4. Організація та проведення дослідження

Для організації процесу підготовки роботи студенту необхідно узгодити з науковим керівником технічне завдання на роботу. У загальному вигляді завдання визначає тему і проблему, якій присвячена робота, її актуальність, об’єкт та предмет дослідження, мету та основні завдання, які необхідно виконати під час проведення роботи, методи дослідження та основні інформаційні джерела. Оформлення технічного завдання передбачає складання під контролем наукового керівника плану майбутньої роботи. Технічне завдання на роботу затверджується науковим керівником.

Важливим елементом технічного завдання є календарний план (графік) підготовки й оформлення роботи. Він складається залежно від обраного студентом і узгодженого з науковим керівником метода організації виконання роботи: послідовного, вибіркового, цілісного. Практика виконання навчально-наукових робіт показує, що кращим є цілісний метод.

При використанні кожного метода можуть застосовуватися різні способи підготовки окремих частин роботи: синтетичний (індуктивний) або аналітичний (дедуктивний).

Синтетичним (індуктивним) способом створюються дрібні фрагменти роботи, які об'єднуються в більш значні і так до створення єдиного тексту.

При аналітичному (дедуктивному) способі тема майбутньої роботи поділяється на завдання, котрі в свою чергу поділяються на ідеї, які складаються з ідей більш дрібного рівня. Оскільки дослідження теми проводиться шляхом її аналізу, то існує точка зору згідно якої дедуктивний метод є основним.

На основі отриманого технічного завдання складається план роботи в якому відображається структура, зміст і логічний зв'язок складових частин роботи. План роботи є обов'язковим документом і повинен складатися із вступу, основної частини, висновків, додатків (при наявності) і списку інформаційних джерел для дослідження (при підготовці остаточного варіанту рукопису роботи цей список перетворюється на список використаних джерел).

Залежно від характеру теми й наявності фактичного матеріалу в плані можуть переважати теоретичні або практичні проблеми. Кількість розділів залежить від обраної теми, об'єкту й предмету дослідження. Якщо передбачається розглянути теоретичні й практичні аспекти теми, визначити напрями підвищення ефективності правозастосовної діяльності, то така робота, як правило, складається з трьох розділів, кожен з яких повинен закінчуватися синтезованими висновками до розділу.

У першому розділі повинні бути викладені теоретичні основи проблеми, яка досліджується, розкриті її окремі теоретико-методологічні аспекти, актуальність і важливість дослідження на даному етапі розвитку, виходячи з міжнародних і національних інтересів.

У другому розділі подаються результати аналізу практики правової діяльності об'єкту дослідження, виявляються невирішені правові проблеми, невикористані можливості.

У третьому розділі робиться прогноз правового розвитку об'єкту дослідження та юриспруденції, визначаються напрями, рекомендації, заходи щодо розв'язання існуючих проблем.

Кількість підрозділів у розділах не регламентується й може коливатися від двох до чотирьох. Як правило, кожен розділ складається з трьох підрозділів. І лише в окремих випадках (виходячи зі специфіки теми дослідження) в одному із розділів (в І чи ІІІ) може бути 2 підрозділи.

Обов’язковою вимогою до роботи є наявність самостійного творчого внеску студента. Робота повинна містити певні елементи оригінального, авторського характеру і не зводитись до суцільної безсистемної компіляції запозичень з досліджених джерел або примітивної описовості об’єкту дослідження. У процесі дослідження, формулюванні його мети і завдань рекомендується орієнтуватись на наступні критерії новизни дипломної роботи зі спеціальності „Правознавство”:

- наукове узагальнення та систематизація досліджуваного матеріалу за обраною темою;

- встановлення нових закономірностей, тенденцій, очікуваних та існуючих негативних і позитивних наслідків правотворчої діяльності;

- визначення причинно-наслідкових зв’язків, факторів впливу, суттєвих чи базових елементів системи міжнародного права, функцій розвитку об’єкта дослідження;

- розроблення (удосконалення, систематизація) наукового апарату, термінології;

- вдосконалення типології (класифікації) елементів досліджуваної правоохоронної системи;

- встановлення принципів розвитку, факторів, передумов, типових рис об’єкта дослідження;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення об’єкту дослідження, концепцій правового розвитку, наукових або навчально-наукових методик тощо.