Плани, методичні рекомендації та контрольні завдання до практичних занять

Практичне заняття – це форма навчального заняття при який організується детальний розгляд окремих теоретичних положень даного модулю та формуються вміння і навички їх практичного застосування.

При підготовці слухачем до практичних занять він, перед усім, повинен обрати конкретну тему індивідуального завдання, над якими він буде працювати протягом всього періоду вивчення даного модуля. Примірна тематика цих індивідуальних завдань дана нижче.

На кожному практичному занятті буде розглядатися певне теоретичне положення. Як правило воно співпадає з темою практичного заняття. Слухач повинен вивчити ці теоретичні матеріали на основі навчальної літератури, яка рекомендується к даному практичному заняттю. На підставі цих знань необхідно підготуватися до практичного заняття. Перелік питань щодо підготовці пропонується до кожного практичного заняття. Слухач має вміти показати аналітичні здібності щодо проблеми, визначеною темою практичного заняття.

Слухач повинен також приймати участь в обговоренні матеріалів інших слухачів і таким чином затвердити свої знання й навички виконання певного етапу аналітичної роботи.

Практичне заняття № 1 Актуальні проблеми європейської інтеграції України: аналіз правових, інституційних, фінансових та інформаційно-технічних потреб.

Форма проведення – мозковий штурм (основний метод активізації навчальної діяльності слухачів – дискусія).

Мета – удосконалення навичок порівняльного аналізу

Навчальні цілі:

– систематизація знань щодо сучасних проблем відносин між Україною та ЄС;

– формування критичного мислення щодо перспектив вступу України до ЄС.

Очікувані результати: готовність слухачів до аналізу плюсів та мінусів європейської інтеграції України з огляду на окремі сфери соціального, економічного та політичного життя України.

Методика проведення:

Основна особливість методу «мозкової атаки» полягає в колективному пошуку оригінальних ідей.

Основні закономірності даного методу:

В основу методу покладено принцип співробітництва (співтворчості) учасників. Спираючись на демократичні закономірності спілкування, заохочуючи фантазію та несподівані асоціації, учасники стимулюють зародження оригінальних ідей один в одного й у такий спосіб виступають їх співавторами. Постійно утверджується віра у творчі сили та здібності учасників. Вони виступають як рівноправні партнери, які підтримують творчу ініціативу та креативні можливості один одного.

Використовується оптимальне сполучення інтуїтивного й логічного. В умовах генерування ідей припустимим і бажаним є ослаблення активності логічного мислення й заохочення інтуїції. Саме з цією метою критичний аналіз висловлених ідей відстрочений у часі.

Перша фаза (5 хвилин)

Група поділяється на малі підгрупи

Друга фаза (5 хвилин)

Формулювання вихідної задачі. Повідомлення загальної задачі та необхідних особистих пояснень, відповіді на уточнюючі запитання. Інформування про вимогу безоцінності при продукуванні ідей і рішень.

Третя фаза (30 хвилин)

Генерування ідей за правилами прямої колективної «мозкової атаки». Учасники висловлюють усі ідеї, що спали їм на думку, щодо рішення проблеми, якими б абсурдними вони не здавались. Обов'язковою умовою на даному етапі є виключення критичних суджень. Учасники не повинні переривати чи оцінювати один одного. Ідея, висловлена одним учасником, може навести іншого на важливу думку. Атмосфера доброзичливості та зацікавленого пошуку - найбільш оптимальна для всієї наради, але для цього етапу вона особливо важлива.

Підсумковим результатом цієї фази є складання повного списку запропонованих ідей.

Четверта фаза (15 хвилин)

Систематизація та класифікація ідей за темами, підходами до рішення задачі, типами рішень. Вивчаються ознаки, за якими можна визначити комплексні ідеї. За допомогою методу модерації (від лат. moderator - регулюючий, Ред.) проводиться ієрархізація пропозицій відповідно до значущості висловлених пропозицій.

П'ята фаза (15 хвилин)

Оцінка ідей на реалістичність. Для цього учасники груп обмінюються списками висловлених пропозицій. У підсумку складається остаточний список практично реалізованих ідей і контрідей.

Шоста фаза, заключна. Підведення підсумків

Питання для обговорення:

1. Європейська інтеграція України: підсумки на сьогоднішній день.

2. Європейська полтика сусідства та «Східне пратнерство»: перспективи для України.

3. Правове забезпечення європейської інтеграції України.

4. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

5. Шляхи та методи визначення головних проблем європейської інтеграції України.

6. Визначення правових, інституційних, фінансових та інформаційно-технічних потреб європейської інтеграції України.

7. Перспективи підписання нової угоди між Україною та ЄС.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття № 2.

Слухачам пропонується проаналізувати окремі сфери соціального, економічного та політичного життя України, що передбачені Порядком денним асоціації.

Література:

1. Бакуменко В., Безносенко Д., Криворучко С., Шевченко О. Виявлення комплексу проблемами державного управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2006. – №1. – С.128-142.

2. Березовська І. Стратегічна мета – повноцінне членство. Правове регулювання відносин України з ЄС у світлі перспективи створення асоціації // Політика і час. – 2004. – №5. – С.66-71.

3. Бичківський О.П. Входження України в ЄС та проблеми узгодження її національного законодавства з правом ЄС і його міжнародними договорами // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.161-163.

4. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Международные отношения, 1999. – (256 с.). – C.105-106.

5. Бондаренко І.В. Адаптація законодавства України до європейського законодавства - один із пріоритетних напрямів реформування правової системи України. // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.165-166.

6. Бураковский І. Наслідки розкришення ЄС для України // Європейський Союз та Україна. Збірник матеріалів семінару для викладачів регіональних вузів України. – Київ, 17-27 червня 2003 року. – 109 с. – С.5-14.

7. Вишняков О. Європейський Союз: дискримінаційний режим у торгівлі з Україною // Право України. – 2005. - №9. – С.128-131.

8. Гальчинський А. Нові можливості євроінтеграційної стратегії України // Політика і час. –2003. – №8. – С.3-11.

9. Грицяк І.А. Наближення права України до права Європейського Союзу як фактор надійності і ефективності державного управління // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.169-171.

10. Грищенко К. Магістральний курс України // Політика і час. – 2003. – №12. – С.3-8.

11. Данількевич М. Україна і світова організація торгівлі // Право України. – 2005.– №7. – С.41-44.

12. Дергачов О. Україна в європейському та євразійському інтер’єрі // Політична думка. – 2000. – №4. – С.80-91.

13. Жюстен Н. Розширення Європейського Союзу та Україна // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.6-7.

14. Ільчук Л.В. Сучасний стан процесу наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.174-176.

15. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: Заснування та етапи становлення. Київ: Ін Юре 2001. – С.369-406.

16. Кухарская И. Украина и Европейский Союз // МЭМО. – 2005. – №1. – С.100-106.

17. Мармазов В., Піляєв І. З „дорожньої картою” на шляху до ЄС // Політика і час. – 2003. – №11. – С.31-42.

18. Мяловицька Н.А. Особливості розвитку права Європейського Союзу // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.183-184.

19. Нижник Н.Р., Лемак В.В. Конституційна реформа як спосіб адаптації правової їй до вимог євроінтеграції (досвід Чехії і Словаччини). // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.53-58.

20. Рожкова Т. Інституціональна адаптація України до європейських стандартів: актуальні завдання // Міжнародні відносини. Вісник Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. Випуск 23. – 2002. – С.239.

21. Саєнко В., Ярощук В. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС: виконання Копенгагенських критеріїв // Ефективність державного управління в умовах глобалізації та євро інтеграції. Мат.-ли науково-практичної конференції за міжнародною участю (29 травня 2003 року, м. Київ). – С.203-206.

22. Саченко І.П. Забезпечення адаптації законодавства України до законодавства ЄС у процесі нормотворчої діяльності // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.151-153.

23. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена Європейською Радою 11 грудня 1999 року // www.rada.gov.ua

24. Посельський В. Європейський поступ України: дещо про особливості руху та станцію призначення // Політична думка. 2002. – №2-3. – С.78-90.

25. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 74 с.

26. Пухтецька А. Європейські принципи адміністративного права: поняття і система // Право України. – 2066. – №10. – С.15-19.

27. Рудяков П. Європейський Союз – Україна: еволюція підходів // Політична думка. – 2001. – №2-3. – С.87-96.

28. Рудяков П. Сучасні європейські інтеграційні проекти: мотиви, моделі, ризики, регіональний та глобальний контекст // Політична думка. – 2002. – №2-3. – С.91-107.

