Тема

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

1. Еволюція оподаткування транспортних засобів в Україні.

2. Характеристика елементів справляння збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

3. Особливості розрахунку та сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

1. Еволюція оподаткування транспортних засобів в Україні

Транспортні засоби це один із видів рухомого майна, який тією чи іншою мірою оподатковується практично в усіх державах світу. Податки чи інші податкові платежі, пов'язані з володінням транспортними засобами, належать до податків на майно відповідно до класифікації податків за економічним змістом об'єкта оподаткування.

Оподаткування транспортних засобів в Україні було започатковано із введенням в дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ. У своїй першій редакції зазначений Закон визначав платниками податку підприємства, об'єднання та організації, у тому числі іноземні, громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери, трактори та мотоблоки) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу, а також власників моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней. Було встановлено, що податок не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами. Усі самохідні машини і механізми поділялись лише на чотири категорії, а ставки податку диференціювалися залежно від потужності двигуна (в кіловатах або кінських сил від 50 копійок до 2 карбованців 4 копійок з кіловата або кінської сили) при цьому найвища ставка податку припадала на категорію «Автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 7 тонн та інші самохідні машини і механізми». Зважаючи на «вузьку спеціалізацію» інших трьох категорій (автомобілі легкові; вантажівки вантажопідйомністю до 7 тонн; мотоцикли, моторолери та мотоблоки), це давало змогу оподатковувати всі інші самохідні механізми за максимальною ставкою податку.

Верховна Рада України 11 липня 1995 року прийняла Закон «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» № 297/95-ВР. З 25 липня 1995 року (день офіційного опублікування) відповідно до цього Закону ставки податку стали обчислюватися на підставі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Прив'язка ставок оподаткування до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян збереглася до 25 березня 1997 року.

З 12 лютого 1998 року по 31 грудня 2000 року для ряду платників податку було зупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. До їх числа належать: сільськогосподарські товаровиробники, які здійснювали діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області (колективні та державні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, агрофірми, селянські (фермерські) господарства та інші виробники сільськогосподарської продукції, перелік яких затверджено Полтавською, Донецькою, Закарпатською обласними радами відповідно до Закону України «Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників» від 15 січня 1998 p. № 25/98-ВР.

З 1 січня 1999 року по 1 січня 2004 року призупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для сільськогосподарських підприємств селянських та інших господарств, які займалися виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, на яких поширювалися положення Закону України «Про фіксований Сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 p. № 320-XIV.

Із 1 липня 1999 року по 1 березня 2000 року звільнялися від сплати податку підприємства легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області, які с учасниками економічного експерименту, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України за поданням Чернівецької обласної державної адміністрації згідно з Указом 1 Президента України «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області» від 30 квітня 1999 року №461/99. А з 1 березня 2000 року було внесено зміни і зупинено на період проведення експерименту (до 1 липня 2001 року) дію Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для зазначених в цьому абзаці підприємств, уже на підставі відповідного Закону України «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області» від 13 січня 2000 року № 1375-XIV.

Суттєві зміни в оподаткуванні відбулися у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16 липня 1999 року № 986-14. Цей Закон змінив грошову одиницю, в якій виражалися ставки податку, євро було замінено гривнею. Крім цього, було відкориговано перелік пільговиків та внесено цілий ряд інших змін до Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, утому числі щодо відповідальності платників.

З 22 серпня 2000 року Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів» від 13 липня 2000 року № 1926-3 звільнив від сплати податку інвалідів.

Зміни до Закону про податок з власників транспортних засобів було внесено також у зв'язку з прийняттям Закону України «Про порядок погашення зобов'язані, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 p. № 2181-III. Останнім з 1 квітня 2001 року встановлено 60-денний період для подання річної звітності, що знайшло своє відображення у відповідних статтях Закону про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а 2-річний строк, передбачений для перерахування неправильно сплаченого податку та справляння податку з осіб, які його не сплачували, було замінено на 3-річний.