Захист вітчизни

ББК 68.4(4 УКР)9 338

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 1/11—3144 від 25.06.2004 р.)

Видано за рахунокдержавних коштів. Продаж заборонено.

А в т о р й: М. М. Бака, Ю. О. Квадшьов, А. О. Лнтвжженко,(е. 1.Одерайло]

ЗаредакцієюЮ.О,Квашньовата АО,Литвиненка

Рецензенти:

В. Г.Ареф'ев, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання і спорту Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, кандидат педагогічних наук, професор 0. В. Горіцький, заступник директора з наукової роботи Всеукраїнського

науково-дослідного інституту цивільного аазшсту населення і терито рій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, кандидат технічних наук, професор Л. О. Інтролігатор, викладач предмета «Захист Вітчизни» школи № 216

м. Києва, методист вищої категорії, полковник у відставці Г. В, Ложкін, завідувач кафедри психології та педагогіки Національного університету фізичного виховання та спорту, доктор психологічних наук, професор П. П. Панченко, віце-президент Української академії історичних наук,

доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Л. Г. Шахліна, завідувач кафедри спортивної медицини Національно-

го університету фізичної культури і спорту, доктор медичних наук, професор 1. М. Шимко, викладач предмета «Захист Вітчизни» школи № 225

м. Києва, методист вищої категорії, капітан першого рангу у відставці

Захист Вітчизни:

З 38 Підруч. для 10-11 кл. загальноосвіт. навч. закладів/М. М. Бака, Ю. О. Квашньов, А. О. Литвиненко, [С. І. ОперайлоІ; Заред. Ю. О. Квашньова та А. О. Лит-

виненка. — К.: Вежа, 2006. — 448 с.: іл. + 8 с. ко-

льор.іл.

І8ВМ 966-7091-57-0.

©«Вежа», 2006

©М. М. Бака, Ю. О. Квашньов,

А. О. Литвиненко,|С. І. Операйло], 2006

©С, В. Лопарєв. Художнє оформлення, 2006

І8ВМ966-7091-57-0

Від авторів

Захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України є священним обов'язком кожного її громадянина. Збройні Сили України — необхідна умова забезпечення суверенітету нашої держави, недоторканності її кордонів.

Предмет «Захист Вітчизни» як один з обов'язкових державних предметів у вищих і загальноосвітніх навчальних закладах організовується і проводиться на основі Закону України «Цро загальний військовий обов'я- зок і військову службу» та «Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», схваленої Указом Президента України від 25 жовтня 2002 р. № 948/2002, і є складовою частиною загального процесу підготовки юнаків і дівчат до захисту Вітчизни, служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Предмет «Захист Вітчизни» дає необхідні знання з питань військової служби, охорони здоров'я, цивільної оборони і складається зі вступу і семи розділів: «Військо- во-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни», «Загальновійськова підготовка», «Вогнева підготовка», «Тактична підготовка», «Прикладна фізична підготовка», «Основи цивільного захисту» та «Основи медико-санітарної підготовки». В них розглядаються теми, що, згідно із затвердженою Міністерством освіти і науки України програмою, вивчаються як окремо юнаками, так і дівчатами і тими юнаками, що не вивчають основи військової справи за станом здоров'я або релігійними поглядами.

Так, юнаки вивчають перші шість розділів у повному обсязі, а «Основи медико-санітарної підготовки» — згідно з 9-годинним навчальним планом, що включає набуття основних умінь і навичок з реанімації потерпілих

і надання першої допомоги при кровотечах, пораненнях, переломах і вивихах, опіках і відмороженнях, утопленні, ураженні електричним струмом, отруєннях тощо.

Дівчата і ті юнаки, що не вивчають основи військової справи за станом здоров'я або релігійними поглядами, вивчають «Основи цивільного захисту» та «Основи медико санітарної підготовки» у повному обсязі.

Підручник містить достатній матеріал не тільки для того, щоб юнаки засвоїли основи військової справи, дівчата та юнаки, що не вивчають основи військової справи за станом здоров'я або релігійними поглядами, — основи медико-санітарної підготовки та основи цивільного захисту, а й для того, щоб вони здобули знання, уміння та навички, які знадобляться їм у майбутньому житті.

Авторський колектив висловлює вдячність усім, хто виявить зацікавленість станом підготовки молоді до захисту Вітчизни і надішле свої зауваження та пропозиції щодо пропонованого підручника на адресу видавництва.