29. Філаткіна С. Проблемні питання, що пов’язані з адаптацією законодавства України до законодавства Європейського Союзу // Ефективність державного управління в умовах глобалізації та євро інтеграції. Мат.-ли науково-практичної конференції за міжнародною участю (29 травня 2003 року, м. Київ). – С.145-147.

30. Фомін С. “Європейський вибір” України без “українського вибору” ЄС // Політика і час. – 2002. – №10 – С.61-71.

31. Чернійчук В.М. Місце угод про партнерство та співробітництво в зовнішніх відносинах Європейського Союзу // Міжнародні відносини. Вісник Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка. Випуск 24. – 2002. - С.304.

32. Шнайдер К. Угода про партнерство і співробітництво (УПС) між Україною та Європейським Союзом: ідеї та реальність / Україна на шляху до Європи. За ред. Л.Гоффмана і Ф.Мьоллерс. – К.: Фенікс, 2001. – С.77-90.

33. Спільна доповідь про виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС // Євробюлетень. – 2003. – Травень. – С.6-7.

34. Шнайдер-Детерс В. Європейська перспектива України: повноправне членство чи добросусідство // Політична думка. – 2000. – №2. – С.72-81.

35. Шнайдер-Детерс В. До конкретизації концепції „Великої Європи” // Політична думка. – 2000. – №4. – С.70-79.

36. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС – новий етап взаємовідносин між Україною та Європейським Співтовариством // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. – Київ, 2000. – 238 с. – С.49-62.

37. Україна на шляху до ЄС. Передумови інтеграції: загальні питання // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. – Київ, 2000. – 238 с. – С.40-49.

Індивідуальні завдання до практичного заняття №1.

Проаналізувати сутність та значення окремих нормативно-правових актів ЄС, що передбачені Порядком денним асоціації Україна-ЄС, та зробити висновок щодо доцільності впровадження тих чи інших регламентів, директив або рішень у національне законодавство з огляду на національні інтереси України.

Практичне заняття №2. ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА У ПРОЦЕСІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Навчальні та виховні цілі:

– систематизація знань щодо сучасних проблем відносин між Україною та ЄС;

– формування критичного мислення щодо перспектив вступу України до ЄС.

Очікувані результати: готовність слухачів до аналізу плюсів та мінусів європейської інтеграції України з огляду на окремі сфери соціального, економічного та політичного життя України.

Методичні вказівки

Питання №1. Критерії вступу до Європейського Союзу.

Копенгагенські критерії.

Acquis communautaire.

Критерії конвергенції

Питання №2. Визначення правових, інституційних, фінансових та інформаційно-технічних потреб європейської інтеграції України.

Інституційне забезпечення процесу адаптації законодавства України до стандартів ЄС.

Проблеми адаптації законодавства України до стандартів законодавства ЄС, забезпечення прав людини.

Здійснення експертизи проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis communautaire.

Виконання Плану дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки.

Література:

1. Березевська І. Стратегічна мета – повноцінне членство. Правове регулювання відносин України з ЄС у світлі перспективи створення асоціації // Політика і час. – 2004. – №5. – С.66-71.

2. Бичківський О.П. Входження України в ЄС та проблеми узгодження її національного законодавства з правом ЄС і його міжнародними договорами // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.161-163.

3. Грицяк І.А. Наближення права України до права Європейського Союзу як фактор надійності і ефективності державного управління // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.169-171.

4. Ільчук Л.В. Сучасний стан процесу наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.174-176.

5. Рожкова Т. Інституціональна адаптація України до європейських стандартів: актуальні завдання // Міжнародні відносини. Вісник Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. Випуск 23. – 2002. – С.239.

6. Саченко І.П. Забезпечення адаптації законодавства України до законодавства ЄС у процесі нормотворчої діяльності // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Мат.-ли наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 року, м.Київ. Т.1. – С.151-153.

7. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 74 с.

8. Чернійчук В.М. Місце угод про партнерство та співробітництво в зовнішніх відносинах Європейського Союзу // Міжнародні відносини. Вісник Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка. Випуск 24. – 2002. - С.304.

9. Спільна доповідь про виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС // Євробюлетень. – 2003. – Травень. – С.6-7.

10. Шнайдер-Детерс В. Європейська перспектива України: повноправне членство чи добросусідство // Політична думка. – 2000. – №2. – С.72-81.

11. Шнайдер-Детерс В. До конкретизації концепції „Великої Європи” // Політична думка. – 2000. – №4. – С.70-79.

12. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС – новий етап взаємовідносин між Україною та Європейським Співтовариством // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. – Київ, 2000. – 238 с. – С.49-62.

13. Україна на шляху до ЄС. Передумови інтеграції: загальні питання // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. – Київ, 2000. – 238 с. – С.40-49.

Практичне заняття №3. Актуальні проблеми відносин між Україною та НАТО.

Форма проведення – тренінг (основний метод активізації навчальної діяльності слухачів – аналіз практичної ситуації).

Мета: удосконалення навичок підготовки аналітичної записки відповідно до процесуальних вимог вищеназваної діяльності.

Навчальні цілі:

– систематизація знань щодо сутності НАТО та характеру виконуваних цією організацією завдань;

– удосконалення умінь проводити аналіз спільних документів. що були підписані між Україною та НАТО;

– розвиток вміння акумулювати знання з інших дисциплін для вирішення завдання і працювати в команді.

Очікувані результати: аналітична записка

Методичні вказівки:

Тренінг - це вид групового та індивідуального навчання. Особливість тренінгу в тому, що його учасники вчаться, виконуючи практичні завдання. Головна відмітна риса тренінгу - моделювання та вирішення практичних завдань.

Питання щодо підготовки до тренінгу

1. Трансформація НАТО: перехід з військових до політичних пріоритетів.

2. Історія відносин між Україною та НАТО. Програма НАТО “Партнерство заради миру”.

3. Головні фактори, які впливають на характер відносин між Україною та НАТО сьогодні.

4. Україна – НАТО: перспективи співробітництва.

Література

1. Авраменко О. Про що мовчить воєнна доктрина України? Міжнародно-правове співробітництво збройних сил як нормативно-правова проблема // Людина і політика. – 2003. – №2 (26). – С.118-123.

2. Воєнна доктрина України. Затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року №648/2004 (із змінами, внесеними Указом Президента України від 15 липня 2004 року №800/2004).

3. Гречанінов В. Україна йде в НАТО // Політика і час. – 2002. – №8 – С.3-9.

4. Камінник Є. На терезах європейської стабільності. До питання про розширення НАТО на Схід // Політика і час. – 1996. – №2. – С.22-28.

5. Келин А. Спокойно негативное отношение к расширению НАТО // Международная жизнь. – 2003. - №12. – С.10-22.

6. Мовчан М. Україна – НАТО: проблеми та перспективи // Нова політика. – 2001. – №3. – С.26-28.

7. Палій О. Євроатлантичні перспективи України десять років потому // Людина і політика. – 2003. – №6 (30). – С.22-33.

8. Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО) // Політика і час. – 2002. – №9 – С.84-86.

9. Робертсон Дж. Ядро коалиции составляют НАТО и Россия // Международная жизнь. – 2003. - №1. – С.47-51.

10. Руснак І. У процесі воєнної реформи. Стратегічні завдання поступової інтеграції України в НАТО: практичний вимір // Політика і час. – 2003. - №11. – С.9-13.

11. Самуйлов С.М. США и НАТО: противоречия в Афганистане // США – Канада. - №11 (431) 2005. – С.39-54.

12. Уткин А.И. США – ЕС: два полюса, два взгляда // США - Канада. – 7 (427). – 2005. – С.26-44.

13. Черноусенко О.І. Партнерство Україна – НАТО: еволюція розвитку // Політика і час. – 2003. - №10. – С.3-8.

Індивідуальні завдання до практичного заняття №3.

Надати аргументи щодо плюсів та мінусів членства України в НАТО.

Практичне заняття №4. Проблеми результативності та ефективності Організації Об’єднаних Націй: погляд сьогодення.

Форма проведення – мозковий штурм

Мета: проаналізувати історичний розвиток та сучасний стан функціонування Організації Об’єднаних Націй.

Навчальні цілі:

– систематизація знань щодо сутності ООН на сучасному етапі та характеру виконуваних цією організацією завдань;

– удосконалення умінь проводити аналіз результативності та ефективності ООН;

• оцінка перспектив впливу ООН на головних акторів світових економічних та політичних відносин.

Методика проведення:

Основна особливість методу «мозкової атаки» полягає в колективному пошуку оригінальних ідей.

Основні закономірності даного методу:

В основу методу покладено принцип співробітництва (співтворчості) учасників. Спираючись на демократичні закономірності спілкування, заохочуючи фантазію та несподівані асоціації, учасники стимулюють зародження оригінальних ідей один в одного й у такий спосіб виступають їх співавторами. Постійно утверджується віра у творчі сили та здібності учасників. Вони виступають як рівноправні партнери, які підтримують творчу ініціативу та креативні можливості один одного.

