюджетними коштами або надання кредитів під гарантію Уряду) у ході перевірки належить зібрати необхідні матеріали для підготовки позову (заяви) до суду.

Зібрані матеріали повинні містити достатні дані щодо підстав для здійснення представництва, зокрема відомості про факт правопорушення та його обставини, характер спірних правовідносин, наявність вини, заподіяної шкоди, а також відповідати вимогам процесуального законодавства щодо доказів, а саме: містити інформацію щодо предмета доказування, підтверджувати обставини спору та бути достатніми для встановлення істини у справі.

Документи подаються в оригіналі або у копіях, засвідчених підписом посадової особи (із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів) та печаткою органу, який надає копію документа. У разі звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним, його розірвання, визнання незаконним та скасування правового акта, вказані документи обов’язково надаються в оригіналі. Якщо неможливо надати оригінали цих документів, необхідно вказати, від кого їх можна отримати. Акти перевірок не є достатніми доказами, оскільки вони не є первинними документами і викладені у них висновки не є для суду обов’язковими. На підтвердження викладених у таких актах обставин необхідно надавати первинні документи, пояснення осіб тощо.

Слід зважати, що метою позову є не тільки прийняття позитивного судового рішення, але і його виконання, тобто реальне поновлення порушених прав. Тому необхідно вживати вичерпних заходів щодо забезпечення позову як на стадії судового розгляду, так і на стадії підготовки матеріалів до суду.

Відділ захисту конституційних прав і свобод

громадян та інтересів держави прокуратури

Рівненської області