Вступ

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

Кожна держава повинна мати свою армію, що захищатиме її інтереси тоді, коли дипломатичні методи виявляться безсилими. Україна — як незалежна держава — має бути готовою відстоювати свою омріяну у віках і недавно здобуту незалежність. Хоч нині не існує безпосередньої загрози війни для нашої країни, але не поодинокими є воєнні конфлікти, терористичні акти, зберігається напруженість у різних куточках Земної кулі.

Національна безпека держави залежить не лише від боєздатності її збройних сил, а й від діяльності інших військових формувань, покликаних забезпечувати належний громадський порядок, не допускати на своїй території збройних конфліктів, боротися з тероризмом, а також захищати насапення в надзвичайних ситуаціях в мирний і воєнний час.

Конституція України (ст. 17) проголошує: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки е найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного

5

ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбаченихзаконом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз».

РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ

Політичний, економічний і духовний розквіт України неможливий без гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Гарантом національної безпеки України виступають боєздатні Збройні Сили, побудовані за принципом оборонної достатності. Національні Збройні Сили як необхідний атрибут держави покликані виконувати її найголовнішу — захисну— функцію.

Збройні Сили України пройшли нелегкий шлях свого становлення. Історія українського війська сягає в глибину віків: княжа доба, козаччина, спроба створення національної армії Українською Народною Республікою в 1917-1920 рр., героїчна боротьба з фашизмом, розбудова Збройних Сил незалежної України. Набутий досвід, вивчення й узагальнення теорії й практики військового будівництва стали основою для розробки Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил до 2005 р., затвердженої Президентом України 20 січня 1997 р.; головною метою її є створення нової моделі Збройних Сил, оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно оснащених» і перехід на військову службу переважно за контрактом.

Інші військові формування України — це Прикордонні й Внутрішні війська та формування Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, завданням яких є охорона кордонів, забезпечення громадського порядку, запобігання терористичним актам і збройним конфліктам, а також захист населення в надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час, ліквідація наслідків різних катастроф.

6

Розвиток національних Збройних Сил та інших військових формувань є необхідною умовою забезпечення могутності нашої держави.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ — ОБОВ'ЯЗОК КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА

Розвиток національних Збройних Сил, бойова готовність армії та. флоту значною мірою обумовлюються рівнем підготовленості юнаків до строкової військової служби, до захисту Батьківщини. Строкова військова служба відповідно до Конституції е почесним обов'язком кожного громадянина (чоловічої статі). Це нелегкий, але дуже важливий і необхідний для суспільства вид діяльності; що характеризується складністю, високою напруженістю, динамічністю, суворою регламентацією, специфічністю спілкування. Усе це вимагає спеціальної підготовки. Готовність до служби в армії, що формується у навчальновиховному процесі, залежить від зусиль держави, сім'ї, громадських організацій і від самого юнака, його свідомості, активності, наполегливості. Кожний юнак повинен добре розуміти, які саме знання та навички, якості та властивості характеру потрібні воїнові на початковому етапі військової служби.

У сучасній Україні допризовна підготовка здійснюється на підставі Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в якому зокрема зазначається: «Оборона країни від збройної агресії належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу України. Захист України — конституційний обов'язок кожного її громадянина».

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ПРЕДМЕТА «ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ»

Підручник складається із семи розділів: «Військовоісторичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни», «Загальновійськова підготовка», «Вогнева підготовка», «Тактична підготовка», «Прикладна фізична підготовка», «Основи цивільного -захисту», «Основи медико-панітарної підготовки». Предмет «Захист Вітчизни» дає необхідні знання про нормативно-правову базу України з питань військової служби, про характер Воєнної доктрини України, про становлення, розвиток і призначення Збройних

7

Сил та інших військових формувань України, значення військової служби, вимоги Військової присяги і статутів Збройних Сил України. Вивчаються загальні обов'язки рядового, обов'язки днювального і чатового, правила поводження перед шикуванням і в строю, дії в наступі й обороні, матеріальна частина малокаліберної (пневматичної) гвинтівки й автомата Калашникова, правила і прийоми стрільби і метання гранат та ін.

У розділі «Основи цивільного захисту» головна увага приділяється таким питанням: дії та основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях; способи індивідуального та колективного захисту від уражальної дії ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї; рятувальні та інші невідкладні заходи, спрямовані на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та ін.

Розділом «Основи медико-санітарної підготовки» передбачено вивчення тем: правила надання першої допомоги при різноманітних травмах, ушкодженнях, ранах, кровотечах, отруєннях тощо; основи оживлення і транспортування потерпілих; правила накладання пов'язок та ін.