Використовується оптимальне сполучення інтуїтивного й логічного. В умовах генерування ідей припустимим і бажаним є ослаблення активності логічного мислення й заохочення інтуїції. Саме з цією метою критичний аналіз висловлених ідей відстрочений у часі.

Перша фаза (5 хвилин)

Група поділяється на малі підгрупи

Друга фаза (5 хвилин)

Формулювання вихідної задачі. Повідомлення загальної задачі та необхідних особистих пояснень, відповіді на уточнюючі запитання. Інформування про вимогу безоцінності при продукуванні ідей і рішень.

Третя фаза (30 хвилин)

Генерування ідей за правилами прямої колективної «мозкової атаки». Учасники висловлюють усі ідеї, що спали їм на думку, щодо рішення проблеми, якими б абсурдними вони не здавались. Обов'язковою умовою на даному етапі є виключення критичних суджень. Учасники не повинні переривати чи оцінювати один одного. Ідея, висловлена одним учасником, може навести іншого на важливу думку. Атмосфера доброзичливості та зацікавленого пошуку - найбільш оптимальна для всієї наради, але для цього етапу вона особливо важлива.

Підсумковим результатом цієї фази є складання повного списку запропонованих ідей.

Четверта фаза (15 хвилин)

Систематизація та класифікація ідей за темами, підходами до рішення задачі, типами рішень. Вивчаються ознаки, за якими можна визначити комплексні ідеї. За допомогою методу модерації (від лат. moderator - регулюючий, Ред.) проводиться ієрархізація пропозицій відповідно до значущості висловлених пропозицій.

П'ята фаза (15 хвилин)

Оцінка ідей на реалістичність. Для цього учасники груп обмінюються списками висловлених пропозицій. У підсумку складається остаточний список практично реалізованих ідей і контрідей.

Шоста фаза, заключна. Підведення підсумків

Очікувані результати: аналітична записка

Питання щодо підготовки до тренінгу:

1. Характер виконуваних ООН завдань сьогодні.

2. Основні проблеми інституційної структури ООН.

3. Шляхи та напрямки реформування ООН.

Література:

1. Белоногов А. Другой ООН у нас нет // Международная жизнь. – 2003. – №6. – С.69-88.

2. Болгов О. Нова глобальна геополітична ситуація і реформа ООН // Право України. – 1998. – №9.

3. Бутрос-Гали Б. Укрепление потенциала Организации Объединенных Наций // МЭМО. – 1993. – №4. – С.5-15.

4. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года // www.rada.gov.ua

5. Гречко П. Империум – императив нового мирового порядка (статья вторая) // Свободная мысль-XXI. – 2004. – №3. – С.45.

6. Гузєв О.С. Ефективність застосування ООН економічних санкцій // Держава і право: Збірний наукових праць. Юридичні та політичні науки. Випуск 34. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – С.503-509.

7. Дікон Б., Халс М., Станс П. Глобальна соціальна політика. – К.: Основи, 1999. – С.289-293.

8. Єлисєєв К.П., Юдін Я.С. Миротворча діяльність ООН: нове бачення та сучасні тенденції // Політика і час. – 1994. – №8. – С.54-57.

9. Исраэлян В. У истоков Организации Объединенных Наций // Международная жизнь. – 2005. – №7-8. – С.170-188.

10. Кофи А. Сохранились ли у нас общие ценности? // Международная жизнь. – 2004. – №2. – С.70-77.

11. Кофи А. „И вы чувствуете, что где-то за углом притаилась надежда…”. Беседа с главным редактором журнала „Международная жизнь” // Международная жизнь. – 2004. – №3. – С.3-9.

12. Куклина И. Мировой терроризм и международные структуры обеспечения безопасности // МЭМО. – 2005. – №1. – С.25-33.

13. Муфак Зияд Тамир. Роль ООН у мирному розв’язанні спорів та конфліктів // Право України. – 2003 – №9. – С.80-84.

14. Орлов А. “UN-скептики” и “UN-оптимисты”// Международная жизнь. – 2004. – №1. – С.86-103.

15. Панкратов В.Д., Маковик Р.С. Операции ООН по поддержанию мира (Некоторые проблемы и пути их решения) // Право и политика. – 2001. – №5. – С.79-85.

