Міністерство освіти і науки України

Національний гірничий університет

Методичні вказівки

до самостійної роботи

„Ергономічна оцінка робочого місця оператора”

з дисципліни „Охорона праці в галузі”

для студентів напряму підготовки

0902 Інженерна механіка

Дніпропетровськ

НГУ

2005

Методичні вказівки до самостійної роботи “Ергономічна оцінка робочого місця оператора” з дисципліни “Охорона праці в галузі” для студентів напряму підготовки 0902 Інженерна механіка /Уклад.: Г.П. Кривцун, С.І.Чеберячко, О.А. Муха, Д.Л. Колосов. – Д.: Національний гірничий університет, 2005. – 32с.

Укладачі:

Г.П. Кривцун, С.І. Чеберячко,

О.А. Муха, Д.Л. Колосов, кандидати техн. наук, доценти

Відповідальний за випуск завідувач кафедри АОП В. І. Голінько,

д-р техн. наук, проф.

ВСТУП

Мета роботи: ознайомитися з діючими стандартами у галузі охорони праці та з методикою і порядком проведення ергономічної оцінки робочого місця оператора, обладнання, приладів, систем, пультів управління.

Задача роботи: виконати практичне завдання з використанням методик вибору оптимальних розмірів, планування і компоновки робочих місць операторів.

Студент повинен знати:

– вимоги діючих стандартів щодо безпеки робочого місця оператора;

– методику ергономічної оцінки обладнання, приладів та пультів управління.

Студент повинен уміти:

– проводити оцінку ергономічних параметрів приладів та пультів управління;

– вибирати оптимальні розміри, планувати і компонувати робочі місця операторів і пульти управління.

1. Загальні відомості

На певному етапі свого розвитку для задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людина починає створювати допоміжні знаряддя праці – „машини”. Отримавши у своє розпорядження величезні запаси енергії, нову техніку й технології, вона змінила своє життя, але разом з тим постала перед складним завданням – ефективно та безпечно керувати цією технікою.

П

Рис. 1. Система „людина – машина”

ри вирішенні проблем, пов’язаних з пристосуванням умов праці до людини, необхідне більш детальне вивчення системи „людина-машина” (СЛМ). Поняття СЛМ є центральним в ергономіці. СЛМ – це складна багатофункціональна система, яка включає в себе як людський, так і технічні чинники (рис. 1).

Вона складається із:

а) машини – все те, що штучно створено руками людини для задоволення своїх потреб (технічні пристрої, інформаційне забезпечення);

б) людини – людини-оператора, яка при взаємодії з машиною виконує деякі функції для досягнення поставленої мети;

в) навколишнього середовища – характеризується такими параметрами, як освітленість, шум, випромінювання, температура, вологість та ін.;

г) робочого місця – характеризується положенням оператора при виконанні своїх обов’язків;

д) органів управління (ОУ) – з їх допомогою людина управляє іншими об'єктами;

е) засобів відображення інформації (ЗВІ) – завдяки їм людина слідкує за станом машини (виробничого процесу).

Рис. 2. Структурна схема системи „людина-машина”

Згідно з ГОСТ 15467-79 оцінка рівня якості продукції складається із сукупності операцій, що включає вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і зіставлення їх з базовими. На основі оцінки ергономічної якості устаткування можна скласти ергономічний портрет промислового підприємства, тобто описати організацію виробничого процесу, характеристику тієї частини основних виробничих фондів, що управляється, обслуговується, ремонтується персоналом. Показники ергономічної якості устаткування (класифікація).

• антропометричні (висота, ширина, глибина пульта, висота розміщення пульта, розміщення засобів відображення інформації і органів управління, характеристики крісла людини-оператора; досяжність органів управління; показники відповідності органів управління формі і розмірам частин тіла людини і т.д.);

• біомеханічні (зусилля, величина, напрямок переміщення органів управління, частота використання органів управління);

• психофізіологічні (характеристики відповідності техніки зоровому і слуховому аналізаторам людини);

• психологічні (показники відповідності техніки можливостям людини щодо прийому, обробки інформації і щодо прийняття рішень).

Оцінка починається із складання плану проведення досліджень.

Основні етапи таких досліджень звичайно виконуються за схемою:

а) ознайомлення з призначенням, метою системи, завданнями і основними вимогами до неї;

б) побудова структурної схеми, що відтворює зв’язки окремих підсистем, потоки інформації і хід регулювання. При цьому окремо виділяються “людські” ланцюги з позначенням прямих і зворотних зв’язків між оператором системи людина-машина і машиною, а також між окремими операторами;

в) оцінка середовища, у якому система функціонує, і його вплив на досліджувану систему людина-машина;

г) опис функцій системи і її підсистем для всіх режимів роботи (включаючи малоймовірні аварійні ситуації). При визначенні функцій системи слід зазначити, які операції найважливіші і що являє собою динамічна структура системи, тобто які здвиги виникають в окремих підсистемах при управлінні, дії перешкод і т. ін.;

д) детальна ергономічна оцінка робочого місця;

е) оцінка засобів відображення інформації і органів управління;

ж) розгляд функцій операторів для нормального режиму роботи і окремо для екстремальних ситуацій. При цьому необхідно докладно проаналізувати умови, які можуть призвести до виникнення аварійної ситуації.

На підставі всіх вищезазначених даних формується висновок про надійність і ефективність системи і даються рекомендації відносно модернізації або удосконалення окремих підсистем, вузлів або всього приладу.