Завдання предмета «Захист Вітчизни» — формування в юнаків високого рівня готовності до виконання вимог сучасної військової діяльності, всебічна підготовка до строкової військової служби, спрямована на подальший фізичний, вольовий, інтелектуальний, професійний, моральний розвиток особистості, формування в юнака якостей справжнього чоловіка. Згідно з «Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», схваленою Указом Президента України від 25 жовтня 2002 р. № 948/2002, підготовка до захисту Вітчизни включається до інваріантної частини навчального плану профе- сійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів.

Слід зазначити, що важливою умовою успішності занять з предмета «Захист Вітчизни» є висока дисципліна, організованість, відповідальність учнів. На заняттях стосунки між учнями і викладачем, а також учнів між собою підтримуються на зразок стосунків між військовослужбовцями Збройних Сил України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.У чому суть національної безпеки держави?

2.Яка основна функція Збройних Сил України?

3.Як Конституція і законодавство України визначають підготовку до захисту Вітчизни?

8

Розділ перший

ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНІ, ТА ПОЛІТИЧНІ ОСНОВИ ВІТЧИЗНИ

Тема 1. Військово-історичні, правові та

політичні основи захисту Вітчизни

ПРИЗНАЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ УКРАЇНИ

Відродження національних Збройних Сил розпочалося після прийняття 6 грудня 1991 р. Верховною Радою Закону «Про Збройні Сили України». Цей день є святом Збройних Сил нашої держави.

Збройні Сили України є основою військової організації держави. На них, згідно зі статтею 17 Конституції України, покладено захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Головнокомандувачем Збройних Сил і Головою Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) є Президент України.

Збройні Сили та інші військові формування України організовуються і функціонують на основі Конституції України, Воєнної доктрини України, законів України «Про Збройні Сили України», «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України», «Про Державну прикордонну службу України» та інших законодавчих актів.

Воєнна доктрина — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнноекономічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Воєнна доктрина нашої держави має оборонний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина України співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є:

—прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними засобами і забезпечення оборони держави воєннимизасобами;

—відповідність бойових можливостей, рівня боєздатності» підготовки та всебічного забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань потребам оборони України;

—виконання державних програм модернізації озброєння та військової техніки,розробленнята впровадженняїх новітніх зразків;

—розвиток військово-політичного міжнародного партнерства і співробітництва та участь у міжнародній

миротворчій діяльності; виконання міжнародних договорів України у воєнній сфері, у тому числі щодо заборони та нерозповсюдження зброї масового ураження і зміцнення довіри між державами.

Воєнна доктрина виходить із того, що державний кордон України із суміжними державами є остаточно встановленим, а сама Україна не висуває територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Використання Збройних Сил можливе лише в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Таким чином, Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об'єктом її агресії. Це положення зовсім не означає, що Україна має дотримуватися пасивної стратегічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного мистецтва: стратегічне розгортання» відбиття повітряно-космічного удару, стратегічні оборонна і наступальна операції та ін.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

Принцип демократії і гуманізму, який полягає в тому, що найвищою суспільною цінністю є людина. Захист її життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку, подальшого вдосконалення особистості € найголовнішим,

Принцип верховенства закону, згідно з яким виконання Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів є обов'язком кожного

10

військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою дисциплінарну, кримінальну відповідальність.

Принцип єдиноначальності і колегіального вироблення рішень означає, що кожний командир, як єдиноначальник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу (військової ради» зборів). Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління військами, повну відповідальність командира за бойову готовність підрозділу.

Принцип загального військового обов'язку громадян України. Військова строкова служба — конституційний обов'язок громадян держави (чоловічої статі). Комплектування військовослужбовців в Україні проводиться за змішаним принципом: за контрактом і на основі призову юнаків на строкову військову службу. Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-ГУ «Про основи національної безпеки України* передбачає перехід до комплектування переважно на контрактній основі.

Принцип добровільного вступу на кадрову військову службу. Зарахування на кадрову військову службу (за контрактом) проводиться лише на добровільній основі, коли громадяни (у тому числі жінки) виявляють бажання укласти відповідну угоду.

Принцип дотримання військової дисципліни (про це докладніше йтиметься далі).

Принцип гласності в діяльності Збройних Сил України І збереження державної та військової таємниці. Загальні питання навчально-бойової діяльності армії та флоту, а саме: попередження про військові навчання і маневри, повідомлення про зміни у військовому керівництві та ін., ~ згідно з міжнародними угодами мажуть висвітлюватись у засобах масової інформації. Але гласність не є підставою Для розголошення державної та військової таємниці, не повинна завдавати шкоди національній безпеці держави. Тому розголошення державної і військової таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність.

Принцип позапартійності. Цей принцип забороняє військовослужбовцям членство в політичних організаціях, партіях, рухах. Військовослужбовці перебувають поза політикою і виконують свої функції відповідно до законів України.