16. Самуйлов С. ООН, США и борьба с терроризмом // Свободная мысль-XXI. – 2002. – №2. – С.19-32.

17. Федотов Ю. ООН – гарант международного мира и стабильности // Международная жизнь. – 2003. – №11. – С.36-44.

18. Федуняк С. Яка вона, ціна врегулювання? Про що свідчить досвід миротворчої діяльності ООН протягом останніх років? // Політика і час. – 1996. – №6. – С.48-50.

19. Эркхард Б., Чайлдерс Э. Мир нуждается в руководстве: завтрашний день ООН // МЭМО. – 1990. – №10. – С.113-121

20. Эркхард Б., Чайлдерс Э. Мир нуждается в руководстве: завтрашний день ООН (окончание статьи) // МЭМО. – 1990. – №11. – С.129-137.

Індивідуальні завдання до практичного заняття №3.

Визначити можливі сценарії реформування ООН з урахуванням інтересів головних гравців на міжнародній арені.

Практичне заняття №5. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: ПОНЯТТЯ, СТАДІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ (на конкретних прикладах).

Форма проведення – мозковий штурм

Навчальні результати:

За результатами семінарського завдання слухачі мають бути здатними:

– продемонструвати знання щодо сутності понять „національна держава”, „глобалізація”, „суверенітет”, „політична інтеграція”, „економічна інтеграція”;

– продемонструвати знання різних теорій політичної та економічної інтеграції”;

• критично оцінювати прояви обмеження національного суверенітету в епоху глобалізації.

Методика проведення:

Основна особливість методу «мозкової атаки» полягає в колективному пошуку оригінальних ідей.

Основні закономірності даного методу:

В основу методу покладено принцип співробітництва (співтворчості) учасників. Спираючись на демократичні закономірності спілкування, заохочуючи фантазію та несподівані асоціації, учасники стимулюють зародження оригінальних ідей один в одного й у такий спосіб виступають їх співавторами. Постійно утверджується віра у творчі сили та здібності учасників. Вони виступають як рівноправні партнери, які підтримують творчу ініціативу та креативні можливості один одного.

Використовується оптимальне сполучення інтуїтивного й логічного. В умовах генерування ідей припустимим і бажаним є ослаблення активності логічного мислення й заохочення інтуїції. Саме з цією метою критичний аналіз висловлених ідей відстрочений у часі.

Перша фаза (5 хвилин)

Група поділяється на малі підгрупи

Друга фаза (5 хвилин)

Формулювання вихідної задачі. Повідомлення загальної задачі та необхідних особистих пояснень, відповіді на уточнюючі запитання. Інформування про вимогу безоцінності при продукуванні ідей і рішень.

Третя фаза (30 хвилин)

Генерування ідей за правилами прямої колективної «мозкової атаки». Учасники висловлюють усі ідеї, що спали їм на думку, щодо рішення проблеми, якими б абсурдними вони не здавались. Обов'язковою умовою на даному етапі є виключення критичних суджень. Учасники не повинні переривати чи оцінювати один одного. Ідея, висловлена одним учасником, може навести іншого на важливу думку. Атмосфера доброзичливості та зацікавленого пошуку - найбільш оптимальна для всієї наради, але для цього етапу вона особливо важлива.

Підсумковим результатом цієї фази є складання повного списку запропонованих ідей.

Четверта фаза (15 хвилин)

Систематизація та класифікація ідей за темами, підходами до рішення задачі, типами рішень. Вивчаються ознаки, за якими можна визначити комплексні ідеї. За допомогою методу модерації (від лат. moderator - регулюючий, Ред.) проводиться ієрархізація пропозицій відповідно до значущості висловлених пропозицій.

П'ята фаза (15 хвилин)

Оцінка ідей на реалістичність. Для цього учасники груп обмінюються списками висловлених пропозицій. У підсумку складається остаточний список практично реалізованих ідей і контрідей.

Шоста фаза, заключна. Підведення підсумків

Питання для обговорення

1. Поняття національного суверенітету з погляду сучасної політичної науки та права.

2. Теоретичні основи економічної та політичної інтеграції та їх вплив на суверенітет.

3. Обмеження національного суверенітету в Європейському Союзі: правило чи виняток?

Література:

1. Баталов Э. Америка: страсти по империи // Свободная мысль-XXI. – 2003. – №12. – С.9-28.

