2.2Трасування внутрішнього водопроводу та побудова аксонометричної схеми.

Водопровідна мережа будинку – тупикова, з нижнім розведенням.

Магістральні трубопроводи проектуємо у підвалі на висоті 0,4 м від стелі. Ма­гістралі тепло ізолюються для запобігання утворення конденсату на поверхні труби.

Розводка до санітарно-технічних приладів прокладається відкрито, на висоті 0,3м від підлоги та вертикальними трубопроводами, які з'єднуються з водорозбір­ною арматурою.

У ролі водорозбірної арматури використовують змішувачі, так як у будинку передбачається система гарячого водопостачання, яке здійснюється від газових водонагрівачів.

Запірна арматура встановлюється на вводі в будинок та у водомірному вузлі. Вентилі запірні встановлюють на відгалуженнях від магістралей, на кожному стояку, до поливних кранів, на вводі в кожну квартиру та перед змивним бачком. Проектуємо один ввід водопроводу з чавунних труб. Внутрішні мережі будинків приймаємо із сталевих водогазопровідних оцинкованих труб по ГОСТ 3262-75. Для збереження труб від пошкоджень, при осіданні будинку, між трубою та фундаментом буднику, залишають щілину не менше 0,2 м. У цю щілину вставляють сальник для запобігання проникнення грунту та ґрунтових вод у під підлогове примі­щення.

2.3 Визначення розрахункових витрат води.

Система внутрішнього водопроводу повинна забезпечувати подачу води по відповідній кількості встановлених приладів. Гідравлічний розрахунок мережі, без регулюючих ємностей проводимо по максимальній секундній витраті.

Максимальну секундну витрату води на вводі q (л/с) визначаємо за

формулою:

q = 5·qо · , л/с, (2.3.1)

де : qо— загальна витрата води ( холодно ) одним санітарно-технічним

приладом, величину якої слід приймати згідно вимог додатку (3) СНиП 2.04.01-85;[1]

 — коефіцієнт, який визначається в залежності від загальної кількості

приладів на розрахунковій ділянці мережі, та ймовірності їх дії Р ^tot, яка

визначається згідно СНиП 2.04.01-85 [1].

Ймовірність дії приладів, для ділянок мережі, визначається за формулою:

Р tot = (2.3.2)

де: q hr,u— норма витрати води в літрах, одним споживачем в годину найбільшого споживання, яку визначаємо згідно додатку (3) СНиП 2.04.01 – 85[1] ;

q hr,u = 15,6 л/год;

U — загальне число споживачів з будинку, U — 138 чол ;

N — загальне число приладів , які обслуговують U споживачів

N = 80 приладів;

Р tot = (2.3.3)

N ^· Р =80 · 0.020=1,6; а=1.437

q tot = 5 · 0,3 ·1.437 =2.15 л/с.

Загальна годинна витрата води визначається за формулою :

q h r = 0,005 · qо hr ·  hr , (2.3.4)

де : qо hr^tot– годинна витрата води санітарно-технічним приладом , яка для

однакових водоспоживачів в будинку приймається згідно додатку (3)

СНиП2.04.01–85; ( для житлових будинків приймається по приладу з максимальною витратою ) [1].

qо hr = 300 л/год.

Ймовірність використання водорозбірних точок на протязі години визначаєть­ся за формулою:

3600· P · qo tot 3600·0,020 ·0,3

Рhr tot = ———————— = ————————— =0,072

q h r tot 300

де: qо , Р — витрата водорозбірної точки та ймовірність дії, вичислені раніше.

Рhr tot · N tot =80 · 0,072= 5,76; hr =3,35

Qhr tot =5· 300 · 3,35 = 5.025 м³/ год.

Загальна середньогодинна витрата води визначається за формулою:

qдоб = м³/ д (2.3.5)

де: ∑qui — загальна добова норма водоспоживання ^∑qui =300 л/добу люд.;

T= 24 год

qдоб = м³/ добу

Добові витрати води в будинку з найбільшим водоспоживання складають:

• На господарськопитні потреби:

qu · U 200·120

Q u = Q г-п = ———— = ————— = 24 м³/ добу. (2.3.6)

1000 1000

— На поливання прилеглої території:

qu пол. = 50 л /(добу чол.).

qu пол. · U 50 ·120

Q u = Q пол. = ———— = ————— = 6 м³/ добу. (2.3.7)

1000 1000

— Загальні:

Q = Q пол. + Q г-п =24 + 6 = 30 м³/ добу. (2.3.8)