Принцип гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців означає, що їм і членам їхніх сімей гарантується соціальний захист.

11

Мал. 1. БТР-80

Мал, 2. Т-72 АК

Мал, З, Т-84

Армійська авіація ввійшла до складу Сухопутних військ України з 1 липня 1994 р, і за відносно короткий строк перетворилась на один -з основних і перспективних засобів збройної боротьби, призначених для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції).

Досвід військових конфліктів, тактичних і командноштабних навчань, а також наукові дослідження свідчать,

що на сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби найбільш характерними завданнями армійської авіації будуть:

—знищення об'єктів противника на передньому краї і в тактичній глибині дід час авіаційної підтримки загальновійськових частин (з'єднань), при цьому боротьба з броньованими цілями та протитанковими засобами противника е пріоритетною;

—знищення вертольотів противника в повітрі та міс цях їх базування, блокування та знищення аеромобільних підрозділів противника в місцях їх висадки, а також виконання інших завдань.

Повітряні Сили (ПС), озброєні найсучаснішою авіаційною І ракетно-артілерійською технікою, е великою силою, що, за відсутності в нашій країні

ядерної зброї, здатна стримати агресора і завдати йому удару у відповідь. Вони стають єдиним засобом проти агресії можливого противника, виходять на перший план за вогневою могутністю і дальністю бойового використання.

Завдання авіації ПС: розгром з повітря ракетно-ядер- них, авіаційних, сухопутних і морських об'єктів і угруповань противника; підрив його військово-економічного потенціалу; дезорганізація державного і- військового управління противника; порушення роботи: тилу і транспорту противника; забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки; прикриття: військ і об'єктів від ударів повітряного противника; повітряне десантування; здійснення повітряних перевезень та ін.

Бійська протиповітряної оборони ПС призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряного і космічного нападу, захисту головних адміністративно-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ» інших важливих військових і цивільних об'єктів від ударів авіації, До їх складу входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), радіотехнічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, установи і, підрозділи тилу.

Основною вогневою силою системи протиповітряної оборони держави є зенітно-ракетні війська, які мають завдання знищувати будь-які засоби повітряного нападу — стратегічну й винищувальну авіацію, крилаті ракети, безпілотні літальні апарати — в межах зон ураження.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформації про початок повітряного нападу. Вони діють вінтересах

ЗРВ і винищувальної авіації (ВА), забезпечують необхідними даними командні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по висоті до 85 км.

Війська протиповітряної оборони ПС постійно несуть бойові чергування. Термін їх постійної бойової готовності до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. Нині вони охороняють понад 7 000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль перельотів авіації з дев'ятьма суміжними країнами.

Вшгьково-Морські Сили — самостійний вид Збройних Сил України. Геополітичне положення незалежної Української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1 600 км уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів.

Основні завдання ВМС визначені вимогами Воєнної доктрини України і принципами їх розбудови.

Умирний час — це підтримка сприятливого оперативного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях із флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовецького і торгового флотів України, судноплавства, в боротьбі з терористами на морі.

Увоєнний час основні завдання ВМС — відбиття нападу авіації з морського напрямку, знищення ударних підводних човнів і надводних кораблів, оборона місць дислокації флоту і десантно-доступних районів та ділянок узбережжя, допомога сухопутним військам на приморському напрямку, участь у протидесантних операціях, висадка тактичних десантів за планами флоту та ін.

Основні роди Військово-Морських Сил:

— надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, протимінні);

—підводні сили (багатоцільові дизельні підводні човни);

—морська авіація;

—берегові ракетно-артилерійські війська;

—морська піхота.

Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про розбудову і розвиток Збройних Сил України на найближчі роки передбачає повністю визначитись з бойовим ядром Військово-Морських Сил. Воно повинне забезпечувати обороноздатність України на морі.

Кораблі і підводні човни об'єднуються в бригади (дивізіони), що входять до складу військово-морських районів

16

(Південного і Східного об'єднань), у зону дії яких входять також акваторія Азовського моря і дельта Дунаю.

Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забезпеченню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Це війська, що безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони, а також входять до складу видів Збройних Сил. Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формувань спеціальних військ зумовлюються їх призначенням.

До спеціальних військ належать: війська зв'язку, інженерні війська, війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ), війська радіоелектронної боротьби (РЕБ), розвідувальні підрозділи та залізничні війська. Деякі види Збройних Сил мають свої спеціальні війська (наприклад, у Військово-Морських Силах — частини інженерно-авіаційної служби та ін.).