2. Батюк В.И. Отношения США и НАТО в начале века // США – Канада. – Октябрь (406). – С.31-44.

3. Бейлс А. Государство, которое считает, что главное – это сила, делает ошибку // Международная жизнь. – 2004. – №6. – С.37-45.

4. Бессмертных А. Иракская война и ее возможные последствия // Международная жизнь. – 2003. – №7. – С.29-44.

5. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Международные отношения, 1999. – (256 с.).

6. В поисках гегемона (Материалы круглого стола) // Свободная мысль-XXI. – 2005. – №5. – С.76-99.

7. Вишневский Л.М. О доктрине „американского военного могущества” // США – Канада. – 9 (429). – 2005. – С.68-82.

8. Гура В. Момент істини. „Війни 11 вересня”: Афганістан, Ірак ... // Політика і час. – 2003. – №4 – С.54-58.

9. Дахин В. Контуры имперской системы // Свободная мысль-XXI. – 2001. – №11. – С.46-55.

10. Ефимов В. Глобализация: военный аспект // Свободная мысль-XXI. – 2004. – №7. – С.50-65.

11. Иноземцев В. Внутренние сомнения во внешних успехах // Свободная мысль-XXI. – 2001. – №11. – С.70-77.

12. Капітоненко М.Г. У термінах сили // Політика і час. – 2005. – №3. – С.60-66.

13. Кірпенко П., Шпакова Н. Великі інтереси і великі обов’язки. До питання про близькосхідну політику США // Політика і час. – 2003. – №4 – С.59-65.

14. Коломієць П. Нова буря увірвалася в пустелю. Війна в Іраку: огляд версій // Політика і час. – 2003. – №4 – С.49-53.

15. Корнієвський О., Шиманський В. Доктрина розширення демократії: геополітична аспекти розширення США // Політика і час. – 2005. – №38-43.

16. Кофи А. „И вы чувствуете, что где-то за углом притаилась надежда…”. Беседа с гл. редактором журнала „Международная жизнь” // Международная жизнь. – 2004. – №3. – С.3-9.

17. Кофи А. Сохранились ли у нас общие ценности // Международная жизнь. – 2004. – №2. – С.70-77.

18. Куклина И. Мировой терроризм и международные структуры обеспечения безопасности // МЭМО. – 2005. – №1. – С.25-33.

19. Лукин А. Россия, США, Китай и война в Ираке // Международная жизнь. – 2003. – №4. – С.96-115.

20. Люс Г.Р. Американский век // США-Канада. – 9 (429). – 2005. – С.83-95.

21. Павлов Н. Война в Ираке. Некоторые выводы для внешней политики // Международная жизнь. – 2003. – №5. – С.3-13.

22. Право і сила в міжнародних відносинах. Мат.-ли з „круглого столу” в Українському товаристві зовнішньої політики // Політика і час. – 2003. 36. – С.42-50.

23. Приходьмо О.В. Кризис атлантизма или смена традиционной модели // США-Канада. – 2004. 8 (август). – С.3-24.

24. Скотников Л. Право на самооборону и новые императивы безопасности // Международная жизнь. – 2004. – №9. – С.3-16.

25. Скотников Л. Правовые рамки применения силы // Международная жизнь. – 2003. – №11. – С.56-70.

26. Смирнов П. Марс теснит Венеру. Перестройка союзнических приоритетов США // Международная жизнь. – 2003. - №6. – С.53-68.

27. Тредденик Д. Глобализация, международная безопасность и НАТО // США – Канада. – №3 (411) 2004. – С.70-85.

28. Трибрат В.В. Об американской стратегии борьбы с терроризмом // США – Канада. – №3 (411) 2004. – С.55-69.

29. Уткин А.И. США – ЕС: два полюса, два взгляда // США - Канада. – 7 (427). – 2005. – С.26-44.

30. Уткин А.И. Новая империя и постсоветское пространство // Свободная мысль-XXI. – 2002. – №8. – С.39-57.

31. Фененко А. Войны шестого поколения // Международная жизнь. – 2004. – №2. – С.31-44.

32. Шепелєв М. Міжнародний порядок та режими функціонування системи глобального управління // Людина і політика. – 2004. – №1 (31). – С.101-116.

33. Юрин А. Под знаком Ирака // Международная жизнь. – 2004. – №2. – С.19.

Індивідуальні завдання до практичного заняття №5.

Визначити альтернативи щодо створення нових інтеграційних обєднань.