Війська зв'язку призначені для встановлення і підтримки стійкого зв'язку, який забезпечує безперервне управління військами, і входять до складу всіх видів і родів військ ЗСУ. Особовий склад військ зв'язку здатний у досить короткі строки розгортати мобільну мережу зв'язку, яка складається з польових кабельних, радіорелейних, тропосферних ліній і апаратури ущільнення, ліній радіо- і космічного зв'язку.

Інженерні війська складаються з частин і підрозділів різного призначення: інженерно-саперні, інженерно-до- рожні, понтонно-мостові, інженерно-будівельні, пере- правно-десантні та ін. Ці війська призначені для інженерного забезпечення бойових дій, тому вимагають спеціальної підготовки особового складу, використання різної техніки та інженерних боєприпасів. Проте і в мирний час вони завжди на варті, виконуючи бойові завдання по знешкодженню вибухонебезпечних предметів та надаючи іншу допомогу мирному населенню.

Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту

(РХБЗ) створено на базі хімічних військ колишнього СРСР для ліквідації наслідків можливих аварій на атомних електростанціях, підприємствах хімічної промисловості, залізничному і водному транспорті, а також наслідків застосування хімічної та бактеріологічної зброї.

Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ) набувають дедалі більшого значення в сучасних умовах. Досвід останніх локальних війн і військових конфліктів (особливо

17

у Сербії та Іраку) засвідчив, що завдяки діяльності підрозділів РЕБ досягалась повна перевага авіації над засобами ППО. На сьогодні поки що не існує надійнішого захисту від ударів високоточної зброї, ніж засоби РЕБ.

Топографічна службадієвідповідно до потребЗбройних Сил в топографічно-геодезичній інформації з урахуванням Воєнної доктрини України та аналізу сучасного стану топогеофізичного забезпечення території нашої держави і суміжних держав. Силами служби постійно виконуються роботиз топогеодезичногозабезпечення навчальнихцентрів

іполігонів, а саме: підтримання у готовності до використання геодезичних мереж» контроль прив'язки стартових

івогневих позицій при проведенні бойових пусків ракет і стрільб артилерії, складання та поновлення топографічних карт усіх масштабів, різноманітних спеціальних карт, каталогів координат геодезичних пунктів.

Залізничні війська служать для транспортного забезпечення бойових дій Збройних Сил, тимчасової експлуатації наявних залізничних колій та будівництва нових. Кожний п'ятий кілометр залізниць в Україні прокладено вошами-залізничниками, що е досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави.

Тил Збройних Сил — це сили і засоби, призначені для тилового забезпечення військ матеріальними та фінансовими ресурсами, здійснення військових перевезень усіх видів, відновлення військової техніки і майна, створення умов для базування авіації і сил флоту, розв'язання квартирно-експлуатаційних питань та ін.

КЕРІВНИЦТВОЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ

Загальне керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Головнокомандувач і Голова Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил та інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони; очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним і контролюючим органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних

18

Сил держави в разі збройної агресії проти України; присвоює вищі військові звання генералів та адміралів.

Верховна Рада України як законодавчий орган держави оголошує, за поданням Президента України, стан війни та укладення миру; схвалює рішення Президента про використання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджує загальну структуру і чисельність та визначає функції Збройних Сил та інших військових формувань України; схвалює рішення про участь в миротворчих операціях на території інших держав (ст. 85 Конституції України).

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони як орган державного управління, що несе повну відповідальність за розвиток армії і флоту, виконання завдань оборони. Міністерство оборони України оцінює воєнно-політичну обстановку, визначає ступінь воєнної загрози, визначає чисельність, склад видів і родів військ, контролює виконання чинного законодавства з питань військової служби та ін.

Видами, родами Збройних Сил України, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, кораблями, підрозділами керують командувачі та командири різних ступенів. Вони, згідно зі своїм статусом, функціями, повноваженнями та обов'язками, покладеними на них відповідними постановами і статутами, здійснюють керівництво опера- тивно-тактичною і морально-психологічною підготовкою військ і несуть повну відповідальність за оборонну готовність і результати дій у воєнний час.

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

Україна як незалежна правова європейська держава активно працює над вдосконаленням та розробкою нових законів, що визначають норми, правила діяльності, поведінки громадян, регулюють соціальні відносини, забезпечують нормальне функціонування та розвиток суспільства.

З метою забезпечення нормальної життєдіяльності Збройних Сил, зміцнення законності, гарантування прав і свобод військовослужбовців в Україні створено систему законодавства з питань військової служби, Військове законодавство є невід'ємною частиною національного права.

Згідно з Основним Законом — Конституцією України, що є державно-правовою основою військового законодавства, воїни Збройних Сил користуються всією повнотою

19